ЗАПОРІЖЖЯ – Ветерани війни на Донбасі, активісти, волонтери та просто небайдужі городяни виступають за створення Меморіалу козацької слави у Запоріжжі. Першим кроком для цього пропонують зробити перенесення вже існуючого у місті пам’ятника Богдану Хмельницькому в більш людяне місце. Втім, подібні ідеї у Запоріжжі далеко не нові. Отож, чи бути в Запоріжжі козацькому пантеону?

Перенести пам’ятник Богдану Хмельницькому в нове, більш людяне місце – з такою ініціативою виступила низка громадських організацій і об’єднань Запоріжжя. Нині скульптура розташована на вході до парку Металургів, куди перенесена у 1992 році з острова Хортиця.

«Комуністи наставили своїх ленінів-сталінів-дзержинських і досі люди знають, де вони знаходилися. І туди ходили, ставили їх в знакових місцях. У нас Богдан Хмельницький стоїть у парку Металургів імені Сацького (один з так званих «червоних директорів» Запоріжжя, нині вже покійний директор меткомбінату «Запоріжсталь» – ред.). У нас є шикарне місце, де ми можемо його заново встановити. Думаю, якби він стояв там на площі Запорізькій (раніше називалася площа Леніна, на якій стояв відповідний пам’ятник – ред.), де був Володимир Ілліч, це було б дуже шикарно. Ми хочемо, щоб міська рада подумала, що вони вибрані нами і громада хоче, щоб у нас в Запоріжжі, в козацькому місті, відроджувалася Україна. І першим кроком треба перенести цей пам’ятник на достойне місце», – каже один з учасників ініціативи Павло Бовкун.

Аби зібрати відповідні підписи до місцевої влади та узгодити свої дії, представники громадських організацій провели спеціальні збори-мітинг 13 жовтня. Пояснюють, чому пам’ятник такому діячу, як Богдан Хмельницький, заслуговує на особливе місце у Запоріжжі.

«Основою війська Богдана Хмельницького завжди були запорозькі козаки. В усіх кампаніях, особливо перших – це запорозькі козаки. Саме на їх основі будуються полки Хмельницького, далі – взагалі держава Хмельницького так і зветься Військо Запорозьке Низове. Богдан Хмельницький – це людина, яка відтворювала державність. Структура державності цієї була змальована з запорожців. Тому нам, жителям цього міста, яке ми асоціюємо з козаками, козацтвом, з Хортицею, соромно таку скульптуру засунути кудись як садово-паркову. Скажімо, як «Жіночка з веслом», він тут стоїть, а ми вважаємо, що ця скульптура має займати достойне місце, щоб її бачило більше запорожців», – каже історик, представник Національного заповідника «Хортиця» та ветеран війни на Донбасі В’ячеслав Зайцев, що долучився до ініціативної групи.

Козацький пантеон

Втім, пропозиції громадськості не обмежуються виключно перенесенням пам’ятника на інше місце. Активісти виступають за створення алеї чи навіть цілого козацького пантеону в Запоріжжі. Для цього пропонують три потенційні локації.

«У Запоріжжі, місті за порогами, катастрофічно не вистачає символів козацької доби, героїки, української лицарської символіки. Тому є пропозиція створити алею або меморіал козацької слави з бюстами, погруддями різних діячів, гетьманів, кошових отаманів. На вибір пропонується для цієї алеї три місця, тобто, або площа Запорізька, або перетин вулиць Богдана Хмельницького – виїзд на греблю, або перетин Богдана Хмельницького і проспекту Металургів. Пропонується створити цю алею і почати з пам’ятника Богдану Хмельницькому, бо він зараз, вибачте, в «хамирях» таких знаходиться. Його мало хто бачить. Наша ініціативна група провела опитування: за 20 респондентів ось тут, на цій вулиці, тільки двоє сказали, що вони взагалі знають, що у Запоріжжі є пам’ятник Богдану Хмельницькому», – розповів запорізький письменник та музикант Валентин Терлецький, що виступає як речник ініціативної групи.

Ідея вшанування пам’яті козаків та створення відповідного національного пантеону в Запоріжжі далеко не нова. Її свого часу в наукових роботах, зокрема, озвучував відомий запорізький історик Арнольд Сокульський. Він був першим очільником заповідника «Хортиця».

Названий заповідник створений у відповідності до постанови Ради міністрів Української РСР від 18.09.1965 № 911 «Про увічнення пам’ятних місць, зв’язаних з історією запорозького козацтва». Та після усунення у 1973 році від влади першого секретаря ЦК КПУ Петра Шелеста цей проєкт було згорнуто.

