Марина Круть є співачкою, композиторкою, поетесою і музиканткою. Родом із міста Хмельницького, закінчила школу мистецтв за класом «бандура». Після 2016 року розпочала свою сольну кар'єру. У 2017 році взяли участь у талант-шоу «Х-фактор», а в 2020-му вийшла у фінал нацвідбору «Євробачення».
Вона набрала найбільшу кількість балів як від суддів, так і від глядачів у першому півфіналі відбору на «Євробачення-2020».
Журналісти Радіо Свобода поспілкувалися з Мариною Круть після її виступу, але ще до того, як вона дізналася про свою перемогу в півфіналі.
В одному з інтерв’ю співачка розповіла, що радіє тому, що бандура стає популянішою, і за неї в школі вже не цькують, як раніше.
– Вас теж в дитинстві «булили» за бандуру?
– Цей час був. Це були 2000-і роки до 2014 року.
Вважаю такі продукти дуже корисними для Європи, для України
Після Революції гідності все перевернулося в нас, чому я дуже сильно рада. До 2014 року ти міг почути типу: «Ооо… що це за інструмент…» – від простих перехожих, пересічних, твоїх друзів, таксистів. І сьогодні інколи питають, тоді ти починаєш українцям пояснювати, що це український народний інструмент і я на ньому граю. Більше того не просто граю, а граю нетрадиційну музику.
Для людей – це трохи переворот у мозку. Вважаю такі продукти дуже корисними для Європи і для України.
– Що може бандура, чого не може інший інструмент?
Дуже часто, коли я граю, мій інструмент у моїх руках порівнюють із арфою, гітарою, фортепіано
– Вона може дуже багато. Дуже часто, коли я граю, мій інструмент у моїх руках порівнюють із арфою, гітарою, фортепіано.
Це є все: цілий оркестр, етніка, це душа і сила. Для мене це величезний посил і символ всередині.
– Ви коли виступали, то було відчуття, що ви дуже сильно хвилювалися.
– А хто не хвилювався сьогодні! Звичайно, я хвилювалася. І не буду того приховувати. Я маю надію, що якщо ми вийдемо у фінал, це перетвориться на щось крутіше і якісніше. Все буде класно і без переживань. Я виходила тільки що як в останній раз: з усією силою, енергією і міцністю.
– Ви маєте спільні роботи як з Віктором Павліком, так і з гуртом «Хамерман знищує віруси».
– Я думаю, що такі дуети для мене були просто необхідні. Я люблю і «Хамерман знищує віруси» і Віктора Павліка. І це дуже добре, що в мене в телефоні є номер Віктора Павліка і я можу завжди йому подзвонити. Також я можу подзвонити «Хамерман знищує віруси». Це друзі, перш за все, і такі колаборації потрібні, щоб змити всі стереотипи.
– У вас є спільне фото із Дмитром Монатіком. Ви дружите, він вас підтримує?
– Тільки що перед виступом я йому писала, про те, що я зриваюся. Він каже – все буде добре. Він часом може наставити мене, ми трошки комунікуємо, коли потрібно, тобто коли потрібна якась його порада, він завжди прийде на допомогу і це величезна шана йому насправді
– Чому ваші пісні не розходяться, як та ж сама «Охрана, отмєна»?
Я митець і артист, в моїх руках величезна сила українського народу. В моїх руках бачення, як перевернути багато кліше
– Я не женуся за хайпом, я не женуся за тенденціями, які минуть на післязавтра. Я не попспівачка, я митець і артист, в моїх руках величезна сила українського народу. В моїх руках бачення, як перевернути багато кліше, моє завдання створювати прекрасне.
Про «фідбек» (зворотній відклик – ред.) як тільки починаєш думати. Він від тебе йде. Коли ти пишеш пісні, ти маєш просто закрити очі на радіо, на всіх людей, які тобі говорять що зробити, ти маєш виключно себе послухати і цей процес унікальний. Тому я не засмучена, я вважаю, що в цьому світі всьому свій час.
Як каже мені одна дорога мені людина (Каріна): «Є зірки, які дуже швидко підіймаються на небо, загоряються і гаснуть, а є зірки, які поступово (загоряються – ред) і там вони завжди тримаються
– Що дає сили і звідки натхнення для пісень?
– Це зазвичай спостерігання. Я спостерігаю за людьми, за емоціями, за життям. Стараюся відійти і побачити суть саму людини. Дуже часто надихають прості речі, простесенькі, про які ми забуваємо.
Часто говорю в інтерв’ю, що моя музика про душу. Не бачу сенсу писати про щось інше, адже про душу – це є вічне. Душа – це зараз актуально: в час цифрових технологій, в час жорстокості, в час інстаграмів, фейсбуків, камон, але ми забуваємо часто про себе і свою душу. І наразі – це тема моєї творчості і моєї музики
– Яке місце в цьому всьому для вас мають такі події в Україні, як війна, як людські історії, які трапляються з нами тут, в країні?
Багато часу провела в зоні АТО із концертами. Я це сильно не публікую, бо мені зазвичай стає огидно, коли артисти сильно себе піарять і роблять собі кар’єру на тому
– Я багато часу провела як волонтерка і стараюся про це не говорити, адже не люблю коли…
– Волонтерка, де?
– Волонтерка в зоні АТО. Ми приїжджали із концертами неодноразово. Я це сильно не публікую, бо мені зазвичай стає огидно, коли артисти сильно себе піарять і роблять собі кар’єру на тому.
З приводу політики – стараюся буди далекою від неї, але з приводу Революції гідності і інших подій я писала у фейсбуці: в 2013-му ти взнаєш…
Із приводу патріотичних пісень – стараюся виконувати кавер-пісні, люблю дуже сильно Тараса Петриненка, Василя Симоненка, дуже багато з епохи «Розстріляного відродження»
Неодноразово, коли ти виступаєш на Майдані, на якому я виступала, то отримуєш від косих поглядів до погроз, від температури до обмороженних пальців, але ти відстоюєш свою позицію і робиш те, що тобі в кайф. Мені то було в кайф і я це робила.
Із приводу патріотичних пісень – стараюся виконувати кавер-пісні, люблю дуже сильно Тараса Петриненка, Василя Симоненка, дуже багато з епохи «Розстріляного відродження». Мені подобається і я вважаю, що не можу наразі написати нічого геніальнішого. Тому співаю «кавери» і своє бачення на ці пісні.
