Депутати Державної думи Росії 15 лютого проголосували за звернення до російського президента Володимира Путіна із закликом визнати «незалежність» підконтрольних бойовикам частин східної України. На тлі міжнародного занепокоєння значним зосередженням російських збройних сил уздовж кордону з Україною та в окупованому Росією українському Криму роздуми про визнання «незалежності» цих територій підняли рівень напруги.
Державна дума закликала визнати підтримувані Росією угруповання бойовиків, які контролюють частину Донецької та Луганської областей на сході України і називають себе «ДНР» і «ЛНР», стверджуючи, що це допоможе захистити сотні тисяч власників російських паспортів, які там живуть.
У виголошених промовах багато спостерігачів впізнали наративи Росії з 2008 року, коли вона визнала відокремлені грузинські регіони Абхазії та Південної Осетії після п’ятиденної війни між Росією та Грузією.
Однак того ж дня на спільній пресконференції з канцлером Німеччини Олафом Шольцом в Москві, Путін натякнув, що не дослухатиметься до цих закликів, принаймні не одразу.
Натомість президент Росії наголосив на вимогах Москви, щоби західні держави «належним чином вплинули на нинішню владу Києва», аби та діяла згідно з Мінськими домовленостями 2014-15 років задля врегулювання конфлікту, що з початку квітня 2014 року забрав життя 13 000 людей.
Також у той день речник Путіна Дмитрій Пєсков вкотре підтвердив, що Москва схвально ставиться до Мінського процесу і закликав «якнайшвидше втілити в життя увесь комплекс заходів виконання Мінських угод».
«Інструмент впливу»
«Якщо стисло, Путін досі плекає надію змусити Київ виконувати Мінські домовленості, – сказав телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», Сергій Гармаш, представник Донецька в Тристоронньої контактній групі (ТКГ) щодо врегулювання ситуації на Донбасі. – Тож я вважаю, що він навряд чи «відкине» ці угоди й підпише указ про визнання, оскільки це означатиме кінець Мінських домовленостей та Мінського процесу загалом».
«Вони просто більше не існували б, а Москва втратила б не лише інструмент впливу на Україну, а й той інструмент, за допомогою якого вона сподівається керувати Україною після того, як Кремль досягне приєднання Донбасу до нашого політичного організму на умовах так званого «особливого статусу», на яке Росія й покладає великі надії», – сказав Гармаш.
Москва трактує, що Мінські угоди вимагають від Києва вступити в прямі переговори з проросійськими бойовиками, на які влада України відмовилася піти, тож нині обидві держави не дійшли згоди щодо послідовності кроків, викладених в угодах.
Держсекретар США Ентоні Блінкен минулого місяця в інтерв’ю для Радіо Свобода заявив, що Росія порушила свої зобов'язання «значно більшою мірою, ніж Україна».
На думку Сергія Гармаша, звернення Держдуми стало ще одним способом тиску, який Росія здійснює, зокрема, шляхом нарощування військових сил, висуванням ультимативних вимог НАТО й Вашингтону, застосуванням кібератак, і навіть більше, аби досягти дестабілізації України.
«Все це має на меті змусити Київ виконувати Мінські угоди так, як це бачить Російська Федерація», – сказав він.
«Чітко сформоване»
Найімовірнішим сценарієм зараз буде подальше просування Мінських домовленостей, оскільки вони написані у вигідний для Москви спосібКостянтин Скоркін
На думку Костянтина Скоркіна, аналітика Московського Центру Карнегі, визнання Росією підконтрольних бойовикам регіонів радше малоймовірне у короткостроковій перспективі, а ось звернення думи – чітко сформоване Кремлем, який контролює нижню палату парламенту, де партія «Єдина Росія» має дві третини голосів – залишається «тактикою тиску, яка може бути активована в будь-який момент».
«Найімовірнішим сценарієм зараз буде подальше просування Мінських домовленостей, оскільки вони написані у вигідний для Москви спосіб, – додав він. – [Кремль] не має наміру відмовлятися від такого дипломатичного інструменту, який, до того ж, отримав міжнародне визнання, тож його основна політика буде спрямована на те, щоб змусити Київ реалізувати ці угоди».
Московський політолог Дмитро Орєшкін погодився, що визнання регіонів, на які претендують бойовики, «поставить хрест» у Мінському процесі, що стане великою втратою для Кремля. Проте він вважає, що, з іншого боку, розмови про визнання – і навіть про можливу анексію регіонів Росією – можуть слугувати цілям Путіна, посилюючи тиск на президента України Володимира Зеленського та потенційно розколюючи його електорат.
«Тобто, – підсумував він, – обговорювати цю тему можна досить довго».
Сергій Гармаш заявив телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», що доки Путін має надію керувати Мінським процесом у вибраному ним напрямку, доти визнання «незалежності» «ЛДНР» залишиться на етапі абстрактного обговорення.
Це був би останній акт відчаю, якби він дійсно підписав указ про визнання «ЛНР» і «ДНР»Сергій Гармаш
«Проте якщо Путін дійде висновку, що важелів впливу – ні військових, ні через західних партнерів, ні через [українську] внутрішню політику – дійсно немає, що нічого не працює, тоді він може вирішити, що змусити Київ виконувати Мінські угоди на своїх засадах неможливо, і тому він може від них відмовитися», – сказав Гармаш.
«Я думаю, що це був би останній акт відчаю, якби він дійсно підписав указ про визнання «ЛНР» і «ДНР», – додав він. – Я не думаю, що він це зробить».
Гармаш назвав постанову Держдуми «політичною тактикою», покликаною «показати Заходу та Україні, якими можуть бути наслідки невиконання Мінських домовленостей».
«Поки що це просто лежатиме на столі Путіна як засіб тактики тиску», — підсумував він.
Написано старшим кореспондентом Радіо Свобода Робертом Коалсоном на основі репортажу кореспондентки телеканалу «Настоящен время» Ірини Ромалійської. Кореспондентка телеканалу «Настоящее время» Ксенія Соколянська та Російська служба Радіо Свобода сприяли написанню цього матеріалу
