Запоріжжя – Вибори міського голови в один тур та відсутність промерської більшості – такі результати місцевих виборів, які відбулися 25 жовтня, для Запоріжжя. У Запорізькій міській раді будуть представлені 6 політичних сил, та жодна з них не матиме більшості в раді. А до Запорізької обласної ради потрапили 7 партій. Радіо Свобода розбиралося, які політичні сили будуть представленні в запорізьких міських і обласних органах місцевого самоврядування.
Попри попередні прогнози експертів щодо мерських виборів у Запоріжжі, чинний мер міста Володимир Буряк зміг здобути перемогу на виборах в один тур. В умовах низької явки (34%) йому вдалося отримати 59,99%, що складає понад 101 тисячу голосів запоріжців, що взяли участь у голосуванні. Для порівняння, в 2015 році в першому турі він зібрав 31,8473% (понад 83 тисячі голосів виборців, що взяли участь у голосуванні), а в другому – 58,48% голосів (понад 123 тисячі голосів).
Якщо у 2015-му мер Запоріжжя Володимир Буряк формально балотувався як самовисуванець, то цього разу йшов на вибори як кандидат від партії власного імені – «Партії Володимира Буряка «Єднання». Основою цієї політсили стали депутати міськради, які створили взимку 2020 року однойменне міжфракційне об’єднання у Запорізькій міській раді. До нього влилися представники фракцій партій «УКРОПу», «Самопомочі», «Опозиційного блоку», які, відповідно до даних соціологічних досліджень, не мали шансів подолати прохідний бар’єр, а також низка позафракційних депутатів.
Великі національні проєкти часто виникають саме з нарощування політичного впливу за допомогою мерів містДмитро Болдирев
Політтехнолог Дмитро Болдирев зазначає, що поява подібних політпроєктів, орієнтованих на міських голів певних міст, не є чимось абсолютно новим для України. Експерт наводить кілька яскравих прикладів, коли таким локальним партіям навіть вдалося вирости до всеукраїнського масштабу:
«Великі національні проєкти часто виникають саме з нарощування політичного впливу, загальнонаціонального в тому числі, за допомогою мерів якихось міст. Наприклад, Кличко та «УДАР», Садовий і «Самопоміч». Зараз, мені здається, це частина більш якогось глобального тренду, який вникає від розчарування у «нових обличчях». У 2019-му була протилежна тенденція, був величезний запит на демонтаж існуючої системи, що проявлявся у тому, що голосували за «нові обличчя», з лідером яких, Зеленським, тоді пов’язували свої надії».
На момент обрання мером у 2015 році міський голова Запоріжжя мав підтримку депутатів найбільшої фракції міськради, а саме «Опозиційного блоку» (20 з 64 депутатів міськради). Більшість з цих обранців, як і сам Володимир Буряк, були чинними чи колишніми працівниками комбінату «Запоріжсталь», що належить Рінату Ахметову. Схожий корпоративний характер мала і ще одна з великих фракцій міськради «Нова політика» (9 депутатів), в яку входили виключно представники «Мотор Січі». Разом з фракцією «Наш край» (6 депутатів) названі політичні сили утворили на початку 2016 року неформальну більшість у Запорізькій міськраді.
Наразі ж Буряку вдалося під прапорами власної політсили провести до міськради 16 депутатів. Із них вісім вже обиралися до міського органу самоврядування попередньої каденції і згодом входили до міжфракційної депутатської групи Володимира Буряка «Єднання». Втім, попри найбільшу фракцію у міськраді, промерській силі не вдасться, як і в 2015 році, самостійно сформувати більшість. Кого називають потенційними партнерами Буряка у Запорізькій міськраді?
Конфігурація запорізької міської влади
Ще на етапі виборчої гонки про свою підтримку чинного мера Запоріжжя заявили представники «ОПЗЖ», які назвали його «своїм кандидатом». Власних претендентів на посаду міського голови ця політсила, що здобула 13 мандатів на цих виборах і також матиме одну з найбільших фракцій у Запорізькій міськраді, не висувала. У представників партії є досвід попередньої участі у промерській більшості: троє з обраних від «ОПЗЖ» політиків, зокрема перший номер у списку партії на цих виборах у Запоріжжі, нині чинний народний депутат Володимир Кальцев, були депутатами фракції «Наш край» у міськраді, обраній 2015 року.
