(Рубрика «Точка зору»)
Естонські медіа стверджують, що канцелярія президента країни Керсті Кальюлайд повернула в посольство Росії в Таллінні пляшку кримського шампанського, подаровану до ювілею глави держави.
Зрозуміло, можна було б вважати, що в дипломатичному відомстві не надто обтяжували себе з’ясуванням походження подарунків для керівника сусідньої держави. Але тільки не у випадку з Кримом. Зрозуміло, що і сам подарунок – ніяка не випадковість, і витік інформації про відмову від цього подарунка не міг з’явитися просто так.
Кремль «ненароком» підкладає пляшки з кримським вином у подарунки державним діячам країн Євросоюзу. А раптом не помітять і вип’ють. І хоча б таким чином визнають, що «Крим наш»
Москва докладає всіх можливих і неможливих зусиль, щоб змусити світ визнати законність окупації Криму. Включає представників окупаційної влади півострова в російські офіційні делегації. Чи влаштовує різні заходи громадського і культурного характеру. І ось, як бачимо, «ненароком» підкладає пляшки з кримським вином у подарунки державним діячам країн Євросоюзу. А раптом не помітять і вип’ють. І хоча б таким чином визнають, що «Крим наш». І якщо все вийде, можна буде потім розповісти, що той чи інший політик не погребував вином з Криму, а проте ж ніяк не визнає того незаперечного факту, що півострів – частина Російської Федерації.
Нічого не вийде
Але нічого не буде виходити з однієї простої причини. У світі ніхто не готовий погодитися з кричущим порушенням міжнародного права, на яке в 2014 році пішла російська влада. Якщо прийняти за даність, що одна країна може приєднати до себе територію іншої без її згоди, це знову відкине людство на століття назад, до часів Першої та Другої світових воєн, коли панувало право сили, а не сила права.
Те, що почала це повернення в пекло країна, жителі якої десятиліттями виправдовують будь-які злочини власної влади сакраментальним «аби не було війни» – гірка насмішка історії
Жертвами такого ставлення до міжнародного права стали десятки мільйонів людей, багато європейських міст перетворилися на руїни, мільйони їхніх жителів стали біженцями або переміщеними особами. І так, анексія Криму – це пряме продовження цих трагічних подій, це повернення до кошмару, від якого ми всі, здавалося б, змогли відійти на відносно безпечну відстань в 1945 році. І те, що почала це повернення в пекло країна, жителі якої десятиліттями виправдовують будь-які злочини власної влади сакраментальним «аби не було війни» – гірка насмішка історії.
Тому справа зовсім не в самій пляшці і її вмісті – поза всяким сумнівом, кримські ігристі вина вирізняються відмінним смаком. Справа в тому, що ця пляшка символізує.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
