Перемога Азербайджану у війні за Нагірний Карабах змінила політичний статус президента Ільгама Алієва, підвищивши його популярність до рівня, якого він ніколи не сягав за 17 років свого авторитарного правління.
Повернення частин Нагірного Карабаху під контроль Азербайджану, разом із усіма сімома окупованими районами навколо анклаву, змінило погляд багатьох у тій каспійській країні на керівництво Ільгама Алієва.
Експерти кажуть, що історичний спадок Алієва тепер змінився.
Вони також заявляють, що перемоги на полі бою змусили азербайджанську опозицію шукати новий наратив, щоби мобілізувати її підтримку.
Це зумовлено тим, що нині рішення основної соціальної проблеми – тяжке становище сотень тисяч азербайджанців, вигнаних вірменськими силами з їхніх домівок у Нагірному Карабасі та навколо нього на початку 1990-х років, яких десятиліттями підтримували опозиціонери Азербайджану, тепер видається можливим.
Перемогу Азербайджану в Баку зустріли з ейфорією та урочистою патріотичною гордістю, громадяни одягали на себе національний прапор і танцювали на вулицях та багато хто ніс портрети Алієва.
У повідомленнях ЗМІ азербайджанські журналісти тепер приписують Алієву титул «Переможного верховного головнокомандувача».
Навіть політична опозиція в Баку – знищена роками репресій, які досягли кульмінації в липні через жорстокі дії поліції – висловила хвалу Алієву, відколи 9 листопада була підписана угода про припинення вогню за посередництва Росії.
За цієї національної гордості Алієв вважається національним героєм. Мало хто в Баку, схоже, готовий відверто критикувати його, принаймні в цей час.
Нещодавно Ілгар Мамедов, лідер опозиційної партії REAL, заявив Радіо Свобода, що історики могли б вважати цінним твердження Алієва про те, що він продовжує політику свого батька Гейдара Алієва, який був президентом із 1993 року до своєї смерті в 2003 році, коли Ільгам зайняв посаду.
«Необхідне велике дослідження з боку істориків», – сказав Мамедов.
«Але з політичної точки зору я можу сказати, що в 1994 році – періоді, коли Азербайджан був по-справжньому слабким у військовому, політичному, а головне в економічному плані – Гейдар Алієв припинив війну, не здавши країну. Він почав нарощувати могутність країни – те, про що тепер говорить Ільгам Алієв – і йому вдалося це зробити», – додав він.
Мамедов також заявив, що після війни існує нова національна єдність.
«Якщо ви подивитеся на тиск, який зараз здійснюється на Азербайджан, – якому ми всі, вся нація, опозиція та влада намагаємося протистояти, – то уявіть тиск на Азербайджан у ті часи», – сказав Мамедов.
Алієв також говорив про нову єдність в Азербайджані в результаті війни.
«Ця єдність дасть нам можливість якнайшвидше відродити звільнені землі та якнайшвидше повернути наших внутрішньо переміщених осіб на ці землі», – сказав Алієв у переможній промові, з якою він виступив у Баку 10 грудня під час візиту до країни президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана.
«Регіон Карабаху, наша прекрасна історична земля, буде відроджений, відновлений та оживлений», – додав Алієв під вигуки натовпу в Баку.
Історичний спадок
«Те, що щойно сталося, було, мабуть, найбільшою військовою та дипломатичною перемогою в історії Азербайджану», – сказав Метью Брайза, колишній посол США в Азербайджані, який був співголовою на переговорах щодо конфлікту як посланець Вашингтону до Мінської групи ОБСЄ.
«Очевидно, що президент хоче це підкреслити. І, звичайно, це популярно. Зараз це його спадок», – сказав Брайза Радіо Свобода.
До цієї війни спадок Ільгама Алієва був під загрозоюМетью Брайза
«До цієї війни спадок Ільгама Алієва був під загрозою, оскільки він не зміг повернути жодної значної частини території Азербайджану. Швидше за все, він зрозумів, що тоді він би увійшов в історію за те, що не зміг повернути території», – каже експосол.
«Зараз та мета, той спадок змінився і є позитивним для Ільгама Алієва, – пояснює Брайза, – І саме той факт, що він був головнокомандувачем, коли сталася перемога, закріплює за ним позитивний спадок».
Популістська персона
Але територіальні здобутки Азербайджану – не єдиний фактор, який зміцнив популярність Алієва з часу повномасштабної війни, що розпочалася за Нагірний Карабах 27 вересня.
Політичні спостерігачі стверджують, що сприйняття Алієва як публічної особи також змінилося за час 44-денної війни.
Бахруз Самадов, докторант Карлового університету в Празі, досліджує логіку та мотивацію режиму Алієва.
«Популярність Алієва досягла свого піку під час війни; лідери опозиції припинили свою критику, тоді як дії Алієва були сприйняті як справедлива та переможна війна», – написав Самадов у статті, опублікованій нещодавно Фондом Гайнріха Белля, що розташований у Берліні.
«Активна підтримка Туреччини під час конфлікту неминуче призвела до переосмислення та динамічного сприйняття Туреччини як «старшого брата», – пояснює Самадов.
Він сказав Радіо Свобода, що Алієв також почав подавати себе по-новому під час війни, як когось, хто є ближчим до звичайних громадян Азербайджану.
Зараз він насправді користується народною підтримкоюБагруз Самадов
«Це новий поворот туди, де ми ще ніколи не були, – зауважує Самадов. – До війни його критикували як далекого від народу».
