Господарський суд Одеської області заборонив будівництво та будь-які дії вже на другій спірній ділянці – 30 гектарів землі де -факто розташовані на території військового аеродрому «Шкільний».
У березні 2017 року одеська міська рада виділила цю ділянку для користування комунальному підприємству «Міське капітальне будівництво». У реєстрі ця територія була визначена як земля місцевої громади.
Це одна з шести земельних ділянок, рішення по яких зараз оспорює в суді Міністерство оборони – усі вони були передані рішеннями місцевої влади різним комунальним підприємствам та фізичним особам підприємцям. Загальна площа ділянок близько 95 гектарів – це майже половина території аеродрому «Шкільний».
Згідно із попереднім проєктом детального плану територій пізніше на цих земельних ділянках планують побудувати багатоповерховий житловий район.
Наразі ділянки стоять пустими – на них немає будівель військових частин або аеродрому, вони використовуються для вирулювання літаків та гелікоптерів, каже Радіо Свобода начальник Південного територіального юридичного відділу Юрій Добров. Він також наполягає – це державна земля, будь-які дії із нею може робити тільки державний, а не місцевий орган влади. Тим більше ніяких документів про вилучення ділянок з державної влади не складалось.
«Це вже друга земельна ділянка, загальною площею 30 гектарів, на якій заборонили будівництво. Тиждень тому було судове засідання по першій ділянці загальною площею близько 20 гектарів. Спочатку ми подали п’ять позовів, а потім ще один – на невеличку ділянку площею 1,2 гектара, яку виділили двом фізичним особам-підприємцям. Її побачили тільки недавно», – говорить Добров.
Настільки довгу підготовку до судових позовів він пояснює підготовкою технічної документації. Заборонити будівництво на цих ділянках до закінчення судового розгляду по суті в суду також попросив заступник голови РНБО Сергій Кривонос, відповідний лист є в матеріалах справи.
Територія аеродрому юридично нічим не закріплена, каже представник одеської міської ради в суді Ганна Варбаногло. Державних актів на землю не було, військові не намагалися закріпити за собою землю в рамках законодавства.
«Немає установлених кордонів аеродрому. Немає будь-якої технічної документації і не було. Починаючи з 1950-х років, Міністерство оборони не робить будь-яких дій щодо збереження та відповідного розпорядженню своєю власністю. Не відокремлені межі спірної земельної ділянки, є припущення представника Міністерства оборони, що вона є в межах аеродрому», – заявила юрист на суді.
Військові надали суду кадастровий план земельної ділянки військового містечка №10, який в 2007 році складало державне підприємство «Одеський інститут землеустрою». Згідно із цим документом спірні ділянки входять до території аеродрому, на кадастровому плані є підписи декількох посадових осіб, у тому числі першого заступника начальника одеського міського управління земельних ресурсів. У міській раді знали, що ці ділянки є державною власністю, що це територія аеродрому, наполягають військові.
Втім юрист міської ради каже, що навіть якщо цей план є законим та підписи дійсні, його не зареєстрували в державному комітеті земельних ресурсів, не закінчили процедуру реєстрації. Варбаногло також зазначила, що незважаючи на те, що аеродром функціонує, у 2016 році міністр оборони Степан Полторак розпорядився зареєструвати «Шкільний» як аеродром спільного використання, його досі немає в списку сертифікованих аеродромів.
Представник Міністерства оборони пояснив це тим, що «Шкільний» і аеропорт «Одеса» є єдиним комплексом. Суд по тій ділянці продовжиться 2 вересня, а 31 липня та 1 серпня Міністерство оборони буде просити заборонити будівництво на решті ділянок.
Раніше позов проти одеської міської ради та комунальних підприємств подавали одеські активісти, Міністерство оборони залучили до суду як третю особу. Втім суд визнав активіста Михайла Кузаконя неналежними позивачем і відмовив в задоволенні позову.
Про земельний конфлікт між військовими та місцевою владою стало відомо в жовтні 2017 року – тоді будівельники та охоронці торгівельного центру, повалили паркан військової частини та почали вести будівельні роботи на тій території, яку Міністерство оборони вважає своєю. Технічна документація на спірні ділянки була випущена в 1940-1950-ті роки.
