Бангладеш 30 жовтня досяла домовленості з м’янманською владою про початок репатріації представників етнорелігійної спільноти рохінджа, які втекли з М’янми через переслідування. Виселення планують почати в середині листопада 2018 року.
Представник Міністерства закордонних справ М’янми М’їн Ту, який у складі м’янманської делегації відвідав Бангладеш для переговорів щодо репатріації, привітав «конкретні результати щодо початку репатріації».
«Ми розробили низку заходів, щоб забезпечити біженцям, які повертаються, безпечне середовище», – заявив він журналістам.
Читайте також: Ґутерріш закликав М’янму звільнити журналістів Reuters
Правозахисники і голови громади рохінджа вважають, що умови в рідному штаті меншини Ракхайн на заході М’янми наразі непридатні для повернення. Одна з їхніх вимог – надання статусу громадян М’янми. Наразі законодавство цієї країни не визнає етнос рохінджа таким, що має право на громадянство.
«У нас є певні вимоги, але уряд М’янми не зробив нічого, щоб їх виконати. Як ми можемо повернутися? – питає Могібулла, лідер рохінджа, який зараз мешкає на південному сході Бангладеш. – Як щодо нашого громадянства, наших прав, нашого бажання повернутися до своєї землі… до власних домівок?».
При цьому прем’єр-міністр Бангладеш Шейх Хасіна заявив в інтерв’ю агентству Reuters у вересні 2018 року, що біженці з М’янми за жодних обставин не зможуть лишитися в його країні назавжди.
В Організації Об’єднаних Націй стверджують, що повернення рохінджа додому має бути добровільним та здійснюватись із забезпеченням людської гідності і безпеки.
Читайте також: Біженці рохінджа вимагають справедливості у річницю переслідувань
У своїх висновках щодо умов життя в Ракхайні минулого місяця представники ООН вказують на «недовіру, страх перед сусідами з інших меншин та відчуття непевності» в багатьох районах.
Понад 700 тисяч рохінджа, мусульман за вірою, перетнули кордон із М’янми до Бангладеш, тікаючи від насильства з боку м’янманської армії влітку минулого року, до якого військові вдалися у відповідь на терористичні дії ісламських екстремістів із лав рохінджа проти урядових силовиків і проти місцевого населення, переважно ракхайнців за національністю. За даними ООН, від початку 2018 року біженцями стали ще близько 14 тисяч людей.
ООН закликало притягнути до відповідальності військове керівництво М’янми за «геноцид» у штаті Ракхайн, де переважно й проживає мусульманська меншина рохінджа. Натомість влада країни відкидає звинувачення і стверджує, що захищала своє населення від нападів бойовиків.
Предки рохінджа, бенгальці-мусульмани, переселилися на нинішній захід М’янми з території сучасної Бангладеш кілька століть тому. Попереднє військове керівництво М’янми жорстоко дискримінувало цю меншину, вважаючи її чужою у своїй країні, «нелегальними мігрантами», зокрема, відмовляло в наданні громадянства і численних прав і можливостей, пов’язаних із ним. Через це там виникли радикальні настрої, підігріті підбурюванням ісламських екстремістів іззовні.
Нинішня влада М’янми вимагає від рохінджа для отримання громадянства відмовитися від цього самовизначення і зареєструватися як бенгальці. Багато з них відмовляється від такого кроку. Тим часом у Бангладеш, одній із найбідніших країн світу, рохінджа, попри спорідненість, уже теж не сприймають як «своїх».
