У лютому 2015 року в Мінську були переговори щодо перемир’я на Донбасі. Тоді у кулуарах відбулася розмова між білоруським диктатором Олександром Лукашенком та п’ятим президентом України Петром Порошенком, яка випадково потрапила у прямий ефір.
Двоє говорили про Путіна. Порошенко сказав, що той «грає у нечесну та брудну гру». Путін розв’язав війну, але одночасно грав миротворця. Очільник Кремля вдавався до газлайтингу – тактики маніпуляції, яка примушує жертву сумніватися у власній здатності адекватно сприймати світ навколо.
На ці слова Лукашенко кивнув зі співчуттям і відповів: «Я знаю, я знаю, всі розуміють це». Мине шість з половиною років і Лукашенко приєднається до путінської «брудної та нечесної гри» і газлайтингу.
27 вересня по телебаченню транслювали зустріч Лукашенка з генералітетом у Президентському палаці. Україна створює тренувальні бази для підготовки вимушених мігрантів з Білорусі до скидання білоруської влади, заявив Лукашенко на цій зустрічі, без доказів. Також він бездоказово стверджував, що НАТО засновує в Україні військові бази.
«Ви бачите, вони тягнуть туди, в Україну, натовські війська. Роблять вигляд, що це для навчальних центрів, а насправді там фактично військові бази. США розгортає в Україні бази. Нам однозначно треба на це реагувати», – сказав Лукашенко.
«Ми з російським президентом проводимо консультації з цього приводу, ми домовилися, що треба якось діяти. Інакше завтра у нас на кордоні між Білоруссю і Росією буде неприйнятна ситуація».
Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков теж, ніби по команді, заявив, що бази НАТО в Україні – це «червона лінія» для Кремля.
Ці заяви пролунали одночасно із проведенням регулярних військових навчань Rapid Trident в Україні. У цих навчаннях взяли участь 300 американських військових та група військ з натовської програми «Партнерство заради миру». До складу цієї багатонаціональної групи увійшло 6000 військовослужбовців. Навчання тривали з 20 вересня до 1 жовтня.
Заяви Лукашенка – це лише один із кроків його антиукраїнської кампанії. 13 вересня Білорусь оголосила про плани з розгортання на українському кордоні систем протиповітряної оборони C-400, які вони придбали в Росії. Пояснили це тим, що їх почали «підігрівати з півдня», тож їм «треба підготуватися».
Голова Державного прикордонного комітету Білорусі Анатолій Лаппо заявив 27 вересня, що Мінськ далі зміцнюватиме кордон з Україною. «Ви бачите, скільки там навчальних таборів. Це не якісь піонертабори. Вони там навчають військових, – заявив він. – Природно, що ціль одна – тренуватися і прибувати в Білорусь, для чого – невідомо».
Ця войовнича риторика та безпідставні звинувачення лунають не лише щодо України. Протягом останніх місяців Білорусь звинувачувала Польщу та Литву у схожий спосіб. Нинішню поведінку Білорусі не порівняти з тим, як Лукашенко позиціонував себе у відносинах з Україною та Заходом після російської анексії Криму та розв’язання війни на Донбасі. У вересні 2014 року та лютому 2015 року він запросив до Мінська лідерів України, Росії, Німеччини та Франції. У результаті цих переговорів постали договори про перемир’я. Лукашенко намагався зайняти роль чесного посередника між Москвою та Києвом.
Важливо і те, що Лукашенко не визнав Крим «частиною РФ». Він навіть насміхався з того, як Москва пояснювала анексію Криму. Мовляв, Монголія так само може витребувати собі величезні шматки території РФ.
Далі загострилася війна на Донбасі, тож Лукашенко змайстрував собі нейтральну позицію. Він заявив, що ніколи не дозволить використати територію Білорусі для нападу «на іншу країну». Під «іншою країною», безсумнівно, була прихована Україна. Він дав зрозуміти, що Білорусь не хоче стати частиною путінського «русского мира».
У той час двосторонні відносини між Мінськом та Києвом були настільки дружніми, що коли у вересні 2015 року між українською та білоруською футбольними збірними відбувся товариський матч, то фанати разом простували вулицями Львова з банерами «За нашу та вашу свободу» і «Братство сумління». Вони співали відому пісню про Путіна і разом здали кров для поранених українських військових.
Як кажуть, тоді було таке. А зараз вже інше.
Згодом Білорусь поглинули протести, і відтоді Лукашенко стрімголов майнув до Путіна. Це не лише суттєва зміна балансу сил на східному флангу НАТО, яка загрожує Латвії, Литві та Польщі. Це також може відкрити Росії новий фронт, з якого Кремль буде погрожувати Україні. Попри те, що наразі США сфокусовані на Китаї, рівень загрози на європейських обширах також небезпечно зростає і вимагає нагальної уваги Вашингтону та НАТО.
Браян Вітмор – старший експерт Центру європейської політики
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Передрук здійснено з дозволу «Атлантичної ради» США