«Але якщо ми подивимось на виступи Алієва під час війни, ми побачимо, що він все більше використовував метафори та вирази в такому вигляді, як звичайні люди говорять і думають в Азербайджані. Зараз він говорить як народ і людям подобаються його промови», – пояснює Самадов.
Він додає, що внутрішньополітичною метою Алієва до перемоги на полі бою в Баку було збереження «гегемонії правлячої партії», що проявилося у жорстоких діях щодо його політичних опонентів, підтримуючи «пасивне прийняття» свого правління серед звичайних азербайджанців.
«Зараз він насправді користується народною підтримкою, – каже Самадов. – Якщо поглянути на парад перемоги в Азербайджані 10 грудня і на те, як він поводився, це демонструє поворот від гегемонічного тоталітаризму, з його апатією та пасивним сприйняттям людьми, до авторитарного популізму, при якому він справді користується масовою підтримкою».
Потенційні підводні камені
Наступне питання для Алієва – як довго він зможе пробути на поточній хвилі патріотизму та національної гордості, яка охопила Азербайджан.
«Я не знаю, якими є наслідки для внутрішньої політики в довгостроковій перспективі. Ще надто мало часу минуло з моменту підписання угоди про припинення вогню. Але я думаю, що зараз ця угода стає все більш популярною в Азербайджані. Тож це зробить президента Алієва політично сильнішим», – сказав Брайза.
Алекс Рауфоглу, спеціаліст із Вашингтону, який відповідальний за питання Азербайджану в Amnesty International та є кореспондентом незалежного інформаційного агентства «Туран», погоджується, що поки рано стверджувати, як довго триватиме поточний рівень популярності Алієва.
Рауфоглу заявляє, що проблеми, які переслідували президентство Алієва до вересня, можуть знову переслідувати його, включно з неефективним управлінням економікою, системною корупцією та слабкою відповіддю уряду на пандемію COVID.
Дві основні опозиційні групи, які підтримали війну, «Мусават» та Партія народного фронту Азербайджану (AXCP), також висловили занепокоєння щодо угоди про припинення вогню за посередництвом Росії.
Обидві сторони підтримали війну, але розкритикували розміщення російських миротворців на території Нагірного Карабаху.
Політичний аналітик з Баку Сахін Гацієв сказав Радіо Свобода, що популярність Алієва може постраждати в довгостроковій перспективі у разі відсутності рішення питання спірної території Нагірного Карабаху, яка все ще перебуває під контролем Вірменії.
Гацієв заявив, що Алієв також повинен сприяти політичним реформам та економічним змінам в Азербайджані.
Подивимось, чи буде у нього ця ж популярність через п'ять місяцівАлекс Рауфоглу
Проте зараз основна увага зосереджена на тому, як швидко внутрішньо переміщені люди Азербайджану зможуть повернутися до того, що залишилося від їхніх будинків на території Нагірного Карабаху та навколо нього.
«Подивимось, чи буде у нього ця ж популярність через п'ять місяців, – сказав Рауфоглу Радіо Свобода. – Навіть в цей час, поки ми говоримо, ми продовжуємо чути про порушення режиму припинення вогню. Тож для багатьох людей це все ж та сама стара історія».
«Багато людей сподіваються, що зможуть повернутися до своїх домівок, – продовжив Рауфоглу. – Але поки ще надто рано, щоб зрозуміти, чи зможуть люди повернутися цього разу і як буде виглядати майбутнє території».
Реконструкція та переселення
Брайза зазначає, що до того, як зможе відбутися повноцінне повернення переміщених азербайджанців, нещодавно відновлені території повинні бути очищені від нерозірваних боєприпасів.
Він зазначає, що відомство з розмінування Азербайджану вже заявило, що знадобиться три роки, щоб видалити всю вибухівку, аби переселенці могли безпечно повернутися.
Весь спектр завдань задля реконструкції семи відновлених територій та Нагірного Карабаху лякає,Метью Брайза
Видалення нерозірваних боєприпасів – лише один із нових викликів для Алієва.
«Весь спектр завдань задля реконструкції семи відновлених територій та Нагірного Карабаху лякає, – каже Брайза Радіо Свобода. – За оцінками азербайджанського уряду, це коштуватиме десь близько 100 мільярдів доларів».
«Коли я востаннє відвідував район Агдам, жодна споруда не була цілою, – пояснив Брайза. – Все було повністю забране вірменською стороною. Цегла, вся електропроводка, всі вікна, всі двері у багатьох випадках. Все повинно бути відбудовано».
«У короткостроковій перспективі існує необхідність у притулках, а потім вже у постійному житлі. І згодом вся нормальна інфраструктура для енергетики, газопроводів, електроенергії, води, шкіл – все має бути відбудовано. Це страшенний виклик, велике завдання», – каже Брайза.
«В Азербайджані немає грошей для цього, – додає він. – Це потребуватиме міжнародної підтримки».
Щоб отримати міжнародну підтримку, Брайза каже, що Баку повинен «отримати моральну перевагу», що дозволить вірменам залишатися в своїх будинках на території Нагірного Карабаху і почуватись там у безпеці.
«Повна перемога Азербайджану вимагає від Баку продемонструвати міжнародній спільноті, що вони ніколи не мали наміру вчинити геноцид чи етнічні чистки, в чому їх звинуватив прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян. Це складне завдання. Ось чому існує російський миротворчий контингент», – говорить він.
«Російські миротворці на місцях є геополітичною невдачею для НАТО, для США і, в першу чергу, для Азербайджану. Але без них, я не думаю, що існує спосіб для етнічних вірмен залишитись на території Нагірного Карабаху» – підсумовує Брайза.
(Азербайджанська служба Радіо Свобода долучилась до написання цієї статті)
