Група українських правозахисників спільно з Прокуратурою АРК надіслала до Міжнародного кримінального суду інформацію про використання російськими військовими у Криму в 2014 році «живих щитів» для протистояння українським військовим. Такими «живими щитами» виступали російські «казаки» і «кримська самооборона», а також кримчани, які допомагали штурмувати українські військові частини. Міжнародне законодавство кваліфікує ці дії як воєнний злочин, який не має терміну давності. Чого очікувати від міжнародного трибуналу?
Міжнародне гуманітарне право забороняє використовувати цивільне населення у збройному конфлікті для досягнення воєнних цілей. У разі військового конфлікту сторона, що розв’язала його, зобов’язана подбати, щоб у місцях можливих бойових дій не було цивільних людей. Російські військові, захоплюючи Крим у 2014 році, не тільки не подбали про це, але й усіляко використовували місцеве населення для власного прикриття на випадок застосування українськими військовими зброї.
У Криму цю роль виконували так звані «солдатські матері», «кримська самооборона», «казаки», священики Української православної церкви (Московського патріархату) і проросійські активісти, які розмахували російськими триколорами біля військових частин і закликали українських військових скласти зброю.
Правозахисники Української Гельсінської спілки з прав людини і Регіонального центру прав людини спільно з Прокуратурою АРК упродовж двох років переглянули, розшифрували і проаналізували сотні годин відео, відзнятих очевидцями в Криму, знайшли свідків тих подій і по крихтах зібрали докази використання «живих щитів» у Криму під час подій 2014 року.
Розгляд цих доказів Міжнародним кримінальним судом, за словами правозахисників, може призвести до появи першого в історії трибуналу щодо «живих щитів» і кваліфікації їхніх кримських учасників як міжнародних злочинців. Правозахисники сподіваються, що розслідування справи про «живі щити» розпочнеться вже наступного року.
«Говорили, що ми не повинні воювати з братами»
До Міжнародного кримінального суду надіслана інформація про вісім епізодів використання «живих щитів» у Криму. В основу лягли події біля штабу Військово-морських сил у Севастополі, біля військових частин у Сімферополі, Новофедорівці Сакського району і Новоозерному під Євпаторією.
Особливо активно російські військові використовували «живі щити» з 16 до 25 березня 2014 року. За ці дні на півострові були захоплені майже всі українські військові частини. За сприяння «живих щитів» у Криму були захоплені не менше ніж десять військових об’єктів України із залученням не менше ніж тисячі цивільних людей, підрахували правозахисники.
Особливо показове захоплення військово-морської бази в Новоозерному, до якого російські військові залучили не менше ніж 300 осіб, серед них підлітків, жінок і людей похилого віку.
Очевидцем цих подій був начальник військово-морського ліцею в Одесі Віктор Шмигановський ‒ один зі свідків у справі «живих щитів».
Під час російської анексії Криму Шмигановський був заступником командира Південної військово-морської бази, що базувалася в Новоозерному. За його словами, проросійські активісти з триколорами, які допомагали штурмувати їхню базу, діяли злагоджено, немов за командою. Ними, як він каже, керували офіцери Чорноморського флоту Росії.
Вони прибули з цивільними людьми й почали схиляти нас зламати присягу. Залучили місцевих жителів і «казаків», які називали себе донськимиВіктор Шмигановський
«До нас у Новоозерне «зелені чоловічки» прийшли 1 березня (2014 року ‒ ред.). Відкрито оголосили, що є військовими Російської Федерації. Їхня мета, як вони сказали, – допомогти нам захистити військові об’єкти від радикально налаштованих кримських татар. На що ми відповіли, що кримські татари служать разом із нами і нас охороняти не потрібно. Наступного дня вони прибули з цивільними людьми й почали схиляти нас зламати присягу. Залучили місцевих жителів і «казаків», які називали себе донськими. Вони діяли дуже злагоджено й організовано. Було видно, що вони діють не самі собою, а за наказами», ‒ розповідає Шмигановський.
Окрім цивільних із російськими триколорами, «казаків» і «кримської самооборони», у штурмі військово-морської бази брав участь священик УПЦ (Московського патріархату), який закликав українських військових до смирення й говорив, що вони «не повинні воювати зі своїми братами». Згодом до блокування українських військових у Новоозерному залучали дітей і літніх людей.
За схожим сценарієм розвивалися події біля інших військових частин у Криму. У Новофедорівці, наприклад, у військовій частині десятки цивільних людей ображали українських військових і вимагали «забиратися».
У Севастополі цивільні й «казаки» агресивно захоплювали штаб ВМС України, також прикриваючи собою російських військових.
Немає терміну давності
Те, що російські військові використовують у Криму «живі щити», було очевидно ще в 2014 році. За допомогою цивільного населення вони не тільки убезпечували себе на випадок, якби українські військові відкрили вогонь, але й намагалися легітимізувати свою присутність, посилаючись на підтримку кримчан.
Опосередковано підтвердив застосування тактики «живих щитів» і президент Росії Володимир Путін, який у 2014 році сказав, що російські військові «стоятимуть позаду людей».
«Нехай спробує хтось із-поміж українських військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду. Нехай вони спробують стріляти в жінок і дітей. І я подивлюся на тих, хто спробує віддати такий наказ», ‒ говорив Путін на прес-конференції в Ново-Огарьові 4 березня 2014 року.
Використання цивільного населення як «живих щитів» під час збройного конфлікту не є унікальним явищем. До кримських подій 2014 року така тактика була випробувана в колишній Югославії. Але у світі досі відсутня практика притягнення до відповідальності за цей різновид воєнних злочинів. Українським прокурорам і правозахисникам доведеться створювати її на прикладі кримських подій.
Людина, яка скоїла воєнний злочин, може бути притягнута до відповідальності і через 40 роківВіталій Набухотний
«Жодна людина в межах сучасних кримінальних трибуналів не була притягнута до відповідальності за використання «живих щитів». Відсутність релевантної міжнародної судової практики ускладнює нам роботу. Але те, що ми всі разом робимо зараз, формуватиме міжнародну судову практику. І ми сподіваємося, що наступного року ми вже матимемо перші результати за нашими повідомленнями в Міжнародний кримінальний суд у вигляді розслідування цих злочинів», ‒ говорить юрист Регіонального центру прав людини Віталій Набухотний.
Якою може бути відповідальність для «живих щитів» і за їхнє використання у Криму, поки говорити складно. У трибуналі у справі колишньої Югославії «живі щити» кваліфіковані за іншими статтями міжнародного права, і щодо них були винесені вироки від 10 до 40 років позбавлення волі.
«Найголовніше, що у міжнародних злочинів немає терміну давності. Людина, яка скоїла воєнний злочин, може бути притягнута до відповідальності і через 40 років», ‒ зазначив Набухотний.
Заступник прокурора АРК Ігор Поночовний каже, що за допомогою Міжнародного кримінального суду буде можливо, окрім цивільних осіб, притягнути до відповідальності й найвищих посадових осіб Росії, які зараз недоступні українському слідству.
Зараз за фактом використання «живих щитів» у Криму в 2014 році слідчі прокуратури АРК проводять досудове розслідування за статтею 438 Кримінального кодексу України (порушення законів і звичаїв війни). Стаття передбачає покарання від восьми років позбавлення волі до довічного ув’язнення.
