«Кримська платформа» та затримання в Криму: «Росія кинула виклик»

Створення «Кримської платформи» – це «беззастережна перемога України», яка загрожує намірам Росії продовжувати анексію Криму, ‒ заявив 10 вересня міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба під час виступу в Верховній Раді України. За його словами, це «реальний механізм, який веде до деокупації півострова».

Водночас голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров надіслав лист президентові України, а також президентам та очільникам урядів держав ‒ учасниць «Кримської платформи», в якому закликав до термінового проведення міждержавних консультацій у зв'язку з недавніми затриманнями в Криму.

Йдеться про те, що невдовзі після саміту «Кримської платформи» 23 серпня російські силовики затримали в Криму його учасника, першого заступника Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла за звинуваченням у диверсії на газогоні.

Чубаров переконаний, що таким чином «Кремль тестує рішучість учасників «Кримської платформи». Про те, що ця ініціатива може протиставити діям Росії в Криму, йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Народний депутат України, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз висловив Крим.Реалії думку, що «Кримська платформа» поки що не показала себе як ефективний інструмент у протидії Росії.

– Дійсно, саміт 23 серпня був проведений на хорошому рівні, а з приводу того, перемога це чи ні ‒ потрібно було розповісти на прикладі того, які дії в межах платформи передбачаються надалі. Ми цього всього не почули. Було таке враження, що Кулеба хоче або нас переконати у важливості питання Криму для геополітики, світової політики, або себе.

Депутати спробували поставити запитання, чому немає реакції «Кримської платформи» на останні жахливі дії окупаційної влади, але у відповідь ми нічого не почули. Перемога та важливість визначаються діями, а не переконаннями у формі тієї риторики міністра закордонних справ.

Усе ж «Кримська платформа» ‒ це вже якесь об'єднання, учасники якого поставили підпис під спільною декларацією про наміри, висловили свою позицію. З їхнього боку могла б бути реакція на останні події в Криму.

Ахтем Чийгоз зазначає, що після затримання безпосереднього учасника «Кримської платформи» Нарімана Джеляла прозвучали заяви лише окремих країн-учасниць.

‒ Але ж ця платформа створювалася для того, щоб дієво та оперативно реагувати на ті чи інші виклики з боку окупантів. Тобто потрібно за результатами «Кримської платформи» створювати якісь інструменти ‒ наприклад, робочі групи експертів, для того, щоб розробляти та ухвалювати певні рішення, для того, щоб вони потім затверджувалися країнами-учасницями. Цього очікують ті, хто перебуває на окупованих територіях, оскільки там ситуація дуже складна, відсутнє найголовніше ‒ безпека проживання. Тому, звісно ж, хотілося б, щоб реагування відбувалося швидко й ефективно. Необхідно показувати, що «Кримська платформа» напрацьовує якісь програмні речі ‒ і тоді всі про це знатимуть.

Утім, голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник вказує на те, що, напевно, непублічна робота учасників «Кримської платформи» з приводу останніх затримань на півострові ще ведеться.

– Наскільки нам відомо, МЗС України після затримань у Криму поінформувало учасників «Кримської платформи» про те, що має бути загальна синхронна заява всіх тих 46 делегацій, які були в Києві 23 серпня ‒ і процес обговорення ще не закінчився.

До того ж правозахисники, зокрема й наша організація, зверталися до учасників «Кримської платформи» з проханням запровадити персональні санкції хоча б у тих країнах, де ще нічого не запроваджено, або проти осіб, які не внесені до списків. Йдеться, зокрема, про слідчого Віталія Власова, який уже не вперше фігурує у справах із застосуванням тортур ‒ наприклад, у справі Владислава Єсипенка.

Також ми чекаємо від «Кримської платформи», що на будь-яких переговорах країн-учасниць із Росією ‒ не важливо, про що саме ‒ порушуватиметься питання звільнення Нарімана Джеляла та всіх політв'язнів.

Ольга Скрипник нагадує, що однією з цілей «Кримської платформи» було якраз вироблення єдиного спільного механізму реагування на грубі порушення прав людини в Криму.

‒ Йдеться не тільки про спільну заяву ‒ також важлива співпраця з країнами-учасницями на рівні універсальної юрисдикції. Тобто, щоб вони за запитом України відкривали у себе відповідні кримінальні провадження, щоб можна було вести на території інших країн кримінальне переслідування воєнних злочинців та інших осіб, причетних до найтяжчих порушень прав людини. Це дуже складна й копітка робота, але ми вважаємо, що в межах «Кримської платформи» вона якраз може дати реальний результат. Мені особисто здається, що нові санкційні механізми мають працювати так, щоб кожен день утримання політичних в'язнів у російських в'язницях на території окупованого Криму, грубо кажучи, коштував реальних грошей оточенню Путіна. Тобто не тільки заморожувати активи за кордоном, але повертати їх на користь усіх потерпілих.

Напередодні саміту «Кримської платформи» 23 серпня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров назвав цей захід «шабашем» і звинуватив його учасників у намірах «плекати неонацистські, расистські настрої». Своєю чергою, кримський політолог Євгенія Горюнова, яка живе та працює на материковій частині України, вважає, що хоча різка реакція Росії на проведення «Кримської платформи» була очікуваною, країни-учасниці української ініціативи ніби виявилися до цього не готовими.

– Судячи з того, що навіть у Лаврова здавали нерви напередодні «Кримської платформи», було видно, що в Кремлі дуже незадоволені цим самітом. Було цілком очікувано, що репресії почнуться саме в Криму: адже дістати держави, які надіслали своїх представників на саміт у Києві, досить складно, це довгий процес. Натомість є кримські татари ‒ заручники ситуації, яких дістати дуже просто. Просто, напевно, не настільки очікуваним було рішення російських силовиків підвести Нарімана Джеляла під статтю про диверсію.

На жаль, це не перші й, боюся, далеко не останні затримання, і стандартна реакція МЗС України та інших органів уже сформована. Що стосується «Кримської платформи», я поки не бачу такої серйозної реакції та ознак взаємодії. Хотілося б як мінімум спільної заяви міністрів закордонних справ 40 країн-учасниць.

За оцінкою Євгенії Горюнової, непублічне опрацювання загальної реакції цих країн упродовж уже двох тижнів, про яку говорила Ольга Скрипник ‒ це занадто повільно в епоху швидкісної «твіттер-дипломатії».

– Ще більше мене турбує питання групи з 300 експертів із різних країн, які приєдналися до «Кримської платформи». В Україні реакція правозахисників уже вироблена ‒ а що з приводу правозахисників з інших країн? Чи є комунікація, чи це просто список людей на папері? Все це для кількості чи для ефективності? Для правозахисників скоординуватися й виступити зі спільною заявою не так складно, це не державні механізми. Загалом зараз «Кримській платформі» кинули перший виклик, щоб перевірити, наскільки ефективна її робота.

Євгенія Горюнова робить висновок, що цю ефективність надалі можна відстежувати за тим, наскільки нинішні або тільки створювані механізми «Кримської платформи» зможуть вплинути на долю Нарімана Джеляла та інших політв'язнів-кримчан.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Диверсійні справи» в окупованому Криму: ФСБ діє за старими схемами