3 вересня в Амур-Нижньодніпровському районному суді міста Дніпра відбулося друге засідання по суті у справі, яка може стати безпрецедентною для України. 33-річну Марину Полях звинувачують у навмисному вбивстві свого співмешканця Дмитра Плотникова. Сторона ж захисту наполягає: це була самооборона.
Тут важливий контекст: впродовж двох років до трагедії Полях як мінімум 22 рази зверталась до поліції через постійні побиття, сексуальне насильство та погрози розправи їй та її донці з боку співмешканця. Захистити Марину Полях поліція виявилась не спроможною.
За словами самої Марини, 28 березня цього року Дмитро Плотников вчергове став погрожувати Марині, що вб'є її, схопив її за волосся і почав хилити до підлоги. Жінка намацала ніж і наставила руків'ям до себе, щоб чоловік припинив кидатися на неї. Але він навпаки сіпнувся на неї і напоровся на ніж.
Справа здобула широкий розголос: на підтримку Марини проводять акції, правозахисники закликають виправдати жінку, яка оборонялась. Якщо суд таки стане на бік звинуваченої, такий вирок стане безпрецедентним: раніше у подібних ситуаціях постраждала від насильства або гинула сама, або визнавалась винною у навмисному вбивстві свого кривдника. Чому справа Марини Полях може стати винятком, та як поліція пояснює свою бездіяльність?
Погрози, побиття, сексуальне насильство, а йти нікуди
Марину Полях звинувачують у навмисному вбивстві свого співмешканця, з яким вона жила впродовж двох років. Але більшість часу – не з власної волі. Із Дмитром Плотниковим вона познайомилась в інтернеті. Як каже Марина, спочатку він справляв дуже приємне враження, а ознак агресивної поведінки не виказував. Вже через два місяці стосунків Плотников заявив про серйозність своїх намірів, і пара почала жити разом – чоловік в'їхав у помешкання Марини, де також проживали її донька та її бабуся.
Згодом Плотников вперше вдарив жінку. І це стало повторюватися. Розірвати стосунки Марина не могла через страх: чоловік погрожував її вбити, а також зізнався у тому, що вже раніше відсидів 12 років за вбивство.
Плотников також погрожував донці Марини – казав, що «познайомить її зі своїми друзями-зеками». Піти від кривдника Марині не було куди – вони жили в її помешканні, а з грошей жінка мала лише аліменти від батька її дитини.
Марина опинилась загнаною у кут, вийти з якого жінці мала б допомогти поліція. Вона 22 рази зверталась до правоохоронців, але після кожної заяви Плотников відбувався «виховними бесідами» і повертався до неї. Після кожного звернення у поліцію, він бив Марину ще сильніше і казав: «бачиш, мені нічого не зроблять», каже адвокатка постраждалої Юлія Сегеда.
Чому поліція не змогла захистити жінку?
На запит Радіо Свобода, у головному управлінні поліції Дніпропетровської області відповіли, що про всі підтверджені факти домашнього насильства щодо Марини Полях працівники поліції складали протоколи, але як про адміністративне, а не кримінальне правопорушення. У відповіді на запит правоохоронці посилаються на 173 статтю адміністративного кодексу, де домашнє насильство визначене як таке, «що не спричинило тілесних ушкоджень».
Із відповіді на запит випливає, що правоохоронці не змогли підтвердити факти насильства, яке визначає 126 стаття вже Кримінального кодексу України, а саме «умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства..., що призводить до фізичних або психологічних страждань».
Виходячи з цієї логіки, правоохоронці не могли заарештувати Плотникова, бо поліція не має таких повноважень саме в адміністративних провадженнях. Чому працівники поліції не складали протоколів про кримінальне правопорушення, незрозуміло, адже насильство проти Полях було систематичним і призводило до фізичних страждань жінки. На тому, що дії Плотникова були саме кримінальним злочином, наполягає сторона захисту.
При цьому в поліції визнають, що не спромоглися провести «необхідну профілактичну роботу» з Плотниковим. За цим фактом було проведено службове розслідування. У результаті деяких поліцейських було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
«Цією службовою перевіркою були встановлені їхні дисциплінарні порушення. Вони дійсно повинні були діяти на захист Марини, але вони не діяли», – сказала у коментарі Радіо Свобода адвокатка жінки Юлія Сегеда.