Також радянська влада переглянула рішення про створення музею козацтва – замість нього на острові почав працювати Музей історії міста Запоріжжя. Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х, фактично зі здобуттям Україною незалежності, запорізькі історики, що працювали на Хортиці, змогли офіційно повернутися до робіт із вивчення та популяризації історії запорозького козацтва.

«Можна на наш погляд вважати козацьким пантеоном увічнення героїв Берестецької битви 1651 р., де 300 козаків загинули в жорстокій битві, оточені армією Яна ІІ Казиміра 28.06. – 10.07.1651 р. Думається, що за своєю архетипною сутністю лише Берестечко може вшановуватись реально як загальнонаціональний козацький пантеон. Але він ні в часі, ні морально не охоплює всю страждальницьку козацьку долю України. Потрібна реалізація загальнодержавної програми, оголошеної 1965 р.», – писав своїй статті від 2014 року у грузинському науковому журналі «The Caucasus Integration journal, Economical and analysis journal» Арнольд Сокульський.

Первинний проєкт створення заповідника на Хортиці включав у себе розбудову музею козацтва, тематичного парку на кшалт Пирогова тощо. Також планувалося створення монументальної композиції з зображенням запорозьких козаків на спеціально насипаному для неї штучному кургані поряд з музеєм. Саме його облаштування стало однієї з тем дискусій у Запоріжжі навесні цього року, коли на Хортиці почалися роботи в рамках президентської програми Володимира Зеленського «Велика реконструкція».

Цьогоріч питання повернення і переосмислення первинного проєктування заповідника не порушувалося владою і розробниками проєкту реконструкції. Натомість було запропоновано і створено поряд вже з існуючим і первинно спроєктованим оглядовим майданчиком на даху музею ще один на вершині кургану. На майданчику на штучному пагорбі з так званим безбар'єрним підйомом також встановлено арт-об’єкт «Коло Єдності». У Запоріжжі городяни вже встигли охрестити в соцмережах цю композицію «зоряною брамою» з однойменного американського телефільму чи навіть «ярмом» за аналогією з розмовною назвою Арки дружби народів, встановленої за радянської влади у Києві.

2014 року Арнольд Сокульський стосовно реалізації ідеї створення козацького пантеону на Хортиці у своїй статті написав таке:

«Щодо монументу «Козаки на чатах», то запроектована дванадцятиметрова бронзова скульптура на Хортицькому кургані пережила справжнє фіаско. Місцева влада, опираючись на кремлівську протекцію і київську інертність, зробили все, аби козацький монумент не постав на о. Хортиці. Заради справедливості треба сказати, що місцевий художник В.К. Дубінін (помер у 2020 році – ред.) так і не спромігся виконати перехідну модель двохфігурної композиції (козаків-вершників). Одним словом, не має досі ні скульптурно-інженерного забезпечення для виготовлення монументу «Козаки на чатах», ні бажання у місцевої влади щодо його встановлення. Водночас, запланований монументальний пам’ятник в Запоріжжі і паркова скульптура на о. Хортиця до шевченківського 200-річного ювілею також не будуть реалізовані. Причини ті ж самі – цинізм і інертність влади і виконавців до української історії, до української суті. Багаторічний досвід спостережень засвідчує, що місцева влада панічно боїться монументальних пам’ятників, і козацтву, і Шевченку! Їх орієнтиром волі є монументи Ф. Дзержинського на майдані Свободи і В. І. Леніну на майдані ім. В. Леніна, що над Дніпрогесом ім. Леніна, в кінці проспекту ім. Леніна..., інше момунентальне сміття в сучасному місті явлене окремими обелісками, меморіальними дошками, що не витримують жодної оцінки».

Наразі Раді Свобода поцікавилося у представників сучасної ініціативи створення Меморіалу козацької слави, чи не бачать вони запропонований ними проєкт саме на Хортиці:

«Запоріжжя – це не лише одна Хортиця, це велике місто. Є, якраз, вулиця Богдана Хмельницького. Як кажуть, сам Бог велів, саме в районі цієї локації зробити цей меморіал, щоб не тільки туристи, які відвідують Хортицю це бачили, щоб щодня бачили діти, що ідуть до школи, щодня бачили заводчани, які їдуть на зміни заводські, щоб бачили просто гості міста і пересічні громадяни», – пояснив вибір локації для розташування меморіального об’єкту речник ініціативної групи Валентин Терлецький.

Наповнення міського простору

Одна з локацій, де пропонують розмістити меморіал – це площа Запорізька. Раніше вона мала яскраве ідеологічне забарвлення, адже носила назву Леніна, мала відповідний пам’ятник і була розташована в кінці однойменного проспекту.