Ще дві політичні сили, що отримали великі фракції у міськраді – партії «Слуга народу» і «Європейська солідарність». Остання змогла збільшити, порівняно з 2015 роком, свою фракцію з 6 до 11 депутатів. А пропрезидентська сила здобула 13 депутатських мандатів. Обидві партії також висували на виборах своїх кандидатів у мери: від «СН» за посаду боровся колишній «моторовець», заступник голови Запорізької ОДА Віталій Тишечко, а від «ЄС» – блогер, ветеран війни на Донбасі Валерій Прозапас. Перший посів третє місце у виборчій гонці, отримавши 11,397% (19334 голоси).
Представнику ж іншої політичної сили дісталося друге місце у мерській гонці: у кандидата від «ЄС» Валерія Прозапаса – 11,437% голосів (19402 голоси). Варто зазначити, що у 2015 році у Запоріжжі також на другій позиції був кандидат фактично від цієї ж політичної сили – представник «БПП», тоді чинний народний депутат Микола Фролов. У першому турі він здобув 12,9638% (33798) голосів.
Політтехнолог Дмитро Болдирев зазначає, що саме висока мобілізованість електорату «ЄС» буда одним з факторів, що допоміг в умовах низької яви на виборах посісти Валерію Прозапасу другу позицію. Експерт також виокремлює, що успіху кандидата сприяв його образ як політика і те, що його кампанія не мала яскраво вираженого ідеологічного забарвлення.
«Після поразки Порошенка політична робота його команди не припинялася. Вони працюють у власному смисловому полі і досить активно. Відповідно, ті настрої і невдоволення, які присутні серед виборців цієї політичної сили, дозволяють вести мову про те, що вони високомобілізовані. Про це ж говорять і результати виборів в умовах низької явки: вони вищі, ніж показували соціологічні дослідження. Їм місцеві дослідження давали 7-8%. Іноді навіть бачив 5-6%, ледве не на межі проходження. Це теж показало, що на тлі низької явки висока мобілізація свого електорату дає у відсотках більш високий результат виборів. Відповідно, Прозапас як локомотив кампанії у місті, а кандидат в мери, як правило, автоматично є таким, має результат, що є показником мобілізованості і орієнтованості на своїх лідерів електорату «Європейської солідарності», – пояснює Дмитро Болдирев.
Четверту та п’яту сходинку у мерській гонці у Запоріжжі посіли кандидат від «За майбутнє» Олеся Крамаренко та від «Батьківщини» Віталій Рябцев. Втім, сили, які вони представляють, не змогли подолати прохідний бар’єр до міської ради. На думку Дмитра Болдирева, ці партії на виборах до міської ради об’єднала спільна проблема – нестача у їхніх списках високоресурсних політичних діячів не лише у фінансовому плані, а й у сенсі особистої впізнаваності і популярності в місті.
Запит на місцевих виборах завжди дуже прагматичний. Питання благоустрою йшли на одному з перших місць. В обіцянки залучення інвестицій, створення робочих місць на багатьох територіях не вірять. А ось благоустрій – це те, що можна реально помацати, сфотографувати, чим можна скористатисяДмитро Болдирев
«Незалежно від партій, люди все одно уважно намагалися прочитати про цих кандидатів, якось відзначали знайомі чи симпатичні для себе, відомі на цій місцевості обличчя і голосували за них чи за партію, в якій вони є. Не було якихось нових соціально-економічних чи ідеологічних запитів. Запит на місцевих виборах завжди дуже прагматичний: це починаючи від лавочок під будинками і закінчуючи дорогами, дахами. Питання благоустрою йшли на одному з перших місць. В обіцянки залучення інвестицій, створення робочих місць на багатьох територіях не вірять. А ось благоустрій – це те, що можна реально помацати, сфотографувати, чим можна скористатися», – каже політичний експерт.
Своїх кандидатів у мери на місцевих виборах не висували дві політичні партії, які таки змогли подалити п’ятивідсотковий бар’єр. Це – «Нова політика» та «Партія Шарія». Перша політична сила була представлена і в попередньому скликанні міської ради. Маючи 9 депутатів, вона первинно належала до неформального промерського об’єднання. Наразі ж «Нова політика» змогла отримати лише 6 мандатів. Ще 5 депутатів у міськраді представлятимуть «Партію Шарія».
