Міністр юстиції України Денис Малюська в інтерв’ю Радіо Свобода розповів про становище з позовами України проти Росії в міжнародних судах і трибуналах.
Як сказав він у «Суботньому інтерв’ю», тільки в сфері відповідальності Мін’юсту таких справ п’ять у Європейському суді з прав людини. Крім того, є ще судові процеси, які веде МЗС, є судові процеси, які ведуть компанії – наприклад, «Нафтогаз», «Ощадбанк», «Приватбанк», які втратили свої активи на окупованих територіях.
«Але є дві ключові проблеми, які є характерними для всіх судових процесів. Перше – це повільність. Тому що суди в міжнародних юрисдикціях працюють навіть повільніше, ніж українські національні суди. Хоча ми всі скаржимося на повільність наших судів. Повірте, в міжнародних юрисдикціях це ще повільніше відбувається», – сказав він.
«По справах проти Росії, по наших категоріях справ ми досі перебуваємо на етапах прийнятності скарги. Ще по суті розгляд не розпочинався. І, враховуючи епідемію, це ще відстрочується. Тому що зараз ефективно міжнародні суди не працюють чи трибунали», – назвав Малюська перший аспект таких справ.
«Другий аспект – це навіть коли наші компанії виграють суди, наприклад, «Нафтогаз», «Ощадбанк», «ПриватБанк» проти Російської Федерації, то складність виконання. Немає активів по світу, на яких можна було би нормально зробити стягнення. Відповідно, у нас величезні, мільярдні правові вимоги до Росії, які ми не можемо ефективно виконати», – звернув увагу міністр.
При цьому він наголосив: «І це не тільки наша проблема. Багато хто бігає по світу, намагається стягнути кошти з Росії. Наприклад, акціонери «ЮКОСа». Там ще більша заборгованість, шалені кошти. Та сама проблема. Це суверен. Проблема юридична. Там захист активів. І знайти щось, що можна було б у них відібрати і задовольнити вимоги, вкрай складно».
Але, додав голова Мін’юсту, «все одно це їм боляче».
«Як показала угода, наприклад, із «Газпромом», контракт, який був укладений наприкінці минулого року, їм це болить. І це гарна розмінна монета у торгах із тим, щоб отримати якісь економічні вигоди. Вони просять і готові йти на компроміси, дають знижки, дають ліпші умови контракту. Якщо ми десь, колись від навіть найбезперспективнішого судового рішення чи позову відмовимося чи досягнемо компромісу, то вони готові нам давати за це економічні якісь бонуси. І ми цим гарно скористалися під час укладення транзитного контракту», – пояснив він.
