13 листопада 2018 року лідеру кримськотатарського народу, одному з моральних авторитетів сучасної незалежної України Мустафі Джемілєву виповнюється 75 років. Це – третя частина із циклу публікацій про його життя, що підготувала кримський історик Гульнара Бекірова.
(Частина 3. Частина 1 ‒ тут, частина 2 ‒ тут)
Після звільнення з табору Мустафа Джемілєв продовжив брати участь у правозахисному русі, за що в лютому 1979 року його знову заарештували. Це був уже п'ятий його арешт. Вирок ‒ чотири роки заслання в Якутії.
1979 року молода кримська татарка, вчителька Сафінар прочитала в газеті статтю про «махрового антирадянщика» Мустафу Джемілєва. Стаття була розгромна, але Сафінар прекрасно знала: в середовищі кримських татар цей чоловік користувався величезною повагою, про нього розповідали як про легендарного героя, борця за права свого народу. Сафінар написала Мустафі листа до Якутії. На її подив, скоро прийшла відповідь...
Зав'язалося листування, а незабаром Сафінар отримала з Якутії бандероль від Мустафи, в якій була касета з ніжною турецькою піснею про кохання. Спалахнуло почуття, а незабаром вона вже їхала до нього в Якутію. Довгою та важкою була ця дорога, відтоді вони разом...
Сафінар-ханум досі з хвилюванням згадує той час. Нелегко було бути дружиною «антирадянщика», але побутові проблеми та постійний тиск органів блякли в порівнянні з її тривогами та страхами за чоловіка ‒ найбільше вона боялася, що Мустафа оголосить чергове голодування або його просто вб'ють у таборі.
Незабаром після повернення із заслання до Ташкента, в листопаді 1983 року, Мустафу Джемілєва знову заарештували. У лютому 1984 року Ташкентський обласний суд засудив його до трьох років позбавлення волі в таборах суворого режиму ‒ «за складання та поширення документів, що ганьблять радянський державний лад», а також за «організацію масових заворушень» при спробі поховати батька в Криму. Джемілєв намагався виконати останню волю батька, який заповідав поховати його в Криму, проте похоронну процесію влада не пропускала до Криму.
Я поклявся, що ніхто ніколи та ні за яких обставин не змусить мене відмовитися від виконання свого обов'язку та обов'язків, що покладаються честю, совістю й національною гідністюМустафа Джемілєв
На суді Мустафа Джемілєв сказав: «Чотирнадцять років тому... я поклявся, що ніхто ніколи та ні за яких обставин не змусить мене відмовитися від виконання свого обов'язку та обов'язків, що покладаються честю, совістю й національною гідністю. Сьогодні я знову можу повторити цю клятву й сподіваюся, що в мене буде достатньо душевних сил, щоб не зрадити цьому принципу до кінця своїх днів».
Перед закінченням табірного терміну, який Мустафа відбував у Магаданській області і який мав закінчитися 10 листопада 1986 року, проти нього порушили нову кримінальну справу. Джемілєву висунули звинувачення за статтею 188-3 КК РРФСР («Злісна непокора законним вимогам адміністрації місць позбавлення волі»). Із 30 листопада 1986 року він перебував у стані голодування. Друзі та родичі заявили, що на знак солідарності з Мустафою кожен день нового терміну буде відзначений голодуванням одного з них. В обвинувальному висновку на суді, який відбувся 17-18 грудня 1986 року в Магадані, йому інкримінували 29 епізодів. Вирок ‒ три роки позбавлення волі умовно з 5-річним випробувальним терміном і звільненням з-під варти в залі суду. На таке рішення суду вплинула політична ситуація в СРСР, що вже змінювалася, але головним чином ‒ потужна міжнародна кампанія на захист радянських дисидентів, зокрема й Мустафи Джемілєва, ініційована Андрієм Сахаровим, Петром Григоренком та іншими правозахисниками.
Прибувши до Узбекистану, Джемілєв одразу долучився до політичної діяльності, спрямованої на координацію численних ініціативних груп кримськотатарського національного руху. У квітні 1987 року на Першій Всесоюзній нараді представників ініціативних груп Мустафу Джемілєва обрали як одного з 16 членів Центральної ініціативної групи Національного руху кримських татар.
На П'ятій Всесоюзній нараді представників ініціативних груп, що відбулася 29 квітня – 2 травня 1989 року в Янгіюлі, більшістю голосів було ухвалене рішення заснувати на базі чинних ініціативних груп громадсько-політичну Організацію кримськотатарського національного руху (ОКНР).
Нова організація стала наступником Центральної Ініціативної групи (ЦІГ), що в 1987–1988 роках мала статус постійного органу в період між Всесоюзними нарадами й визнавалася більшістю ініціативних груп кримськотатарського руху. Створення ОКНД мотивувалося в преамбулі Статуту необхідністю переходу до більш організованих форм політичної боротьби за свої національні права та демократію.
ОКНД мала фіксоване членство, статут і програму. На першій же нараді таємним голосуванням на період в один рік були обрані Центральна Рада з 27 осіб, ревізійна комісія (до її складу увійшли шість осіб) та голова ОКНР ‒ ним став Мустафа Джемілєв.
Того ж 1989 року Мустафа Джемілєв разом із родиною повернувся до Криму, вони оселилися в Бахчисараї. З цього часу центр боротьби кримськотатарського народу за відновлення своїх прав перенісся безпосередньо до Криму.
У червні 1991 року на національному з'їзді кримськотатарського народу, скликаному вперше після 1917 року, ‒ Другому Курултаї, Мустафу Джемілєва обрали головою Меджлісу кримськотатарського народу ‒ вищого представницького органу кримських татар. Другий Курултай ухвалив кілька основоположних документів ‒ Декларацію про національний суверенітет кримськотатарського народу, Звернення до всіх жителів Криму, Звернення до кримськотатарського народу, Звернення в ООН, Звернення до президента СРСР тощо.
1996 року на Третьому Курултаї кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва переобрали головою Меджлісу на другий п'ятирічний термін. На цій посаді він залишався до осені 2013 року, коли в результаті виборів його змінив на цій посаді Рефат Чубаров.
У коментарях журналістам Мустафа Джемілєв сказав:
«У житті кримських татар відбулася історична подія ‒ більше ніж через 22 роки змінився голова Меджлісу, й наш обов'язок тепер ‒ допомагати новому керівництву, новому голові. У мене задоволення від того, що керівництво Меджлісу кримськотатарського народу передане в надійні руки».
Я бачу своїм завданням сприяння в зміцненні системи самоврядування кримськотатарського народуМустафа Джемілєв
Коментуючи свої подальші плани, Джемілєв сказав: «Я думаю, щоб служити справі, не обов'язково бути головою Меджлісу. Є дуже велика сфера діяльності... Я бачу своїм завданням сприяння в зміцненні системи самоврядування кримськотатарського народу, тобто системи національних органів самоврядування Меджлісу-Курултаю».
Нові випробування, що випали на долю України й, зокрема, Криму вже на початку 2014 року показали, наскільки досвід і принципи Мустафи Джемілєва необхідні вже в нових геополітичних реаліях...
(Далі буде)
ПЕРША ЧАСТИНА: Мустафа Джемілєв. Доля та віхи боротьби
ДРУГА ЧАСТИНА: Мустафа Джемілєв. Тюремні університети
У Радіо Свобода також є цікаві новини, які не потрапляють на сайт. Читайте їх у Telegram-каналі.