Виборчі перегони в області
Кістяк новообраної Запорізької обласної ради, як і у випадку з Запорізькою міською радою, складатимуть 4 політичні сили – це «Слуга народу», «ОПЗЖ», «Партія Володимира Буряка «Єднання» та «ЄС». Найбільшу фракцію з них матиме «ОПЗЖ» – це 23 депутати з 84-х в облраді. Друга за чисельністю фракція належитиме пропрезидентскій партії. Серед обраних до облради за її квотами – голова Запорізької облдержадміністрації Віталій Боговін.
Ще дві представлені у міських органах влади партії – «Нова політика» і «Партія Шарія» – в регіоні не змогли подолати прохідний бар’єр до обласної ради. Політтехнолог Дмитро Болдирев пояснює це тим, що вони вели роботу виключно з населенням обласного центру.
«Запоріжжя – це 42% виборців, і для «Партії Буряка», яка пройшла в обласні органи, голосів міста, наприклад, вистачило. Якщо викреслити обласний центр, то у них на місцях рейтинг 0,5-0,1%, зовсім в рамках погрішності. Тобто їм вистачило підтримки міста, а для «Нової політики» – ні. У них електоральна база – «Мотор Січ», і не було жодних ідеологічних посилів, заради чого за неї варто голосувати жителіям Великої Білозірки чи інших. Щодо «Партії Шарія» – схожа ситуація. Вони не витягли обласну кампанію: не бачив ані бордів, ані газет, ані щоб навіть з кульками їхніми десь ходили і агітували. У них була інтернет-кампанія і якісь акції, які робили в Запоріжжі. Припускаю, що вони відщепнули більш молодіжну аудиторію від «ОПЗЖ», – каже політексперт.
Натомість пройти до Запорізької обласної ради спромагалися інші політичні партії – «За майбутнє» та «Батьківщина», що не здолали прохідний бар’єр у самому Запоріжжі. Експерт зазначає, що ці партії в області мали «локальні точки опору», а також окремих потужних кандидатів, які витягли рейтинг партій в цілому в області. Так, від «За майбутнє» балотувалися представники відомої в регіоні родини Каліман, що займається фермерством. Впізнаваних на окремих територіях області мала і «Батьківщина».
Запоріжжя – це 42% виборців областіДмитро Болдирев
«Батьківщину» зробили Запорізький, Чернігівський, Токмацький райони. Це їхні базові. Плюс у них досить сильний кандидат в мери Бердянську. У нього не була високоресурсна кампанія фінансово, але він – досить впізнована там людина, колишній директор порту. Він також підтягнув показник партії. У них були території впливу, які дозволили навіть при втраті таких гравців, як Дудка (депутат облради, обраний 2015 року від «Батьківщини», Віктор Дудка на цих виборах йшов до облради за списком партії «Слуга народу» – ред.) в Михайлівському, Майстро – в Запорізькому районі (депутат облради, обраний 2015 року від «Батьківщини», Дмитро Майстро на цих виборах йшов до облради за списком «Партії Буряка «Єднання» – ред.), подолати виборчий бар’єр. Результати партії на територіях впливу досить високі і до 20% наближуються», – ділиться політтехнолог Дмитро Болдирев.
Матиме в цьому скликанні обласної ради своїх депутатів і «Опозиційний блок», який боровся за голоси виборців на одному електоральному полі з «ОПЗЖ». В Запорізькій міській і обласній радах, обраних 2015 року, саме «Опоблок» мав найчисельніші фракції. Так, в обласному органі самоврядування до партї належали 28 з 84-х депутатів ради. Наразі від неї балотувалися лише чотири політики, які входили в фракцію «Опоблоку» в раді минулого скликання. На цих виборах партія змогла отримати лише 7 мандатів. Ще 4 депутати облради, обрані від «Опоблоку» в 2015 році, зокрема заступник голови облради Єгор Семенков, йшли до облради за списками нової політичної сили «Порядок». Її активно піарили медіа, що входять у пул «Запоріжсталі», представники якої в 2015 році формували кістяк «Опоблоку» у Запорізькій міській раді. Втім, подолати п’ятивідсотковий бар’єр в області представники «Порядку» не змогли.
Практично в усіх великих містах Запорізької області мерські вибори відбулися в один тур. Так, зокрема, у Мелітополі переможцем виборів став заступник голови Запорізької ОДА Іван Федоров, який здобув 59,6% голосів. У 2014–2019 роках він обіймав посаду заступника міського голови Мелітополя. Балотувався Іван Федоров від політичної сили, названої іменем попереднього мера міста. Наразі з 42-х депутатів Мелітопольської міськради 19 належатимуть, як і новий Мелітопольський міський голова, до «Команди Сергія Мінька». Останній залишив крісло мера Мелітополя у 2019 році, коли його обрали народним депутатом на позачергових парламентських виборах.
