Національне управління США з аеронавтики і дослідження космічного простору (НАСА) оголосило, що відправляє на Венеру дві нові місії для вивчення атмосфери і геологічних особливостей планети.
Їхня мета – зрозуміти, як друга за віддаленістю від Сонця планета стала «світом, схожим на пекло», маючи безліч характеристик, подібних до земних, сказав новий керівник НАСА Білл Нельсон під час свого першого офіційного звернення до співробітників агентства 2 червня, повідомляє «Голос Америки».
Місія під назвою «Да Вінчі Плюс» матиме на меті аналіз щільної хмарної атмосфери Венери, щоб визначити, чи існували в минулому тут океани і органічне життя. Це буде перша місія США з вивчення атмосфери Венери з 1978 року.
Інша місія під назвою «Верітас» вивчатиме геологічну історію Венери, щоб зрозуміти, чому ця планета розвивалася інакше, ніж Земля.
«Ми вражаюче мало знаємо про Венеру, тому нові місії дозволять заново поглянути на атмосферу планети, що складається переважно з вуглекислого газу, і вивчити поверхню аж до її ядра. Це буде так, як ніби ми заново відкриваємо цю планету», – заявив Том Вагнер, науковий дослідник НАСА.
На розробку кожної з місій, запуск яких планується в 2028–2030 роках, буде витрачено по 500 мільйонів доларів.
На зорі космічної ери США та СРСР відправили до Венери кілька космічних апаратів. Космічний зонд НАСА «Марінер-2» здійснив перший обліт планети в 1962 році, а радянська автоматична міжпланетна станція «Венера-7» зробила першу посадку на поверхню планети в 1970 році.
У 1989 році НАСА за допомогою космічного шаттла відправило до орбіти Венери космічну станцію «Магеллан».
Європейське космічне агентство запустило космічний корабель на орбіту Венери в 2006 році.
Венера за розміром і складом схожа на Землю, але розташовується майже в півтора раза ближче до Сонця. Тиск, який у 92 рази вищий за земний, і середня температура поверхні понад 460 градусів роблять практично неможливими існування життя на планеті. Однак науковці припускають, що гіпотетично найпростіше життя могло б існувати в атмосфері планети на висоті 50–65 кілометрів, де її склад подібний до земної.
