Нідерланди – розвинена європейська країна, де аграрна промисловість є однією із ключових галузей економіки. Королівство зуміло стати другим найбільшим експортером сільськогосподарської продукції, маючи в 14,5 разів менше землі, ніж Україна. Одна з головних причин – ефективне використання земельних ресурсів.
30 березня 2020 року після опівночі Верховна Рада ухвалила закон про ринок землі. Це історичний момент для України, адже реформа тягнулася майже всю нашу незалежність. Ринок має запрацювати з 1 липня 2021 року та матиме цілу низку обмежень.
В Нідерландах вже десятки років діє вільний ринок землі, де ніяких заборон для купівлі землі іноземцям, визначення максимальної величини ділянки чи навіть регулювання цін немає. Інформацію про вартість, власників та інші характеристики землі є публічною та доступна на платформі Kadaster Online. Радіо Свобода побувало у Нідерландах та дізналося, як там працює ринок землі, чим зумовлений успіх аграрного сектору країни та чому земля в королівстві – найдорожча в Європі.
Фермери і акціонери
В Амерсфоорті за годину їзди від столиці Нідерландів розкинувся гектар землі під вивіскою Eemstadboerderij, в перекладі – «ферма Еемстад». Це сади колективного землеробства (СSA gardens), де вирощують різні овочі та трави. Принцип роботи у них такий: акціонери вкладають кошти у насіння, фермери та волонтери вирощують овочі, а ризики та переваги врожаю розділяються між ними усіма.
«Як акціонер, ви можете обрати, які овочі ви хочете, і за можливості фермер вирощуватиме їх. А через те, що ми не продаємо врожай через магазини чи ринок, органічну їжу можна купити трохи дешевше», – пояснює Ніколь Крассенберг. Вона – одна з акціонерів, але часто в ролі волонтера приходить доглядати за садами.
Середня вартість сільськогосподарської землі – 80 тисяч євро, якщо це земля під будівництво, ціна може сягати 300 тисяч за гектарДжолке де Мул
Сади розташовані в індустріальній зоні, неподалік пролягає траса, а навпроти – автомобільний салон. Через те, що в Eemstadboerderij розвивають урбаністичне й екологічне сільське господарство та вирощують органічні продукти, місто здає їм землю в оренду за дуже вигідною ціною – 250 євро на рік. Якби ж акціонери захотіли придбати гектар, то за неї довелося би віддати десятки тисяч євро.
«Нідерланди – одна з найбільш густонаселених у світі, землі в нас небагато, а це означає, що ціни на неї дуже високі. Середня вартість сільськогосподарської землі – 80 тисяч євро, якщо це земля під будівництво, ціна може сягати 300 тисяч за гектар», – пояснює фермерка та активістка Джолке де Мул.
Як Нідерландам вдалося?
Такі ціни не заважають Нідерландам бути другим найбільшим у світі експортером сільськогосподарської продукції у світі після Сполучених Штатів. Однак так було не завжди. До Другої світової війни в країні переважали дрібні фермерства сімейного типу, які забезпечували харчами свою родину, а надлишок продавали на місцевих ринках. Але «голодна зима» 1944 року, під час якої загинуло близько 18 тисяч людей, спонукала Нідерланди переглянути свою аграрну та харчову політику, аби люди в країні більше ніколи не голодали. Для збільшення ефективності аграрного комплексу провели поступову ліквідацію неприбуткових маленьких ферм та оптимізацію земельних ресурсів. Крім того, на той час влада встановила мінімальні ціни для сільськогосподарської продукції, щоб підтримувати виробництво та розвивати експорт. Фонд управління земельними ресурсами до 1963-го контролював купівлю-продаж аграрної землі та її цільове використання. Тому після припинення його роботи та дерегуляції ринку ціни на землю різко зросли.