«У 2015 році прийшла команда Мінька і сформувала міську владу у Мелітополі. Там так було грамотно все вибудовано, що політична робота не припинялася. Припускаю, що технологія «спадкоємець» була запущена одразу після перемоги Мінька на виборах до Верховної Ради у 2019 році, яка в тому тренді не була очевидною. Тоді всюди перемагали «ноунейми» від «зелених», а там тоді вдалося зберегти свої позиції чинній владі. Сам «спадкоємець» – людина статусна вже як в самому Мелітополі, так і в обласному вже масштабі», – каже політтехнолог Дмитро Болдирев.
В іншому великому місті регіону, Бердянську, жоден з кандидатів не набрав понад 50% голосів: другий тур призначили на 22 листопада. За посаду міського голови борються кандидати від «ОПЗЖ» та «За майбутнє». Першу силу представляє Олександр Свідло, заступник директора «Бердянської автотранспортної компанії». У 2012–2015 роках він обіймав посаду заступника бердянського міського голови.
Його опонент є достатньо впізнаваною персоною не лише на рівні Запорізької області – це колишній мер Бердянська Валерій Баранов, який очолював місто майже 10 років – з 1997-го до 2008 року. У 2007–2012 роках він був народним депутатом. А у березні 2014 року Валерій Баранов очолив регіон, ставши головою Запорізької обласної державної адміністрації. Цю посаду він обіймав до жовтня 2014 року, коли оголосив про відставку за власним бажанням після програшу на парламентських виборах в одному з мажоритарних округів Запоріжжя.
Особливістю ситуації у Бердянську також є те, що «ОПЗЖ», чий кандидат претендує на крісло мера, матиме найбільшу фракцію у місцевій міськраді: 15 з 38 депутатів у раді. Натомість партія «За майбутнє», кандидат якої також бореться за посаду бердянського міського голови, взагалі не буде представлена у міській раді. Бердянська районна територіальна виборча комісія спершу відмовилася зареєструвати цю партію на виборах через порушення гендерної квоти, щоправда, згодом ухвалила рішення внести її у виборчій бюлетень. Це рішення у Запорізькому окружному адміністративному суді опротестували представники «ОПЗЖ». Партія «За майбутнє» спробувала відстояти своє право на участь виборах до Бердянської міськради в Третьому апеляційному адміністративному суді, однак програла апеляцію.
В цілому ж під час місцевих виборів 25 жовтня у Запорізькій області проголосувало лише 33,39% зареєстрованих у регіоні виборців. На думку політтехнолога Дмитра Болдирева, попри низьку явку результати виборів відносно корелюються з суспільно-політичними настроями жителів Запорізької області. Серед факторів, які вплинули на їх активність, експерт називає не лише страх за власне здоров’я в умовах пандемії, а й нову систему голосування за кандидатів у депутати.
«Є враження, що люди заплуталися і теж проголосували ногами, в тому сенсі, що чимало виборців не сприйняли цю систему. Ймовірно, будуть якісь експертні обговорення після цього. Її дійсно не можна назвати ефективною і такою, на якій можна будувати систему формування державної влади в цілому в Україні. Хоча якщо казати про виграш, то десь виборці «Слуги народу» його отримали, бо це система їх. Це м’яч на їхньому полі. Вони розраховували, що їх виборець більш цю систему зрозуміє, ніж виборець інших політсил, і в певних моментах виявилися праві. Наскільки це дало диспропорцію у відображені реальних настроїв у результатах виборів, важко сказати», – каже Дмитро Болдирев.
Політичний експерт також додає: «Дуже багато розчарованих у всіх партіях і лідерах. І ця група теж, мабуть, проголосувала ногами – просто не прийшли на вибори, не стали обирати якісь компромісні сили, бо не побачили для себе нових сигналів, нової ідеології, якій хотіли б повірити. Плюс вплинула криза місцевих еліт: яскравих нових лідерів, які вийшли б з новими якимись меседжами до виборців, яким би вірили, які б були харизматичними, не було. І в умовах загальносвітової загрозливої інформаційної повістки люди просто боялися втрати те, що є, і голосували за те, щоб лишилося на місцях те, що працює, те, що для них зрозуміло».