«Це була самооборона» – адвокатка
Сторона захисту наполягає, Марина Полях обороняла себе і доньку, а тому не може бути звинувачена у навмисному вбивстві.
«Ми оскаржуватимемо будь-який вирок, окрім виправдального. По-перше, це була самооборона. По-друге, в Марини немає перевищення меж необхідної самооборони. А це виключає склад злочину», – каже адвокатка Юлія Сегеда.
В неї не було мотиву його вбивати 28 березня. Вона чекала суду. А чому він на неї напав? Так він так і сказав: «якщо я піду у в'язницю, то ти жити не будеш»Юлія Сегеда
Вона додає, що в її підзахисної не було мотиву вбивати свого співмешканця – вона очікувала, що вже за три дні його можуть затримати через порушення умов його дострокового звільнення. 30 березня мало відбутися засідання суду за поданням органу пробації, в якому на обліку перебував Дмитро Плотников.
У цьому поданні, за словами адвокатки Сегеди, орган пробації просив суд змінити форму відбування покарання для Плотникова, адже щодо нього у 2020 році був винесений звинувачувальний вирок за шахрайство.
Сегеда пояснює: «Марина сподівалась, що його вже заберуть, і його вже не буде в її житті. В неї не було мотиву його вбивати 28 березня. Вона чекала суду. А чому він на неї напав? Так він так і сказав: «якщо я піду у в'язницю, то ти жити не будеш».
Обставину алкогольного сп'яніння з обвинувального акту забрали. Чому?
Прокурори звинувачують Марину Полях у навмисному вбивстві. У відповіді на запит Радіо Свобода у Дніпропетровській обласній прокуратурі повідомили, що «доказів самооборони жінки під час досудового слідства не встановлено».
Раніше прокурорка Лівобережної окружної прокуратури Іванна Стрілець у коментарі, яке наводить «Суспільне», розповіла, що Марина нібито скоїла злочин у стані алкогольного сп'яніння, а підтвердження, що Плотников її бив, немає, оскільки на Марині тілесних ушкоджень не виявили. Сп'яніння прокурори зазначають як обтяжуючи обставину.
Пізніше прокурор змінив обвинувальний акт, і про вживання алкоголю Мариною в ньому вже не йдеться. Радіо Свобода спробувало дізнатися, чому цю обставину з обвинувального акту забрали, однак у відповіді на наш запит у прокуратурі чітко причину не пояснили.
Чому справа може стати унікальною?
Згідно з аналізом видання LB.UA, за 2018–2019 роки в Україні винесли 65 вироків жінкам за звинуваченням у навмисному вбивстві, які оборонялися від кривдників. В українській судовій практиці не існує прецеденту, коли постраждалу від насильства виправдовували у справі навмисного вбивства через обставину самооборони.
«Справа складна. Дуже. Вона резонансна. Вона має набагато більше значення, ніж лише доля Марини. Це справа про те, чи зможемо ми захищатися, чи ми можемо лише померти, щоб нас потім не звинуватили», – написала у фейсбуці Юлія Сегеда.
Але подібний прецедент вже зафіксували в Туреччині. У квітні цього року суд виправдав Мелек Іпек, яку звинувачували у вбивстві свого чоловіка, який кілька годин бив і ґвалтував її.
До справи Марини прикута увага: про неї багато пишуть у ЗМІ, правозахисники та небайдужі громадяни виходять на акції на її підтримку. Такий резонанс теж є певною мірою унікальним для подібних справ в Україні.
Нині Марина не має жодного запобіжного заходу, оскільки у попередніх засіданнях сторона захисту, зокрема, змогла переконати суд, що Марина не чинитиме тиску на свідків. За словами Юлії Сегеди, усі сусіди жінки, яких раніше допитали, підтвердили, що небезпеку становив саме Плотников, і саме він постійно знущався з Марини.
Не чекаючи завершення слухання справи в усіх інстанціях в Україні, адвокатка Сегеда вже звернулась до Європейського суду з прав людини, адже «в день, коли загинув її [Марини] агресор, після двох років домашнього насильства і десятків марних звернень у поліцію, Марина використала усі національні засоби і була вимушена захищати себе, не отримавши ефективного захисту від держави».
