Президент Чорногорії Мило Джуканович відхилив суперечливі зміни до закону про свободу віросповідання і переконань і правове становище релігійних громад, ухвалені у відповідь на критику Сербської православної церкви і просербських сил.
Він повернув цей закон до парламенту, як і ще шість законів, ухвалених голосами нині владної просербської коаліції, повідомила 2 січня його канцелярія.
За цим повідомленням, сумніви президента викликало те, чи дійсно за зміни проголосувало достатньо депутатів.
Внесеними змінами були скасовані положення ухваленого в січні 2020 року закону, які, серед іншого, вимагали, що всі релігійні громади повинні довести право власності на майно, яким вони користувалися до 1918 року, інакше ж воно перейде у власність держави. На практиці це означало б втрату значної частини майна Сербською православною церквою. Саме СПЦ й була на чолі масових протестів із вимогою внесення змін.
Закон був ухвалений у січні 2020 року – тоді при владі в країні перебували проєвропейські сили, до яких належить і Джуканович. Але в серпні за результатами парламентських виборів ці сили опинилися в опозиції, а до влади прийшла коаліція, яку складають партії, прихильні до Сербії і Сербської православної церкви, а також проросійські сили. Тоді ж нова коаліція пообіцяла, що змінить закон, щоб залишити церковну власність у руках СПЦ, яка базується в сусідній із Чорногорією Сербії.
Ці зміни до закону нинішня коаліція ухвалила по півночі на 29 грудня, всупереч протестам проти таких планів. Із 81 депутата парламенту за зміни проголосував 41 – мінімально можлива більшість. Нинішня опозиція – яка раніше, перебуваючи при владі, ухвалила сам закон і представником якої й є нині президент, – бойкотувала голосування.
Опозиція заявила, як і нині президент, що голосування було недійсним, бо мандат одного депутата затвердили вже на сесії парламенту. Державна виборча комісія перед тим голосуванням, увечері 28 грудня, відхилила затвердження суперечливого мандату.
Якщо нинішня коаліція, яка й має 41 члена, знову затвердить зміни до закону, президент Чорногорії буде змушений підписати їх.
Саме 1918 року внаслідок низки суперечливих і гостро дискутованих політичних маневрів припинило існування незалежне Королівство Чорногорія, а його територія була приєднана, чи, як кажуть критики, анексована до складу новоствореного Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, що пізніше стало Королівством Югославія. Тоді за результатами тих подій була ліквідована й автокефальна, хоч і не визнана канонічно, Чорногорська православна церква, а єдиною православною церковною організацією на всій території Югославії стала Сербська православна церква.
Новий закон означав, що СПЦ на практиці не зможе документально довести свої права на церковні об’єкти, які вона перебрала внаслідок поглинання ЧПЦ 1918 року, і їй залишаться тільки збудовані після тієї дати.
1993 року Чорногорська православна церква була відновлена, хоча наразі вона залишається канонічно не визнаною в православному світі. Чорногорія, яка й після розпаду колишньої Югославії залишалася в федерації з Сербією, теж відновила незалежність на підставі всенародного референдуму 2006 року. Але і в нинішній незалежній Чорногорії ЧПЦ є меншиною – до її вірян залічує себе близько третини православних чорногорців, інші дві третини досі вважають себе вірянами СПЦ.
Чорногорія за попередньої влади проєвропейських сил 2017 року стала членом союзу НАТО і прагне вступити й до Європейського союзу – цей процес країна почала ще 2005 року і, як вважають, має добрі шанси набути членство десь близько 2025 року. Водночас у країні досить сильні й просербські сили. Але нинішня владна коаліція, пішовши на поступку СПЦ, не має наміру сходити з європейського курсу.
