24 лютого Росія розпочала повномасштабну війну проти України. Російські війська постійно завдають ударів по військовим, стратегічним об’єктам. Регулярно і жорстоко обстрілюють житлові квартали й інші будівлі, які не мають жодного відношення до війни. Школи, дитсадки, лікарні, пологові будинки. Гинуть як ті українці, що зі зброєю боронять державу, так і мирні беззбройні громадяни. Як дорослі, так і діти. Наслідки цих атак весь світ бачить на численних відео і фото, які публікують офіційні українські відомства, медіа, свідки подій. З перших днів війни силові та оборонні структури закликають українців бути обережними, фіксуючи ці наслідки, щоб не стати «ненавмисними корегувальниками» вогню у ворога. Через що іноді виникають суперечності: одні вважають, що висвітлювати злочини з боку російських військових потрібно максимально оперативно і точно, інші стверджують – це небезпечно.
Як знайти баланс – між фіксацією злочинів для майбутнього судового процесу у Гаазі і тим, щоб не інформувати армію РФ і не створювати додаткові загрози?
Радіо Свобода поспілкувалось із українськими військовими, волонтерами, журналістами, спеціалістами з питань безпеки і наводить їхні рекомендації.
«Не працюйте корегувальниками вогню у ворога! Так-так, саме це ви робите, коли публічно повідомляєте точну адресу – куди влучила або не долетіла ракета» – з такого звернення починається допис заступниці міністра оборони Ганни Маляр.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення Міністерство оборони, Генеральний штаб ЗСУ та інші відомства наполегливо просять громадян України не викладати в мережу максимально точну інформацію щодо наслідків обстрілів. Це стосується також фото і відео з місця подій.
«Не варто, як один з мерів, заявляти що в нас немає ПВО на конкретній ділянці фронту і вказувати географічні дані, не треба як ще один з мерів – говорити публічно, що для заїзду в місто залишилась безпечною лише одна дорога і називати, яка саме (люди між собою і без цих заяв знайдуть як передати таку інформацію). Такі детальні повідомлення допомагають ворогу і ставлять під додаткову загрозу ваші населені пункти», – пише Маляр.
Днями у Державній службі з надзвичайних ситуацій розкритикували дії Антона Геращенка, радника голови МВС. Речниця управління ДСНС у Києві Світлана Водолага записала емоційне звернення про те, що в один день Геращенко тричі «здавав окупантам точки, які вони не дообстріляли».
На початку березня бійці батальйону територіальної оборони Києва затримали народного депутата від ОПЗЖ Нестора Шуфрича за те, що він фотографував блокпост, а його охоронці відстрілювались.
«Якщо йдеться про військові об’єкти і бойові дії, то все регулюється відповідним наказом ЗСУ, де чітко прописано розголошення якої інформації може призвести до обізнаності противника. Ми на цю територію не заходимо і не маємо якихось питань, тому що в країні війна. Це воєнний стан» – каже виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.
У Міністерстві оборони відповідно до наказу (повний текст тут) головнокомандувача ЗСУ наводять перелік даних, розголошення яких можуть призвести до обізнаності противника про дії українських сил та негативно вплинути на хід ведення операцій.
Зокрема, просять не озвучувати назву та чисельність військових частин та інших військових об’єктів в районах виконання бойових чи спеціальних завдань. Також рекомендують не вказувати географічні координати місць розташування підрозділів, уточнювати, яке вони мають озброєння, та демонструвати інші позначки, які їх ідентифікують.
Командування Збройних сил України також просить максимально обмежити публікацію персональних даних українських військовослужбовців, зокрема, офіцерів. Це стосується, в тому числі, світлин з обличчями офіцерського складу (командирів підрозділів), позначок геолокації чи фіксації на фото місць виконання ними завдань – з адресною прив’язкою.
«Але, якщо йдеться про руйнування цивільних об’єктів – то тут вже потрібно керуватися іншими правилами, – вважає виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк. – Ми вважаємо, що допустимо і навіть необхідно передавати інформацію, якщо окупанти завдають значних руйнувань важливим об’єктам цивільної інфраструктури, таким як дитсадки, лікарні, школи, телевежі, пологові будинки. Тому що ці свідчення, всі повідомлення – вони є надзвичайно важливим доказом злочинів Росії проти України, і ці повідомлення будуть важливі для майбутнього процесу проти Росії в міжнародному кримінальному суді в Гаазі. Вони дуже важливі для того, щоб міжнародна спільнота бачила, що Росія веде війну проти мирного населення України. Фактично, це новий фашизм. Все потрібно фіксувати».
Але треба розрізняти документування і інформування – додає генерал-майор запасу Служби безпеки України і колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун.
«Інформувати можна час в час. Тобто, щось відбулося – ми інформуємо. Наприклад, Київ бомбили. Бомбили приблизно Куренівку. Але не треба конкретизувати номер будинку, навіть вулицю не треба показувати приблизно. Просто казати, що десь, в якомусь районі, – каже Ягун. – Але взагалі більш точну інформацію треба видавати із затримкою хоча б на декілька годин, якщо не на добу. Тоді ми можемо впевнено сказати, що таким чином ми просто не дозволили ворогу скорегувати свій вогонь».
