Завідувач відділенням травматології та ортопедії омської лікарні швидкої допомоги №1 Рустам Агішев помер у віці 63 років, офіційна причина смерті – інсульт. Про це повідомляють місцеві ЗМІ.
Саме в цю лікарню у серпні минулого року доставили в непритомному стані Олексія Навального. Соратники опозиціонера досі наполягають на тому, що адміністрація і персонал клініки знали справжні причини події з Навальним, але за наказом ФСБ поставили йому помилковий діагноз і намагалися приховати сліди отруєння бойовою хімічною речовиною.
Повідомляється, що лікар Агішев пропрацював в омській лікарні №1 тридцять років. Керівник клініки Євген Осипов назвав його смерть «непоправною втратою для всього медичного співтовариства».
За останній час це вже не перша смерть у керівному складі омської лікарні №1. На початку лютого у віці 55 років помер заступник головного лікаря клініки Сергій Максимишин, офіційна причина його смерті – серцевий напад.
Раніше ще один заступник головного лікаря, Анатолій Калініченко, звільнився з лікарні. Медик стверджував, що перехід на нове місце роботи, в приватну клініку, пов’язаний з тим, що він «любить хірургію більше, ніж адміністрування».
Під час перебування Навального в омської лікарні Калініченко відповідав за надання медичної допомоги політику, спілкування з лікарями з Німеччини і, в перший день госпіталізації опозиціонера, за зв’язок з пресою. Потім обов’язок спілкуватися з журналістами поклав на себе головний лікар закладу, член «Єдиної Росії» Олександр Мураховський. Саме він заявив працівникам ЗМІ, що причина важкого стану Навального – «порушення обміну речовин». Крім того, Мураховський протягом двох діб не дозволяв перевезти опозиціонера на лікування до Берліну.
Пізніше Мураховський призначили главою регіонального Міністерства охорони здоров’я.
Навального шпиталізували в серпні 2020 року після поїздки до міста Томська, літак із ним екстрено приземлився в Омську. По тому його вивезли в стані коми на лікування до Німеччини. Кілька західних лабораторій встановили, що він був отруєний розробленою в Росії бойовою речовиною з групи «новачок».
Російська влада стверджує, що отруєння не було. Представники влади одночасно заявляють і про те, що отрути «новачок» ніколи не існувало, і про те, що всі її запаси знищені.
Навальний після лікування в Німеччині повернувся в Росію, де був затриманий, засуджений нібито за порушення умов його попереднього умовного терміну, коли він, перебуваючи на реабілітації в Німеччині, не відзначився в інспектора нагляду, і відправлений до колонії.
Російський опозиціонер Навальний і Україна
Восени 2014 року Олексій Навальний у відповідь на запитання про статус Криму риторично запитав: «Крим – це бутерброд із ковбасою, чи що, щоб його туди-сюди повертати?». Він визнав, що Росія порушила міжнародне право, окупувавши український півострів, але заявив, що Крим «де-факто російський».
Згодом опозиціонер зазначав, що метафора з бутербродом не найбільш вдала, але вона встигла стати крилатою.
Хоча Навальний заявляв, що Росія захопила півострів незаконно, у 2015-му в інтерв’ю російській службі Радіо Свобода і «Голосу Америки» він сказав, що «питання Криму» не вдасться швидко вирішити. Політик пояснив це тим, що там нібито мешкає 3 мільйони людей із російськими паспортами. Виходом із ситуації тоді він назвав «чесний референдум», перед яким можливість агітувати матимуть українська влада і кримські татари.
Однак вже в 2017 році Навальний заявив, що «не бачить вирішення кримської проблеми», і цю проблему, на його думку, «не вирішить ані президент Путін, ані президент Навальний».
Читайте також: «Вражений бацилою російського шовінізму». Українські оглядачі про затримання Навального
У 2017 році Навальний визнав, що в Україні воюють російські війська, і пообіцяв вивести їх в разі перемоги на президентських виборах 2018 року (до участі в яких зрештою не був допущений). Водночас він заявляв про необхідність надати жителям Донбасу амністію та гарантії захисту від репресій.
При цьому опозиціонер у коментарі DW називав тему України «периферійною» для внутрішньої російської політики, а її обговорення – хоч і важливим, але таким, «чого хоче Путін», аби нав’язувати свій порядок денний.