«З одного боку, засудження комуністичного минулого, а з іншого боку, стоять пам’ятники відповідні. Як це могло поєднуватися у голові пересічного громадянина? Тобто це для нього означало, що Ленін не такий і поганий, якщо пам’ятник його стоїть. Був пам’ятник Леніну – комуністи біля нього тусувалися. Він був ядром їхнього збору. Зник пам’ятник Леніну – зникли комуністи. Збиратися їм нема де. Тобто якщо якусь ідеологію поставити, то буде такий магніт, її прихильники будуть збиратися», – каже про сприйняття городянами цього міського простору запорізький політтехнолог Ігор Громов.

Після демонтажу в рамках декомунізації у 2016 році пам’ятника Леніна так і не було здійснено переоблаштування площі Запорізької.

Наразі місцева влада Запоріжжя розглядає можливість проведення конкурсу архітектурних проєктів з реконструкції її. Раніше, у 2017 році Радіо Свобода вже повідомляло про громадські ініціативи зі зміни цього ідеологізованого громадського простору міста – тоді пропонувалося висадити на площі дуб, вирощений із жолудів відомого 700-річного запорізького дубу.

Вельми схожа ситуація в Запоріжжі зараз і з облаштуванням після декомунізації майдану Волі. До весни 2016 року на ньому стояла скульптура Дзержинського.

Зараз на цій площі планується встановити пам’ятник захисникам України – усім тим, хто боровся за її незалежність. На початку року було визначено переможця конкурсу щодо проєкту пам’ятника – ним став ветеран війни на Донбасі Андрій Сидоренко. Втім, хоч міською владою і виділені кошти на реалізацію цього проєкту, однак роботи на площі ще не почалися.

«Все залежить від рішення, від популярності тієї фішки, яку активна частина суспільства та міська влада знайдуть, аби розмістити на цьому об’єкті. Дуже швидко перейменовується, заміщується сприйняття. Але, знов-таки, якщо це цікаво з точки зору масової свідомості. Питання лише в рішенні, яке знайдуть. Якщо це площа, майдан, то треба до пошуку ідей залучати городян. Який сенс площі без відвідувачів?» – каже політтехнолог Ігор Громов про те, як швидко змінити змістовне наповнення міських об’єктів, надати їм новий сенс.

Ініціатива ж зі створення козацького меморіалу, на думку Ігоря Громова, може перетворитися за належної підтримки влади і роботи з експертами в цікавий для Запоріжжя проєкт, адже від самого старту за ним стоїть міська громадськість.

«Якщо громадськість пропонує, то це означає, що це комусь цікаво. Не факт, що це має бути цікаво більшості. Не всі ж, наприклад, люблять «Макдональдс», але для певної категорії це магніт, на який вони йдуть. Тому якщо є ініціативна частина городян, що готова ідею просувати, образно кажучи більше від 3 людей, то це щось цікаве. Мабуть міській владі варто дослухатися. Як, наприклад, доріжки в західних країнах раніше робили: зробили новий мікрорайон, розбили газони, але доріжки пішохідні одразу не викладали, запускали мешканців, вони протоптують зручні для себе доріжки і вже по них роблять стандартні, стаціонарні пішохідні доріжки. Тобто люди самі підказують, як їм зручно ходити. Так само і зараз. Якщо є ініціатива, то треба її підтримати – людям це цікаво. Співпраця – таким має бути підхід міської влади. Міська влада для кого? Для мешканців. Має створювати комфортні умови мешканцям, відповідати на їхні культурні, побутові запити», – каже політтехнолог.

А учасник ініціативної групи, історик та ветеран війни на Донбасі В’ячеслав Зайцев наголошує на тому, що Меморіал козацької слави у Запоріжжі – це дещо більше, ніж просто данина історичній пам’яті.

«У нас йде війна. Хлопці там на сході себе позиціонують як запорожці теж, як козаки. Багато назв бригад пов’язані з полководцями Богдана Хмельницького. Це, нагадаю, Виговського бригада 53-а. 101-а бригада носить ім’я Богдана Хмельницького. Це бригада, яка охороняє президента, державні органи. Наш, наприклад, 23-й батальйон «Хортиця», 37-й батальйон – теж козацькі батальйони. Вони себе ототожнюють з козаками, і, звичайно, є козаки на їхніх шевронах. Тому це для нас актуально. Це наша пам'ять, наша історія. Маємо нею пишатися, виставляти на показ, а не ховати під дубом десь в парку», – каже В’ячеслав Зайцев.