Наскільки активно зараз в медіа ПАР присутня сама тема саміту БРІКС? Чи може ПАР змінити закони через президента РФ Володимира Путіна? Яку позицію африканські країни займають у російсько-українській війні? З якими пропозиціями щодо мирного процесу можуть приїхати лідери країн Африки до Києва?
Про це в етері програми Радіо Свобода «Свобода Live» розповіла Любов Абравітова, надзвичайний і повноважний посол України у Південно-Африканській Республіці.
– Пані Абрамітова, наскільки активно зараз в медіа ПАР присутня сама тема саміту БРІКС? І які ризики чи то шанси того, що його перенесуть до Китаю? Чи багато взагалі про це говорять в самій Африці?
Питання щодо ймовірного затримання Путіна під час його ймовірного візиту до Йоганнесбургу у серпні обговорюється жваво
– Дійсно, зараз інформаційний простір Південної Африки переповнений новинами про БРІКС, відбувається зустріч очільників зовнішньополітичних відомств наразі в Кейптауні. Отже, питання щодо ймовірного затримання Путіна під час його ймовірного візиту до Йоганнесбургу у серпні обговорюється жваво. Окрім того, нещодавно МЗС вийшло з заявою про те, що усім учасникам саміту буде надано імунітети. Власне, це питання активно обговорюється.
Окрім того, цьогорічний БРІКС матиме трошки інше значення, інший вимір, оскільки розглядатиметься питання про його розширення за рахунок інших країн, зокрема Глобального Півдня. І тому Південна Африка спостерігає за цими ініціативами жваво.
– Раніше повідомляли, що ПАР планує ухвалити закон, який надасть можливість Преторії вирішувати, арештовувати чи ні лідерів, яких розшукує МКС. І в тамтешньому Мін’юсті просто побоювалися, що закон не встигнуть ухвалити в парламенті до самого саміту. Виходить, що готові міняти законодавство під Путіна? Чи так це насправді? І з чим це пов’язано, аж ось така прихильність до Російської Федерації?
Навіть у разі виходу країни з угоди, буде зобов’язана впродовж 1 року виконувати рішення суду. Така головоломка для південноафриканської дипломатії
– Прихильність до Російської Федерації була створена впродовж 30 років після розвалу СРСР. І ця прихильність була побудована на двох основних факторах. По-перше, на ідеї того, що саме Росія допомагала АНК, Американському національному конгресу, правлячій партії нині в ПАР в боротьбі з апартеїдом. І друге – це, звичайно, те, що Росія вибудовувала стосунки з ПАР на противагу з Заходом, вибудовуючи антизахідні наративи. Отже, існують зв’язки ідейні, але також і особисті між багатьма керівниками ПАР і Росії. Південна Африка не хоче своїми руками принижувати президента Росії і шукає всілякі можливі юридичні лазівки для того, щоб його не заарештувати.
Але треба зазначити, що, відповідно до міжнародного права, зокрема до Римського статуту, навіть у разі виходу будь-якої країни з цієї угоди, країна буде зобов’язана впродовж 1 року виконувати ці рішення суду, які вже були ухвалені. І, як ми розуміємо, будь-яке внутрішнє законодавство не може превалювати над нормами міжнародного законодавства. Отже, на сьогодні виглядає, як така головоломка для південноафриканської дипломатії.
