Новий німецький уряд сформовано: 24 листопада партії соціал-демократів (SPD), «зелених» та лібералів (FDP) оголосили про підписання 178-сторінкової коаліційної угоди. Це означає, що Олаф Шольц замінить Ангелу Меркель якраз напередодні Різдва.
І хоч в угоді є прогресивні обіцянки, жорсткі заяви щодо верховенства права та наголос на правах людини у німецькій зовнішній політиці, все ж ставитися до цього треба дещо критично – принаймні поки.
Немає сумнівів – це початок нової ери у Німеччині, а значить і в Європі. Незабаром піде Ангела Меркель, яка, як багато хто вважає, більше десятиріччя визначала західну політичну систему. Її правоцентристська партія християнських демократів опинилася в опозиції у німецькому парламенті і вже не така популярна, як раніше. Ця партія входить до об'єднаної загальноєвропейської політичної партії EPP, яка втратила владу у п’яти найбільших країнах-членах: Німеччині, Франції, Італії, Іспанії та Польщі.
За цих незвичних умов з’явилася коаліція «світлофора» («зелені», «жовті» – ліберали, «червоні» – соціал-демократи). Такого об’єднання досі німецька політика не бачила. Зазвичай ці три партії не потрапляють на одну сторону барикад.
Але поки все добре. Їм вдалося дійти компромісу до Різдва, і ця угода є, м’яко кажучи, амбіційною!
Зверніть увагу, наприклад, на усі ті прогресивні напрямки, які увійшли до угоди: підвищення мінімальної зарплатні до 12 євро на годину, легалізація офіційного продажу марихуани, побудова щонайменше 400 тисяч квартир щороку, надання права голосу шістнадцятирічним. Крім цього, партії пообіцяли дозволити подвійне громадянство, що, безумовно, сподобається великій турецькій меншині. Для залучення підтримки «зелених» в угоду додали відмову від вугілля до 2030 року, збільшення вантажних перевезень залізницею на 25% та щонайменше 15 мільйонів електрокарів на дорогах до того ж року. І це лише декілька з низки «зелених» обіцянок.
Щодо ЄС – угода передбачає відмову від принципу одностайності у зовнішній політиці та визнає те, що гнучкість Брюсселю у боргових питаннях була корисною під час пандемії. Також в угоді згадується «федеральна європейська держава». Коаліція також віддана прийняттю в ЄС претендентів із Західних Балкан. Попри страхи, Німеччина не вийде з натовської угоди про ядерний обмін. Утім, коаліція не дала гарантій того, що незабаром збільшить витрати на військо до 2% ВВП. Це не сподобається Вашингтону.
А ось і ложка дьогтю. По-перше, на початку грудня угоду мають затвердити усі члени трьох партій. Щоб отримати схвалення, треба багато всього наобіцяти, чим більше, тим краще. Натомість в реальності не всі ці обіцянки є можливими. А до цієї реальності належить, зокрема, Бундесрат, вища палата парламенту, в якій християнські демократи досі мають більшість. Вони впливатимуть на більшість законопроєктів, які туди потраплятимуть.
До того ж, між членами коаліції є очевидна напруга. Ліберали мають дуже жорсткі позиції щодо фіскальних справ. Їм вдалося отримати посаду міністра фінансів, який вже незабаром вступить у двобій із «зеленими», які хочуть витрачати більше та контролювати міністерство клімату і нову та розширену економіку. Постають запитання: як вони планують через два роки запровадити свої «боргові гальма», що ускладнить позичання грошей? Як поєднати це з амбіційною кліматичною програмою? Німеччина має на меті вимкнути свою останню ядерну станцію наступного року, а ціни на електроенергію та інфляція зростають.
Такі суперечності є і в зовнішній політиці та верховенстві права. Очікується, що прихід лідерки «зелених» Анналени Бербок на посаду першої міністерки закордонних справ ФРН призведе до зміни парадигми: у центрі зовнішньої політики опиняться права людини та цінності. У коаліційній угоді є згадки про Тайвань та Сіньцзян, регіон, в якому КНР тримає сотні тисяч людей, інтернованими у таборах. Також зазначено, що тепер китайсько-європейська угода про інвестиції не підлягає ратифікації. Разом з тим, передбачено, що будь-які відносини з Китаєм мають бути побудовані на принципах «партнерства, змагання та систематичного суперництва». Що стосується Росії, то тут все, як завжди в Німеччині, – витягнута рука для діалогу. Проте є і слова про права людини, потребу враховувати інтереси східних сусідів та міцна підтримка української територіальної цілісності. Але про проєкт соціал-демократів «Північний потік-2» документ мовчить, хоч «зелені» і виступають проти нього.
Видається, Німеччина буде багато говорити, проте не матиме інструментів примусу в зовнішній політиці. Країна балансуватиме між моральністю та економічними потребами своїх ключових експортних сфер економіки. Москва та Пекін використовуватимуть це залюбки. Це ж може навіть стосуватися і Польщі з Угорщиною. Схоже, Берлін займе більш жорстку позицію, особливо що стосується права на аборт та прав ЛГБТ. Та чи зможе Німеччина перекрити суттєві вливання грошей ЄС у країни, в які вона стільки вклала?
Зміст угоди не вплине на кризи, які почнуться вже незабаром. За часів свого правління Меркель стала кризовою менеджеркою, яка вирішувала екзистенційні для ЄС проблеми. Це і євро, і Росія, мігранти, Brexit та COVID-19. Жодна з них цілком не зникла. Змінилося лише те, що тепер з ними розбиратиметься Шольц та його незвична коаліція.
