У Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок Україну закликають ратифікувати Стамбульську конвенцію, офіційна назва якої – Конвенція Ради Європи про запобігання і боротьбу з насильством проти жінок і домашнім насильством.
Відповідну заяву 25 листопада поширило Представництво Європейського союзу в Україні. Крім представництва, до заяви долучилися Консультативна місія ЄС з реформування цивільного сектору безпеки в Україні (КМЄС), Oфіс Ради Європи в Україні спільно з посольствами Бельгії, Канади, Хорватії, Кіпру, Чехії, Данії, Естонії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Угорщини, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Румунії, Словенії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Великої Британії, а також Офісом координаторки системи ООН в Україні та Представництвом Європейського інвестиційного банку в Україні.
Автори заяви наголосили, що підтверджують відданість справі захисту права жінок і дівчат в Україні жити вільним від насильства життям.
«Дослідження доводять, 67% жінок в Україні зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку партнера чи іншої особи, починаючи з 15-річного віку. Найчастіше винуватцями є статеві партнери. Наведені цифри не відображають вплив пандемії COVID-19, яка посприяла загостренню усіх чинників, що призводять до насильства щодо жінок і дівчат, включаючи безробіття та бідність, і посилила дію багатьох із першопричин, таких як ґендерні стереотипи та згубні соціальні норми», – йдеться в заяві.
Її автори назвали затвердження цього року Національної стратегії у сфері прав людини і Плану дій з її реалізації в Україні «важливою складовою боротьби з гендерно зумовленим насильством».
«Ми закликаємо до ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством, також відому як Стамбульська конвенція, яка підсилить імплементацію національного законодавства про насильство щодо жінок та домашнє насильство. Ратифікація Стамбульської конвенції спонукатиме Україну вживати подальших заходів для запобігання насильству над жінками, захисту жертв, притягнення до відповідальності винних і, загалом, до прийняття комплексної політики для припинення цього порушення прав людини», – наголошують західні партнери України.
Крім того, Україну закликають ратифікувати і Конвенцію № 190 про викорінення насильства, у тому числі гендерно зумовленого насильства, та домагань у сфері праці, ухвалену в червні 2019 року Міжнародною організацією праці.
«Ми прагнемо покласти край насильству щодо жінок і закликаємо Україну об’єднати з нами зусилля. Настав час покласти край гендерно зумовленому насильству і рухатися до відповідальності», – наголошують автори заяви.
Україна ще 2011 року підписала, але досі не ратифікувала Стамбульську конвенцію, офіційна назва якої – Конвенція Ради Європи про запобігання і боротьбу з насильством проти жінок і домашнім насильством.
В усіх дотеперішніх складах українського парламенту з цього огляду переважали вкрай консервативні і хибні погляди на зміст цієї конвенції.
Її єдине завдання – запобігати всім формам насильства проти жінок, підтримувати рівність між жінками й чоловіками. Але в її тексті є слово «гендер», яке помилково або свідомо неправдиво пов’язують із «пропагандою гомосексуалізму», одностатевими шлюбами тощо.
За текстом конвенції, «гендер» у її розумінні означає «соціально виниклі ролі, способи поведінки, діяльності чи атрибути, які дане суспільство вважає належними для чоловіків і жінок».
Таким чином, запровадження в документі цього поняття ніяк не загрожує традиціям і цінностям кожного даного суспільства.
Також конвенція не містить і не може призвести до загрози концепції родини – вона взагалі ніяк не стосується цього питання і не регулює його, а відтак через ратифікацію конвенції не може виникнути вимога визнавати одностатеві шлюби.
Поняття «гендеру» не замінює термінів «жінка» й «чоловік», конвенція не просуває ніякої особливої «гендерної ідеології»: єдиний сенс цього слова в документі – наголосити, що жінка з більшою ймовірністю може зазнати насильства саме через те, що вона жінка.
Документ не передбачає створення поняття «третьої статі» чи вимог визнавати її, як і не вимагає запровадження якоїсь окремої «гендерної освіти».
І, крім того, попри назву конвенції, вона також містить положення про захист від домашнього насильства чоловіків чи хлопців.
