Він народився між двома світами – в Німеччині, після війни, – виріс у Канаді, але ніколи не забував про те, що він – українець, українець, який витворив свій музичний світ. Композитор і піаніст Любомир Мельник у межах свого світового турне дав два концерти у столиці Чехії Празі. Через те, що квитки на вечірній концерт були викуплені ще за місяць перед виступом, організатори з празького палацу «Акрополіс» влаштували ще один – і на нього також зібрався повний зал.
У свої 70 років Любомир Мельник – у зеніті слави. Він подорожує світом – Данія, Шотландія, Англія, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Польща, Чехія. Всюди він, піаніст-віртуоз і філософ за освітою, дарує свою дивовижну музику. Одні називають її мінімалізмом, музичною медитацією, він сам каже, що це – continuous music, «безперервна музика».
Понад 20-хвилинні композиції він грає без нот, із заплющеними очима. Каже, що те, що він бачить під час гри, важко описати словами – це повна концентрація, зв’язок із інструментом, який «співає під його пальцями».
«Люди думають, що в трансі, але я є цілком притомний», – пояснює свій стан піаніст.
Це є інша матерія, ніж звичайна музика
«Це є інша матерія, ніж звичайна музика. Я не знаю, що Бог зробить з моєю музикою. Може, за 50 років вже ніхто не буде знати, що я був, що ця музика була. Це можливо. Люди вже не пам’ятають, хто були «Бітлз», хоча це була надзвичайно талановита музика. Люди їх дуже любили, але і казали, що за 50 років всі вже забудуть, що вони існували. Зараз люди, яким немає і 20 років, які живуть у світі інтернету, цього не знають. Вони знають лише те, що іде сьогодні в інтернеті. І можливо, що і не буде моєї музики. І може, це і не є трагедія, бо може, і не буде людей, які зможуть побачити ту красу. Для того, щоб бачити ту красу, потрібно мати душу, а за 50 років, може, і не буде людей, які зможуть бачити красу», – каже Любомир Мельник в інтерв’ю Радіо Свобода.
Композитор і піаніст каже, що йому вдалося те, що не вдавалося досі жодному музикантові у світі – він створив свою особливу техніку, що дозволяє йому грати з найвищою швидкістю, 19 з половиною нот щосекунди кожною рукою одночасно. Однак те, що слава до нього прийшла тільки зараз, він пояснює тим, що світ несправедливий до українців, «не знав їх і не хоче знати і досі».
Ніхто не зможе цей твір заграти, бо це фізично неможливо
«Я говорив зі (студіями) Deutsche Grammophon та Sony – вони хотіли зробити запис композиції Windmills, «Млини». Я пропонував їм 50 тисяч євро, якщо б за рік хтось інший міг заграти це після мене. Але я можу і 50 мільйонів євро запропонувати, бо ніхто не зможе цей твір заграти, бо це фізично неможливо. Але люди про це не хочуть знати, бо тоді вони мали б визнати, що цей українець є найкращим піаністом в історії світу», – каже композитор і піаніст.
Любомир Мельник переконаний, що музика – це політична справа
Я вже роблю з музикою і фортепіано те, що мало б вистачити, щоб мене піднесли як найкращого піаніста у світі, не лише тепер, але і в історії
«Якби я був німець, то вони б відразу сказали, що ніхто на світі не може грати так добре, як Людвіг Мюллер. Але Любомир Мельник… Вони не хочуть знати, вони ніколи не будуть хотіти знати. Я вже роблю з музикою і фортепіано те, що мало б вистачити, щоб мене піднесли як найкращого піаніста у світі, не лише тепер, але і в історії. З тією швидкістю, що я граю, ніхто не буде грати і ніхто переді мною не міг. Але світ не хоче навіть думати про це, бо я є українець», – каже піаніст.
Свою музику він не вважає українською як такою, але вона має глибинний зв’язок із українською культурою, в якій він виріс. Українську народну музику, яку він чув удома, в церкві, всюди, де збиралися українці, він називає «невимовно гарною». І його композиції виросли з цієї краси, бо, як каже Любомир Мельник, цю музику він може складати і грати тому, що він є українцем.
Через музику і мову люди розуміють, можуть відчувати українську душу
«Наш корінь – це душа, музика і мова. Через музику і мову люди розуміють, можуть відчувати українську душу. Люди ще не розуміють, що звук є найбільша сила на світі. Ми маємо обов’язок зберегти Україну», – каже Любомир Мельник.
Він часто буває в Україні, об’їздив її вже зі сходу на захід і з півночі на південь, і переконаний, що ніде у світі його музику не розуміють так, як на батьківщині його предків. Але є в нинішній Україні і речі, які його засмучують. На його думку, Україна втрачає своє українське обличчя, зв’язок зі своєю мовою і культурою.
50 років тому Україна була населена людьми, які почувалися українцями
«Я бачу, що Україна має гіршу проблему тепер, ніж, скажімо, 50 років тому. Бо тоді Україна була населена людьми, які почувалися українцями. А тепер вони покидають її, щоб знайти якусь роботу», – з сумом говорить Любомир Мельник.
Щоправда, не всі, хто покинув Україну, поривають із рідною культурою. Серед слухачів його концертів у Празі було багато українців.
Не так важливо, скільки нот зіграно за хвилину, а в тому, що ти просто в них тонешСлухачка
«Насправді це – pure joy. Не так важливо, скільки нот зіграно за хвилину, а в тому, що ти просто в них тонеш. Це справді незабутнє відчуття», – каже киянка, яка нині живе у Празі.
Молодий чех, – а зал був заповнений переважно заповнений молодими людьми, – каже, що музика йому сподобалася, хоч переважно він надає перевагу іншій музиці.
Було цікаво, гарна музика. Це було щось нове для менеСлухач
«Було цікаво, гарна музика. Це було щось нове для мене, я хотів випробувати, чи мені це сподобається, але мені на фортепіано, мабуть, подобається інша музика», – сказав чеський слухач.
Після концерту, де вперше був виконаний новий твір, Любомир Мельник продавав свої диски і ноти – попит був великий, відчувалося, що багатьом не хотілося полишати той дивний світ, куди перенесла їх музика українського піаніста.
