Агдрій Гевко
Рік 2019-й принесе Україні вибори та зміну влади. Нові президент і парламент дотримуватимуться того ж вектора політики – прозахідного. А питання деокупації Криму від об'єкта політичних спекуляцій між кандидатами перейде у конкретний результат – «Кримську платформу». Але про все по черзі. (Це продовження циклу публікацій про те, як відбувався розвиток українського та світового бачення деокупації Криму. Першу частину читайте тут, другу – тут).
На порозі зміни політичних еліт
У лютому 2019 року російський суд у Криму оголосив у розшук голову правління Кримськотатарського ресурсного центру (КРЦ), члена Меджлісу кримськотатарського народу Ескендера Барієва за підозрою в «публічних закликах до порушення територіальної цілісності Росії». Причиною стали неодноразові заяви Барієва щодо необхідності деокупувати Крим. Коментуючи рішення суду, він також заявив, що «деокупація Криму – це принципово».
Цього ж місяця проводилася активна піар-кампанія кандидатів перед виборами. Багато хто з них, незважаючи на те, що кримчани здебільшого не могли брати участь у виборах, все ж таки вписали власне бачення вирішення «кримського питання» у передвиборчі програми агітації. Крим.Реалії (проєкт Радіо Свобода) тоді проаналізували обіцянки кандидатів на підставі моніторингу міжнародного руху за визволення Криму #LiberateCrimea.
До роковин незаконної анексії півострова 19 лютого перед депутатами Верховної Ради України виступив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. У своїй промові він наголосив на тому, що 5-річна окупація Криму – це тривалий термін і що «кримчани чекають чіткої відповіді на запитання, коли звільнять Крим».
Через тиждень, під час щорічного марафону на Радіо Крим.Реалії, приуроченого до спротиву Криму російській окупації, відсутність єдиної стратегії щодо повернення півострова розкритикував голова громадської організації «Сила права», ексвіцепрем'єр АРК Андрій Сенченко. При цьому він наполягав на тому, що Україна має вимагати повернення Криму за допомогою Будапештського меморандуму, який повинен гарантувати Україні безпеку в обмін на ядерне роззброєння. Тут варто зазначити, що Росія і була однією з країн-гарантів безпеки України, що не завадило їй вчинити щодо останньої акт агресії.
Цього ж дня, 26 лютого, в анексованому Росією Криму активісти міжнародного громадського руху #LiberateCrimea провели акцію «Окупація Криму – це дорога в нікуди».
У березні в Раді безпеки ООН відбулося спеціальне засідання, присвячене п'ятиріччю російської анексії Криму. Виступаючи з промовою на засіданні, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз заявив, що він і тисячі кримчан сподіваються, що ООН «не спустить злочинцеві XXI століття Путіну (президенту Росії Володимиру Путіну – ред.) його насильство над мирними жителями».
Другий заступник голови Меджлісу Ільмі Умеров в інтерв'ю Радіо Крим.Реалії 17 березня не виключив військовий сценарій деокупації півострова. «Якщо те, що роблять на дипломатичному, політичному рівні, не вистачатиме Україні, то під прикриттям НАТО, можливо, ще й доведеться воювати за свою землю», – сказав він. Заступник голови Меджлісу також уточнив, що раніше про силовий варіант намагався не говорити, але чим далі, тим більше почав розглядати такий сценарій як реальний варіант.
Того ж місяця, щоб деокупація Криму не зникла з порядку денного будь-якої майбутньої влади України, міжнародний рух #LiberateCrimea почав видавати «чорні мітки» кандидатам, у передвиборчих програмах яких не було згадки про Крим.
6 квітня відбулася зустріч ще тоді чинного президента Петра Порошенка з активістами. На ній було обговорено стратегію деокупації Криму. За словами на той час директора «Кримського дому» Аліма Алієва, Порошенко обіцяв сприяти у вирішенні низки проблем, які порушували активісти. Він додав, що «розмова була іноді досить емоційною, іноді вона була дійсно жорсткою. Але, як на мене, Порошенко був досить відвертим. Прикро, що таких розмов не було кілька років тому».
Напередодні виборів
На цей час організації з вивчення громадської думки вже активно публікували електоральні настрої українців. Практично у всіх рейтингах лідерство утримував тоді ще кандидат у президенти та шоумен Володимир Зеленський. Зважаючи на його популярність і визнання головним конкурентом Петра Порошенка у боротьбі за президентське крісло, на нього посипалися запитання про Крим.
Зокрема, у середині квітня лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв звернувся до Зеленського та поставив йому 5 запитань про Крим. У штабі Зеленського надали відповіді.
Проте у питаннях повернення Криму йшлося не лише про інституційне відновлення Києвом контролю над територією. Так, 18 квітня у столиці України почали розробляти плани інформаційної деокупації та реінтеграції Криму, головним завданням яких було повернути мовлення незалежних ЗМІ на територію півострова.
Незважаючи на активність обговорення деокупації Криму в рамках передвиборних перегонів, головна теза все ще залишалася домінуючою – «Крим можна повернути лише шляхом переговорів». Вкотре у своїй заяві 25 квітня це підтвердив Мустафа Джемілєв. На публічній дискусії у Києві «Українське суспільство та Крим – бачення майбутнього» він заявив, що «Україна сама не в тому стані, щоб, скажімо, військовим шляхом звільнити Крим. Але навіть якби вона була здатна, це дуже небажано. Це означало б знищення, вбивство великої частини населення півострова» і що Україна «обрала мирний, дипломатичний шлях».
