Депутати Львівської обласної ради більшістю голосів увечері проголосували за звернення до Кабінету міністрів і Міністерства молоді та спорту з проханням присвоїти стадіону «Арена Львів» у Львові імені лідера українських націоналістів Степана Бандери. Оскільки стадіон перебуває у державній власності, таке рішення може ухвалити тільки уряд.
У депутатському зверненні, яке ініційоване фракцією «Європейська солідарність», зокрема мовиться: «Стадіон «Арена Львів» – центральна спортивна споруда регіону, тут відбуваються ключові заходи, учасниками яких є різні покоління. Тому надання стадіонові імені Степана Бандери матиме ключове значення у формуванні національної свідомості та сприятиме патріотичному вихованню молоді».
Також обранці Львівської обласної ради більшістю голосів підтримали звернення до президента України присвоїти Євгенові Коновальцю звання Героя України з удостоєнням ордена держави (посмертно) «за незламність духу, відстоювання ідей української нації, виявлення героїзму і жертовності в боротьбі за незалежність держави».
14 червня цього року виповнюється 130 років від дня народження Євгена Коновальця, полковника армії УНР, який у 1929 році ініціював створення Організації українських націоналістів, яку і очолив.
5 березня міська рада Тернополя присвоїла місцевому стадіону ім’я головнокомандувача УПА Романа Шухевича – головнокомандувача Української повстанської армії в 1943–1950 роках
Посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон напередодні заявив, що Ізраїль «рішуче засуджує» рішення Тернопільської міської ради. Він назвав Шухевича «сумнозвісним гауптманом СС», зажадавши «негайного скасування» рішення щодо назви стадіону.
Міністерство закордонних справ України у відповідь повідомило посла, що збереження національної пам’яті українського народу залишається одним із пріоритетів державної політики України. Речник МЗС Олег Ніколенко заявив, що дискусії у цій сфері мають проходити на рівні істориків, дипломатам же слід працювати над зміцненням відносин дружби і взаємної поваги між народами, а не навпаки.
Рішення Тернопільської міської ради розкритикували і в Польщі.
Степан Бандера: у пошуках історичної правди
Степан Бандера був лідером українських націоналістів, який став суперечливою постаттю, особливо на міжнародній арені.
Чимало українців ставляться до Бандери як до героя визвольної боротьби, інші називають його «нацистським прислужником». Польща й Ізраїль наполягають, що послідовники Бандери брали участь у брутальних етнічних чистках, від яких загинули тисячі поляків і євреїв. Москва розглядала Бандеру як заклятого ворога. Радянська, а пізніше російська пропаганда створили з нього символ боротьби проти Кремля.
Степан Бандера народився у 1909 році в селі Старий Угринів на Івано-Франківщині. Він став відомим через політичні замахи проти представників польської влади. У 1936 році Бандеру засудили в Польщі за членство в Організації українських націоналістів (ОУН) і організацію вбивства польського міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького, який проводив жорстокі акції проти українського населення.
Ідеологія Бандери була типовою для багатьох країн, партій та рухів 1930-х років і відзначалась радикалізмом і недемократичністю та тоталітарними тенденціями.
У 1941 році Бандеру обрали головою проводу ОУН(б), який ухвалює Акт про відновлення Української держави. У документі йшлося і про співпрацю з нацистською Німеччиною, яка під проводом Гітлера мала б допомогти Україні визволитися від московської окупації. Спершу німці загравали з Бандерою, але влітку 1941 року його заарештувало гестапо за відмову відкликати Акт про державність. Близько півтори тисячі членів ОУН (б) були заарештовані нацистами, багатьох з них німці розстріляли.
Бандера провів більшу частину війни в нацистському концтаборі «Заксенгаузен». Два його брати загинули в концтаборі «Аушвіц». Батька Бандери закатував радянський НКВС, а сестри провели багато років в таборах ГУЛАГу.
Наприкінці 1944 року нацисти випустили Бандеру з концтабору у сподіванні сформувати новий антирадянський альянс із українськими націоналістами. Бандера покинув Німеччину і повернувся на її територію вже після завершення Другої світової війни. Зі свого осередку в Мюнхені він співпрацював із британськими і західнонімецькими спецслужбами, надаючи підтримку у проведенні таємних операцій у Західній Україні. Бандеру вбив агент КДБ у Мюнхені в 1959 році.
Що кажуть політики?
У 2008 році український парламент вирішив відзначити ювілей Бандери на державному рівні.
У 2010 році президент України Віктор Ющенко посмертно присвоїв Бандері звання Героя України. Через кілька місяців, після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича, Донецький окружний адміністративний суд скасував цей указ. Суд пояснив це тим, що звання Героя можна присвоювати лише громадянам України.
У 2010 році Європейський парламент за ініціативою польських депутатів висловив жаль через указ Ющенка, зазначивши, що «ОУН співпрацювала з нацистською Німеччиною». У відповідь депутати трьох обласних рад Західної України назвали це «наклепом».
У 2018 році група конгресменів США звинуватила Україну у прославлянні «нацистських колаборантів», таких як Бандера. Тодішній директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович це назвав «змішуванням некомпетентності та свідомого спотворення інформації».
Петро Порошенко як президент України у 2017 році заявляв, що Бандера зробив «величезний внесок» у національно-визвольний рух і закликав оцінити його постать комісію з історичних питань.
Володимир Зеленський як кандидат у президенти у 2019 році казав, що Степан Бандера «герой для якогось відсотка українців», «один з тих людей, які захищали свободу України», а згодом наголошував, що відповідь про роль Бандери має дати час.
Громадська думка в Україні залишається поділеною щодо того, чи був Бандера національним героєм, як вважають його прихильники й частина українських патріотів, а чи злочинцем, як стверджують його супротивники, а також антиукраїнська пропаганда.
Згідно з опитуваннями, позитивно до Бандери ставляться 36 відсотків українців, негативно – 34 відсотки.
Словом «бандерівець» деколи називають українських націоналістів чи загалом патріотів України – чи то в позитивному сенсі, чи в негативному.
