Президент Росії Володимир Путін ухвалив рішення про повномасштабну війну з Україною наприкінці лютого – на початку березня 2021 року, стверджується в розслідуванні видання «Верстка». Журналісти видання поговорили з колишніми та нинішніми чиновниками у російській та українській владі.
За словами співрозмовників видання, причиною війни з Україною для Путіна значною мірою стали особиста образа та бажання помсти, а негативне ставлення до України у російського президента формувалося багато років.
Як стверджує один із давніх знайомих російського президента, «сильно завів Путіна» «наїзд» на його кума Віктора Медведчука, тому що існування Медведчука та його телевізійних каналів – «це був як місток і надія якось ситуацію вирішити політичними методами». За його словами, на рішення Путіна вплинув і сам Медведчук, який регулярно розповідав Путіну про велику підтримку його особисто та проросійські настрої в Україні.
«Він розповідав казки, освоював ці гроші, які йому платили за організацію політичного опору, і не вірив, що хтось колись перевірить, – згадує джерело, близьке до адміністрації президента. – Розповідав про лояльність території, тупо вводячи в оману Путіна».
Підготовка до вторгнення тривала майже рік, але весь цей час у Кремлі виходили з хибних передумов та розрахунків, ідеться в розслідуванні. Вирішальну роль у тому, що Путін вирішив розпочати вторгнення, як стверджується, зіграв його друг, бізнесмен Юрій Ковальчук. Він, за словами близького до Кремля співрозмовника видання, переконав Путіна, що Європа розділена суперечностями, і саме тепер є найкращий час для швидкої операції.
Ще одне джерело, близьке до адміністрації президента, розповіло, що на дискусійному клубі «Валдай» у жовтні 2021 року один із присутніх там силовиків підтверджував у приватних розмовах, що Росія хоче змінити владу в Україні. Інше джерело каже, що вже у грудні 2021 року обговорювалося питання про те, як ділитимуть Україну між великими корпораціями.
«Путін справді повірив, що можна змінити режим у Києві швидко та безболісно», – йдеться в розслідуванні. Джерела видання кажуть, що багато силовиків були проти, при цьому «міністр оборони Сергій Шойгу не сперечався, а навіть зрадів рішенню Путіна». «Він не розумів, у якому стані армія перебуває, і йому було цікаво. Він повірив у те, що Путін знає щось, чого він не знає, і справді думав, що буде щось не надто серйозніше за анексію Криму», – стверджує один зі старих приятелів Путіна. Інші еліти були поставлені перед фактом уже в день вторгнення.
Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну вранці 24 лютого 2022 року. За даними ООН, до середини квітня 2023 року внаслідок бойових дій загинули понад вісім з половиною тисяч мирних жителів, понад 14 тисяч постраждали. Автори доповіді наголошують, що йдеться лише про задокументовані та підтверджені випадки загибелі мирних жителів. Насправді число загиблих може бути в рази більшим.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
