23 січня 2019 року пішла з життя американка українського походження Надія Дюк.
Про це у Facebook написала її сестра, зазначивши, що Надія померла вдома після тривалої боротьби з хворобою.
Напередодні Надію Дюк, яка присвятила своє життя служінню Україні, нагородили орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Втім, особисто прийти за нагородою в посольство України вона вже не змогла: жінка мала невиліковну хворобу і вже не виходила з дому.
«Видання президентом України Петром Порошенком указу про Ваше нагородження є свідченням високої оцінки Вашої багатолітньої активної діяльності на благо України, Вашого великого особистого внеску у розвиток та зміцнення стратегічного партнерства між Україною та США, Вашого непохитного авторитету і в Україні, і серед української громади Америки», – йдеться у вітальному листі від посла України в США Валерія Чалого, оприлюдненому 22 січня. У ньому також згадується багаторічна робота над демократичними змінами в Україні, яка «є зразком справжнього патріотизму і самовідданого служіння».
Надія Дюк досі була віце-президентом «Національного фонду на підтримку демократії». Перед тим понад 20 років на посаді старшого радника фонду вона керувала програмами та стратегіями підтримки демократичних рухів в країнах Європи та Євразії.
Починала свій шлях як дослідник та викладач, ставши відомим експертом з України та пострадянського простору у Сполучених Штатах, автором кількох книг та численних статей. Надія Дюк, яка була першою етнічною українкою, що отримала докторський ступінь в Оксфорді, також була членом престижної американської Ради з міжнародних відносин.
Народилася Надія у Великобританії у 1954 році, куди її батьки, Марія та Петро Дюк, були змушені втекти від переслідувань радянської влади. Її батько був хорунжим Української повстанської армії. Надія демонструвала блискучі успіхи в освіті: здобула ступінь бакалавра мистецтв з відзнакою в Університеті Сассекса, закінчила коледж Святого Антонія Оксфордського університету, там же захистила і дисертацію, присвячену публіцистиці Михайла Драгоманова. Після цього викладала в Оксфордському університеті радянську та російську історію, була науковим співробітником британського Товариства досліджень Центральної Азії при університеті.
У 1984 році вийшла заміж за американського журналіста Адріана Каратницького, після чого переїхала до США, спочатку – в Нью-Йорк, а з 1986 року жила у Вашингтоні. Каратницький певний час очолював «Дім свободи», а сьогодні є експертом американського аналітичного центру «Атлантична рада» (Atlantic Council ) та партнером консультаційної фірми в Нью-Йорку.
«У 1980-90-х роках Надія та я були чоловіком та дружиною, – поділився з «Голосом Америки» Каратницький до того, як з'явилась інформація про смерть Надії Дюк. – Але ми також були соратниками у боротьбі проти комунізму і за встановлення демократії на пострадянському просторі».
Вони разом писали книги, розповів він, допомагали дисидентам, виступали за підтримку демократичних сил. «У цій роботі вона керувалася своїм спокійним характером, непохитною відданістю перед усім іншим Україні, глибоким оптимізмом та вірою в те, що перемога буде за демократією. Вона була одним із ключових голосів у формуванні та спрямуванні допомоги в країни Центральної та Східної Європи у Вашингтоні. В цій діяльності її головним мотивом була робота заради вільної України в оточенні демократичних та дружніх сусідів. Україна, її культура, історія та доля були в основі її ідентичності».
Керівник «Української служби» Голосу Америки Мирослава Гонгадзе є близькою подругою Надії Дюк протягом 18 років.
«Я мала прекрасне життя», – сказала Мирославі Гонгадзе Надія Дюк, яку та намагалася спонукати на невелике інтерв’ю, що могло стати її останнім.
«З цим не можливо не погодитись, – каже Мирослава. – Яка інша молода жінка, з робочої родини, батьки якої приїхали в Британію як біженці, змогла досягти академічних висот і стати першою українкою, яка здобула докторський ступінь в Оксфорді? Коли я запитала, де вона знайшла сили і віру в себе, її відповідь була простою: «Я просто знала, що мала це зробити». В цю мить я зрозуміла, що Надія Дюк, яка все своє життя присвятила підтримці громадянського суспільства в Україні, просто знала, що це її життєва місія. Я надзвичайно щаслива, що Україна нарешті визнала її заслуги».
