У Дніпрі 6 листопада вшанували пам’ять Василя Макуха – колишнього вояка УПА, громадського діяча, першого українця, який, протестуючи проти русифікаторської політики радянської влади в Україні і введення радянських військ до Чехословаччини, вчинив акт самоспалення. 6 листопада виповнюється рівно 50 років з дня його смерті.
Меморіальні заходи, організовані обласним товариством політв’язнів і репресованих, відбулися на Клочківському цвинтарі, де похований Макух і його дружина Лідія, та в інформагенції «Медіапростір», повідомляє кореспондент Радіо Свобода.
Вшанувати Макуха прийшла його дочка, дослідники біографії, краєзнавці, письменники, громадські активісти, представники влади, а також представники консульства Чехії.
Читайте також: Український герой – палаючий смолоскип Василь Макух
На цвинтарі під час жалобного заходу пролунали гімни Чехії й України. Як зазначила помічниця консула Чехії у Дніпрі Наталя Андреєва, Василь Макух був першим, хто вчинив самоспалення на знак протесту проти окупації Чехословаччини і про його вчинок знають і пам’ятають у Чехії. Після Макуха були й інші «смолоскипи свободи».
«16 січня 1969 року чеський студент на Вацлавській площі також підпалив себе на знак протесту проти окупації. Історія повторилася. На Вацлавській площі є пам’ятний знак на честь цього студента», – зазначила вона.
Три роки тому міська влада Дніпра в рамках «декомунізації» перейменувала вулицю Краснопартизанську на честь Василя Макуха. Однак громадська ініціатива щодо встановленні пам’ятника Макухові в місті все ще не втілена в життя.
Фактичну відмову, зазначають ініціатори, отримали й на подання щодо присвоєння Макухові звання Героя України.
Василь Макух народився у 1927 році на Львівщині у селянській родині. Юнаком підтримував зв’язок із членами «Просвіти» й ОУН, а під час Другої світової війни воював у лавах УПА, за що був засуджений радянською владою до 10 років каторжних робіт. Відбувши покарання, разом із дружиною Лідією оселився у Дніпрі. Наприкінці жовтня 1968 року Василь Макух поїхав на Львівщину відвідати сестру, а звідти – до Києва. Там, на Хрещатику, 5 листопада він вчинив акт самоспалення, вигукуючи «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!». Помер у лікарні наступного дня, 6 листопада.