|
Керівництво Південно-Африканської Республіки заявило, що надасть дипломатичний імунітет учасникам двох зустрічей країн БРІКС, у той час, як країна готується прийняти візит президента Росії Володимира Путіна на саміт БРІКС у серпні. Як пише агентство Bloomberg із посиланням на заяву влади ПАР, наданий імунітет поширюватиметься на зустріч міністрів закордонних справ країн блоку, до якого входять Бразилія, Росія, Індія, Китай і ПАР. Вона пройде 1 і 2 червня у Кейптауні. Також імунітет продовжить діяти під час саміту голів держав БРІКС, який відбудеться з 22 до 24 серпня. У Департаменті міжнародних відносин та співпраці ПАР повідомили, що це «стандартна процедура, яку проводять для всіх міжнародних конференцій і самітів, незалежно від рівня участі». «Імунітети надаються конференції, а не конкретним особам. Вони призначені для захисту конференції та її учасників від юрисдикції приймаючої країни на час проведення конференції», – заявила влада країни. Втім, цей «імунітет не має переважної сили над будь-яким ордером, який міг бути виданий будь-яким міжнародним трибуналом щодо будь-якого учасника конференції», наголосили у департаменті. 17 березня Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт голови Кремля Володимира Путіна, а також уповноваженої з прав дитини при президенті РФ Марії Львової-Бєлової. За версією суду, вони є відповідальними за примусову депортацію дітей з окупованих територій України. У РФ після видачі ордера заявили, що повернуть дітей, коли будуть безпечні умови. Цього року ПАР приймає саміт голів країн БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР). Ордер суду означає, що Преторія мала б затримати Путіна після прибуття на зустріч. 30 травня у Кремлі заявили, що Росія візьме участь у запланованому в ПАР саміті БРІКС на «належному рівні». Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив про це, відповідаючи за запитання про те, чи візьме Путін участь у зустрічі. |
– Делегація лідерів шести африканських країн збирається провести переговорити з Києвом, з Москвою, щоб ініціювати мирний процес. Що це означає? З чим саме можуть їхати лідери країн Африки до Києва, з якими пропозиціями?
– Ми з вами спостерігали багато різних мирних ініціатив від різних світових лідерів. Африка вирішила не залишитися осторонь. І виходить зі своїми ініціативами, деталі яких нам до сих пір невідомі. Водночас ми, працюючи в ПАР як посольство, неодноразово наголошували на тому, що для нас єдиною можливою формулою миру є формула миру Зеленського. Тобто, якщо ПАР і інші африканські лідери будуть готові доєднатися, долучитися до всіх 10 пунктів нашого мирного миру або хоча би до одного – це буде вітатися. Власне, з таким посилом ми і готові вітати у себе шановних лідерів африканських країн.
– Ви згадали про те, що мають місце ідеологічні, особистісні зв’язки. А загалом та позиція, яку ПАР, африканські країни займають у російсько-українській війні, що є визначальними факторами, які, перепрошую за тавтологію, визначають це ставлення, які мають вирішальне значення?
– Кілька факторів. Як ми вже згадали, це історична пам’ять і відчуття зобов’язаності перед ПАР, перед СРСР, повна асоціація Росії як повної спадкоємиці СРСР. Тісні зв’язки між Компартією Росії ще за часів СРСР, ще за тих часів з правлячою партією АНК. Такий сентимент.
У Південній Африці декілька російських олігархів допомагають у фінансуванні правлячої партії
Крім того, це не є секретом в Південній Африці, але, можливо, не широко обговорюється в Україні про те, що декілька російських олігархів фінансують, допомагають у фінансуванні правлячої партії. Ось вам і повноцінна картина.
– А якщо загалом казати про геополітичний курс ПАР і відносини з Україною у цьому контексті, то чим країни цікаві одна одній?
– Треба розуміти, що Африка сама по собі, будь-яка країна в Африці є африканоцентричними. Тобто для них питання регіонального співробітництва, регіональної безпеки і інтеграційні процеси на Африканському континенті є пріоритетом у зовнішній політиці. Окремо в цій площині лежить співпраця у рамках Глобального Півдня, але африканські країни намагаються диверсифікувати на сьогодні свої відносини з рештою країн світу.
Росія, Путін поклали Україну як самостійну, незалежну міцну державу на мапу Африки
Так сталося, що Росія, Путін зробили те, чого не могли передбачити для України в Африці. Вони фактично поклали Україну як самостійну, незалежну міцну державу на мапу Африки. І такі країни, як Південна Африка, усвідомили, що на сьогодні всі виклики, з якими стикається Африка, у тому числі у питанні харчової безпеки, у питаннях енергетичних, полягають саме в тому, що Росія атакує Україну.
Росія намагається, безумовно, просувати наратив про те, що все це відбувається тому, що Україна обороняється дуже успішно, що звучить само по собі дуже банально. Але такий наратив, на жаль, приживається у деяких африканських країнах. І, власне, африканці усвідомлюють сьогодні, південноафриканці, що Україна є перспективним партнером, а також має неабиякий досвід, на жаль, у багатьох сферах і довела, що може бути reliable partner (надійним партнером – ред.).
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