Новообраний президент Зеленський та Крим
За результатами другого туру президентських виборів, переможцем став шоумен, актор та естрадний комік Володимир Зеленський. Понад 73% українців, які брали участь у виборах, віддали йому свої голоси. Цілком природно, багатьом було цікаво, як новий державний лідер планує вирішувати питання деокупації Кримського півострова.
У своїй інавгураційній промові 20 травня 2019 року новий президент назвав Крим і Донбас українською територією, а також розкритикував попередню владу за те, що, на його думку, за роки під контролем Росії «влада не зробила нічого», щоб жителі окупованих територій України «почувалися українцями».
Адміністрація нового президента у своїй початковій риториці наголошувала на необхідності провести мирні переговори з Росією. Якщо досягнуті угоди будуть неоднозначно прийняті суспільством, пропонувалося винести їхню остаточну імплементацію за допомогою всенародного референдуму. Таку заяву 21 травня зробив чинний тоді голова АП Андрій Богдан.
Погляд на проблему та нові стратегії деокупації
Влітку владі не вдалося відкласти тему Криму. Перший заступник представника президента України в АРК Ізет Гданов 25 червня звернувся з відкритим листом до президента з проханням найближчим часом скликати нараду за участі глави держави щодо питань подальшої політики стосовно Криму та Севастополя. На його думку, АП систематично «ігнорувала питання, пов'язані з діяльністю Представництва».
Реакція Зеленського стала відома вже за день. Він призначив нового постійного представника у Криму. Ним став кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Шевченка Антон Кориневич.
Тим часом наближалися парламентські вибори. Одним із кандидатів був Андрій Сенченко. В ефірі Радіо Крим.Реалії 2 липня він повідомив, що його об'єднання «Сила права» підготувало стратегію «повернення повноцінного миру без територіальних і політичних поступок державі-агресору». Конкретних кроків в інтерв'ю він не назвав, але повідомив, що можливість ознайомитися з нею буде.
Важливу заяву зробив 29 липня новопризначений постпред Антон Кориневич. Він сказав, що Україна має ініціювати міжнародну платформу переговорів щодо Криму. «За участі держави-окупанта, можливо, спочатку без участі держави-окупанта, але це обов'язково має бути».
У серпні Володимир Зеленський розширив склад робочої групи з реінтеграції Криму та Донбасу, додавши туди ще трьох людей.
Через місяць, 25 вересня, виступаючи з трибуни ООН, український президент, як і його попередник, наполягав на мирній деокупації як Криму, так і Донбасу. А пріоритетом назвав не територію, а людей. «Завершення війни, повернення всіх окупованих українських територій та відновлення миру є моїм завданням. Але не ціною життя наших громадян, не ціною свободи чи права України на власний вибір», – сказав тоді Зеленський.
Про необхідність розробки стратегії президент України сказав 2 жовтня, відкриваючи засідання Комісії з питань правової реформи України. Втім, які саме дії ведуться у цьому напрямі – він не уточнив.
У той же період серед українців та в експертному середовищі вибухнули серйозні суперечки. Справа в тому, що президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр запропонував Україні свій план вирішення проблеми з окупованими територіями. Якщо коротко, план передбачав проведення виборів на окупованих територіях відповідно до українського законодавства та під наглядом ОБСЄ. При цьому йшлося виключно про окуповані території Донецької та Луганської областей, а Крим ніби виносився за дужки, що підтвердив 9 жовтня і Володимир Зеленський.
Крім того, в ексклюзивному коментарі телепроєкту Крим.Реалії глава держави зізнався, що чіткої формули повернення анексованого півострова під контроль Києва немає.
10 жовтня відбувся великий пресмарафон президента України з представниками ЗМІ. Відповідаючи на запитання щодо повернення Криму, він, зокрема, зазначив, що «питання деокупації Криму поки що залишається лише в «санкційному форматі» обговорення на міжнародних майданчиках» і ще раз підтвердив, що в баченні української влади «військової деокупації Криму не може бути». Усі запитання про Крим ми зібрали в одному відео.
28 листопада 2019 року на авансцену вийшла Рада національної безпеки та оборони України. Секретар РНБОУ Олексій Данілов під час дискусії «Припинення вогню та розведення військ на Донбасі: питання безпеки та гуманітарні аспекти» повідомив, що держорган «розробив 5 сценаріїв реінтеграції. Робота триває від першого дня, всі сценарії – на користь Україні». Жодної конкретики про те, що передбачають ці сценарії, не пролунало.
Взимку, 2 грудня, в інтерв'ю іноземним ЗМІ Володимир Зеленський анонсував своє бачення переговорів щодо деокупації Криму. У його розумінні брати участь у них мали Україна, Росія та США.
10 грудня Зеленський зізнався, що під час зустрічі у «нормандському форматі» 9 грудня так і не зміг обговорити з Путіним питання Криму.
Наступний рік принесе перші сформульовані на папері кроки з деокупації Криму, але ще щонайменше на рік його відсуне пандемія COVID-19.
Далі буде