Для прикладу, користувачі мережі звернули увагу на допис у фейсбук мешканки Києва, яка повідомила про влучання уламків ракети в сусідній з нею будинок, вказавши при цьому точну адресу. У коментарях її попросили прибрати номер будинку, на що вона відповіла, що про це вже була згадка в новинах і що це важливо для інших мешканців району.
«Вони повинні про це знати» – підкреслила вона. Утім, згодом вона все ж відредагувала допис, залишивши тільки назву вулиці.
«Якщо ти конкретно хочеш когось попередити, то й зроби це, як у нас кажуть, «у лічку». Попередь, якщо ти розумієш, що сьогодні жодна зі служб, яка займається боротьбою з ворогом, не може цього зробити, крім тебе, – вважає ветеран МВС України і засновник Управління боротьби з організованою злочинністю Валерій Кур. – Повірте, сьогодні настільки багато зафіксовано злочинів, яких вистачить на два Нюрнберги, на чотири Гааги. Тому сьогодні я б попросив усіх громадян: якщо ви хочете взяти участь у бойових діях у такий спосіб, то ви завдасте шкоди не лише нашій армії та спеціальним службам, а й собі насамперед. Це й на вас йде коригування, умовно кажучи».
Один з дописів у фейсбук про обстріл драматичного театру у Маріуполі від журналістки, де мешкають її батьки, розгорнув окрему дискусію. Вона наполягала на тому, що не можна звинувачувати журналістів та мешканців у тому, що, викладаючи фото і відео з місця подій, вони, таким чином, «орієнтують ворога». Будь-яка інформація про місто, яке перебуває під постійним вогнем – безцінна, наполягає вона. Представники влади підкреслюють: журналісти мають усвідомлювати ризики.
«Я вважаю, що дуже дарма піднімається зараз якась негативна хвиля до українських журналістів, які насправді є такими самими громадянами України, так само страждають і так само стараються максимально професійно виконувати свою роботу і шукати баланс між журналістською етикою, журналістськими стандартами і законами воєнного часу, в яких ми всі зараз живемо» – переконана Оксана Романюк.
Командир окремої аероударної групи, капітан-лейтенант Максим Музика наводить короткі рекомендації для всіх без виключення – як не стати ненавмисним корегувальником вогню ворога.
За його словами, можна озвучувати:
- факт обстрілу (ракетний обстріл)
- факт ушкоджень (зруйнований житловий будинок)
- загальну назву території без конкретики (на Куренівці, на Деміївці тощо).
Що не можна говорити, за його рекомендацією:
- це точний час
- точне місце
- точну адресу
І радить фотографувати чи знімати на відео так, щоб не було видно характерних унікальних елементів місцевості (ліній електропередач, високих характерних будівель, табличок з адресами).
І додає: «Якщо можете не постити – не постіть. Але якщо вже постите, то робіть це з затримкою у часі».
В Україні фото і відео докази наслідків злочинів російських військ збирають правоохоронні органи, урядові відомства і волонтерські організації. Одна з яких – «Антикорупційний штаб». Спільно з Міністерством інфраструктури активісти працюють над онлайн-картою руйнувань.
«Мета – показати масштаби руйнувань. Показати, як виглядали будівлі до руйнування, і як – внаслідок обстрілів, наскільки вони були зруйновані чи пошкоджені, – пояснює голова правління ГО «Антикорупційний штаб» Сергій Миткалик. – Для чого ми її зробили? Щоб допомогти залучити кошти від міжнародних партнерів, від українців і всіх бажаючих для відновлення цих об’єктів внаслідок руйнації. Кабінет міністрів запустив, створив 4 державних фонди, серед яких – Фонд відновлення майна та зруйнованої інфраструктури при Мінінфраструктури. Мета — залучати кошти на відновлення зруйнованих об’єктів. І ми вирішили цьому допомогти, таким чином популяризуючи на міжнародній арені нашу онлайн-мапу».
І додав: «Ну і, звісно, додаткова функція — це збір доказів, доказової маси для суду Гааги, для притягнення керівництва РФ до відповідальності за ті злочини, які вони вчинили».
Формують цю карту, базуючись на відкритих даних – викладених у ЗМІ та користувачами мереж фото та відео, та додатково перевіряють інформацію – вже особисто і непублічно. Карту поки також не публікують, з міркувань безпеки.
«Ми чекаємо все ж таки на «зелене світло» від Міністерства оборони. Як тільки воно в нас буде, будемо оприлюднювати. Як тільки буде перемога в цій війні, тоді зможемо говорити про відновлення всіх цих об'єктів», – підкреслив активіст.
А от що військові, силовики та інші спеціалісти з безпеки одноголосно радять публікувати і повідомляти одразу, вказуючи точні координати та час – так це дані про рух російської військової техніки та особового складу армії РФ.
«Чим більше повідомлень від вас – тим кращі феєрверки з ворожою технікою влаштують ЗСУ» – кажуть в СБУ.
