(Рубрика «Точка зору»)
КРИМ – Останнім часом російська влада в Криму організувала кілька етапів показової «боротьби з фашизмом». Тут знімають фільми, проводять «диктанти перемоги», пишуть книги. Але все це відбувається тільки для того, щоб знайти вигадані паралелі між фашизмом у Європі середини ХХ століття з «українським нацизмом», ярлик якого прикріплюється до чого завгодно – до української мови, українського патріотизму, декомунізації, дерусифікації, реформи освіти та інших процесів.
До цього в Криму вже звикли й не звертають великої уваги на вигадки російських пропагандистів, оскільки їхні фантазії помітні неозброєним оком. І ось нарешті процес «боротьби з нацизмом» у Криму дійшов до логічного кінця. На пресконференції в РІА «Новости Крым», присвяченій Міжнародному дню пам’яті жертв фашизму, віцеспікер російського парламенту Криму Володимир Бобков оголосив, що «нацизм є частиною ідеології низки європейських держав».
Можна було б відмахнутися від чергової вигадки кримських «теоретиків антифашизму», але це було б надто легковажно. Це звинувачення свідчить про те, що Кремль і російські пропагандисти різних рівнів переходять до чергового етапу агресії. Якщо звинувачення України в нацизмі дозволило Кремлю розв'язати широкомасштабну війну проти колись дружньої держави, то тепер відбулося звинувачення в нацизмі цілої низки європейських країн. Поки що країни не конкретизовані.
Колись і українці вважали, що війни між Росією та Україною не може бути. Але Кремль перевершив усі очікування
Але варто, скажімо, Кремлю звинуватити Польщу, Чехію, Болгарію, Словаччину, Німеччину, Францію чи будь-яку іншу європейську країну в наявності нацизму в її ідеології, як він одразу вважатиме за право оголосити в ній «спеціальну військову операцію» з «денацифікації». Зробити це дуже просто: кожна з європейських країн, як і Україна, береже свою мову і не поспішає переходити на російську, а це, на думку Кремля, вже є достатнім свідченням «укорінення нацизму». І не слід думати, що це перебільшення. Колись і українці вважали, що війни між Росією та Україною не може бути. Але Кремль перевершив усі очікування.
Бобков звинувачує світову спільноту в тому, що вона «не зробила належних висновків із трагедії (Другої світової війни – авт.). Навпаки, постаралася переписати історію під політичні потреби. Загравання та поблажливість до радикалів і націоналістів у результаті призвели до героїзації нацизму в низці західних країн та спровокували нові військові конфлікти».
Кримський віцеспікер використовує прямолінійні, спрощені та неправдиві трактування, робить узагальнення, що суперечать логіці
При цьому Бобков продовжує вважати єдино вірним те трактування історії Другої світової війни, якої дотримується Москва, і не звертає уваги на той факт, що світова історія спростувала сталінські концепції та давно встановила справжнє значення подій і роль учасників. А Москва все ще не може відмовитися від своєї брехні.
Кримський віцеспікер використовує прямолінійні, спрощені та неправдиві трактування, робить узагальнення, що суперечать логіці. З того факту, що «фашизм, а потім нацизм – це продукти двох державних апаратів: італійський фашизм і німецький націонал-соціалізм», він робить висновок, що фашизм і нацизм «породила західна цивілізація».
Відлуння історії: схожість фотосвідчень наслідків російського вторгнення в Україну і Другої світової війни
Він стверджує, що початком цих явищ були концтабори чи то в доколумбову епоху, чи то за часів англо-бурської війни. Приховуючи при цьому, що концтабори стали фактом політики в Росії з 1918 року вже за більшовиків, а найрозвиненішою та найчисленнішою системою концтаборів у світі був сталінський ГУЛАГ. До речі, приховують і те, що у довоєнний період і концтабір «Красний», історію якого в Криму так масово пропагують, був складовою ГУЛАГу, а саме – табором для дітей із репресованих сімей, які залишилися без батьків.
Замовчує Володимир Бобков і дослідження цих явищ у світовій літературі. Ні слова про визнані у всьому світі концепції Лоуренса Брітта та Умберто Еко про 14 ознак фашизму, які сьогодні цілком співвідносяться з путінською Росією. Це посилена відданість сакральності й традиціям, заперечення досвіду інших народів і визнання лише себе «цивілізацією», вождізм, твердження про оточення ворогами, трактування незгоди з владою як зради, ксенофобія та поділ на наших і не наших, твердження про світову змову, культивування образу ворога, культу сили та героїзму, смерті заради батьківщини, шахрайські вибори, утримання влади однією клікою.
Недаремно Бобков не згадує ще одну дуже важливу рису сучасної російської ідеології. Як пише Умберто Еко: «Корінний фашизм досі живе серед нас, і він може відроджуватися під невинним виглядом. Таким виглядом може стати навіть образ борців із фашизмом. Оскільки слово «фашист» уже давно стало загальним, сучасні фашисти точно не застосовуватимуть це поняття до себе. Зате вони можуть у кращих традиціях новоязу та підміни понять наліпити тавро «фашисти» на своїх ворогів. А щоб стати ворогом фашисту, достатньо, як ми вже знаємо, просто бути незгодним із його політикою, яку сам фашист цілком може увінчати «антифашистською». Адже суперечливість та ірраціональність – природні риси фашизму».
Сьогодні найбільша таємниця у Криму – це ситуація у звільнених українських територіях
Крім того, сьогодні найбільша таємниця у Криму – це ситуація у звільнених українських територіях. Факти російських звірств навіть у тих місцях, де російські солдати господарювали зовсім недовго – в Ірпені, Бородянці, а особливо в Ізюмі, повністю спростовують спроби російських пропагандистів рядитися у тоги борців із фашизмом. Майже у кожному звільненому селищі знаходять факти російських тортур.
Убиті впритул зі зв'язаними руками: під Ізюмом виявили захоронення тіл воїнів ЗСУ (фотосвідчення)
Українська громадськість із жахом і надією чекає на звільнення Маріуполя та інших міст півдня України, оскільки вже космічні знімки показують безліч поховань на околицях цих міст. Кров сотень тисяч закатованих, померлих від тортур, убитих українців, могили яких виявляють на звільнених територіях, ставить їх в один ряд і з фашистськими концтаборами, і зі сталінським ГУЛАГом.
Костянтин Подоляк – журналіст
Оригінал – на сайті проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
