Міністерство закордонних справ України заявило, що російська влада нині продовжує політику радянського режиму, вийшовши «на новий рівень цинізму та жорсткості». МЗС оприлюднило заяву 5 серпня, коли в Україні вшановують пам’ять жертв Великого терору 1937–1938 років.
«Окупанти ведуть війну проти кожного українця, незалежно від віку, статі, мови спілкування чи роду діяльності. Ворожі війська з важкої артилерії та ракетними ударами розстрілюють та нищать всю націю. Оленівка, Вінниця, Кременчук, Краматорськ, Буча, Ірпінь, Бородянка, Харків, Чернігів, Миколаїв, Маріуполь – назви цих українських міст і містечок тепер відомі всьому світу саме через криваві злочини російської влади. Але найбільше потерпають тимчасово окуповані території України, які загарбники перетворили на місця несвободи і масового терору», – наголосили у міністерстві.
Водночас, йдеться в заяві, як Великий терор тридцятих років 20-го століття «не зламав українського народу, його духу і мужності», так не здасться Україна і зараз.
«Настав час рішуче визнати, що Російська Федерація, що успадкувала найгірші сталінські традиції, стала державою-терористом, що становить небезпеку для всього світу. Сьогодні українські захисники борються за те, щоб раз і назавжди здолати агресора й унеможливити подальші спроби РФ знищити український народ, нашу державність і вдаватися до шантажу всього людства. Світ демонструє безпрецедентну підтримку України, разом ми рухаємося до спільної цілі, якою обов’язково стане перемога», – заявили у МЗС.
«Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи вищого керівництва й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства.
Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
Великий терор тривав 15 місяців і був офіційно припинений за постановою того ж Політбюро ЦК ВКП(б) 17 листопада 1938 року, хоча репресії в менших масштабах тривали й надалі.
За два роки партійна верхівка арештувала 1,5 мільйона людей, 680 тисяч із них були вбиті.
На території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198 тисяч 918 людей, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в’язниць і таборів.