Сьогодні обмежень на ринку землі в Нідерландах мінімум: 6-річний мінімальний строк оренди сільськогосподарських земель, надання орендарям переважного права на продовження договорів оренди та загальний податок у 6% на продаж сільськогосподарських земель. Крім того, немає й обмежень щодо площі ділянки.
«Ви можете придбати стільки землі, скільки хочете. Неважливо – це буде метр квадратний чи кілометр квадратний, – пояснює земельний брокер Ян Барт Смелт. – В кадастрі ми дивимося, де розташована ділянка, чи хороша там земля, яка її площа. Купити її може будь-хто, але здебільшого ми намагаємося продати її сусідам, адже так можна реалізувати найвищу ціну».
Попри відкритість ринку, іноземці не скупили усю землю в Нідерландах. Станом на 2016-й рік, близько 60% сільськогосподарської землі належала самим фермерам, здебільшого сімейним, решта здавалася в оренду. Такі високі показники з-поміж іншого характерні для країн з відкритим ринком землі: Британії, Польщі, Данії, чи Ірландії, де один з найбільш лібералізованих ринків в Європі.
Минулого року вартість експортованих сільськогосподарських товарів склала 94,5 мільярда євро. Такий показник є одним із найвищих в Європі. Така продуктивність галузі багато в чому вдалася завдяки кооперації уряду з дослідниками, організаціями та агросектором, а також залученні нових технологій. А високі ціни гарантують те, що покупець спроможний інвестувати достатньо коштів в угіддя, щоб підвищувати його ефективність.
Молоко за ціною, як 30 років тому
Фермер Франц Зандерінк володіє 70 гектарами землі, має 120 корів, які щороку дають близько мільйона кілограмів молока. Однак прибутку від такої кількості худоби не вистачило, аби розширити ферму. Чотири роки тому Франц був змушений звертатися у банк за кредитом, аби купити у сусіда півтора гектара за 100 тисяч євро.
Ми маємо продавати молоко за ціною, як 30 років тому, вона не змінилася і складає 36 центів за літрФранц Зандерінк
«Грошей недостатньо. Ми маємо продавати молоко за ціною, як 30 років тому, вона не змінилася і складає 36 центів за літр», – каже Франц. Тоді як у магазині пляшка молока коштуватиме понад євро. Виною цьому є великі корпорації, що диктують ціни, вважає фермер. Так думає й активістка Джолке де Мул.
«Ферми усе ростуть і конкуренція посилюється. Всі сусіди виробляють молоко і його ціна падає. Тому ви не можете виплатити кредит, але вам треба продавати молоко. Тож великий покупець пропонує вам мізерну ціну за літр молока, і хоча ви знаєте, що це коштує дорожче, погоджуєтеся, щоб компанія не пішла до когось іншого», – розповідає вона.
Джолке вважає, що лібералізація ринку була не найкращим рішенням. «Капіталістичний спосіб мислення націлений лише на оптимізацію короткострокової вигоди. Йому байдуже, ви щасливі при цьому чи ні, чи труять планету», – каже активістка. За її словами, несправедливо те, що харчова індустрія отримує 95% прибутку, у той час як фермер тільки 5%.
Через ці та інші причини з 70-х років кількість ферм у Нідерландах зменшилася вп’ятеро та продовжує скорочуватися. Сьогодні у країні посилили боротьбу з викидами азоту, який з-поміж іншого міститься у коров’ячому гноєві. Вину за забруднення довкілля здебільшого покладають на фермерів, тому на фоні цього в країні відбувалися масові протестні акції. Влада ж виділила 350 мільйонів євро для власників худоби, що хочуть припинити свою діяльність.
Тому популярності набуває солідарне землеробство як альтернативний спосіб фермерства без посередників між виробником та покупцем. Крім того, що такі ферми приділяють чимало уваги турботі про довкілля, вони підвищують обізнаність людей у галузі сільського господарства, харчової продукції та відповідального споживання. Фермери отримують дохід, а покупці – органічний продукт.
