ПЕРЕМИШЛЬ – Шість з половиною годин очікування на польському кордоні і навіть двічі довелось перетинати пункт пропуску Шегині-Медика керівникові Українського інституту національної пам’яті Антонові Дробовичу, де у Перемишлі він мав зустрічі з представниками української громади, знайомився зі станом цвинтарів, де поховані українці, які загинули у роки війни в минулому столітті, а також взяв участь у вшануванні пам’яті українських вояків, які перебували у таборі для військовополонених із 1918 до 1921 років.
Антон Дробович разом із двома працівниками Українського інституту національної пам’яті перетинав українсько-польський кордон у пункті пропуску Шегині-Медика 24 червня.
Хамство, агресія з боку польської митної службиАнтон Дробович
«Надзвичайно важко проходили кордон, хамство, агресія з боку польської митної служби, двічі в’їжджали у Польщу. Перший раз нас повернули обманними манерами, а лише з другої спроби ми проїхали. Ми мали офіційне запрошення, дозволи, прохання консульства, це було дуже неприємно. Таке не очікуєш від європейської країни і відповідних служб. Це ж кордон ЄС, не лише Польщі», – розповів Радіо Свобода Антон Дробович.
Те, що представники української державної інституції мали офіційні листи і підтвердження мотивації поїздки, зазначили Радіо Свобода і українські дипломати у Польщі. За дії польської сторони на кордоні перепросили керівництво українського інституту представники української громади у Польщі під час поминальних заходів.
У Перемишлі Антон Дробович спілкувався з українцями, відвідав Український народний дім, а ще побував на місцях поховання українців, які загибули у минулому столітті. Але з мером Перемишля так і не вдалося зустрітись.
Важливим є захист місць похованьАнтон Дробович
«Така прикрість. Але пріоритетом поїздки було спілкування з українською громадою.А ще міг побачити стан українських могил на горі Монастир, Павлокомі, Березці. Важливим на сьогодні є захист тих місць поховань, які у дуже складному стані, наприклад, у Березках, де не обгороджено і громада зверталась до місцевої влади. Ми, зі свого боку, звернемося до центральної влади, бо не можна, щоб у такому стані були могили. Йдеться про десятки проблемних місць, громада називає сотні, тисячі цвинтарів. Поховання – у різному стані. Переважно, в поганому. Їх треба зафіксувати і внести в віртуальний некрополь, а далі паралельно займатися збереженням.
Українська громада зверталась в Інститут нацпам'яті Польщі щодо стану місць поховань і їхнього права вшанування загиблих, збереження пам'яті. Ми сподіваємось, що ті проблеми, які має українська громада, винесемо на двосторонні переговори», – каже Радіо Свобода директор Українського інституту нацпам’яті Антон Дробович.
Починаючи з 2014 року, щодо 10 українських пам’ятників і місць поховань на території Польщі було скоєно щонайменше 19 актів вандалізму. Польща цілком відновила лише один об’єкт: з надгробку братської могили вояків УПА на військовому цвинтарі у Пикуличах місцева влада прибрала таблицю образливого змісту, приклеєну невідомими особами.
Табір військовополонених
У 1918–1921 роках у Пикуличах розташовувався табір для військовополонених вояків Української галицької армії (УГА) і армії Української Народної Республіки (УНР).
У 1919 році в таборі перебували близько 30 тисяч військовополонених.
За даними дослідників, тут щодня вмирали до 100 людей через жахливі умови утримання. Ці антисанітарні умови і хвороби серед полонених були загрозою для місцевого населення, яке вимагало закриття табору.
У 1921 році його ліквідували. А згодом сюди українці перенесли останки померлих бійців із довколишніх сіл, обгородили кладовище і на спільній могилі встановили пам’ятник із написом «Борцям за волю України».
Зараз тут український військовий цвинтар вояків УГА і петлюрівців, які відступили з польським маршалом Юзефом Пілсудським із України перед приходом більшовиків.
Представник української громади Перемишля, доктор історії та філософії Олександр Колянчук, який народився на Холмщині, досліджував історію еміграції УНР, таборів інтернування у Польщі, видав чимало книг і статтей.
Олександр Колянчук наголошує, що протягом 1918–1919 років через табори для полонених та інтернованих на території Польщі пройшли понад 100 тисяч вояків УНР та ЗУНР, інтерновані цивільні мешканці, які втікали від більшовиків із Галичини та Волині.
Очікуючи на рішення щодо подальшої своєї долі, у цих таборах померли більше 20 тисяч українців. На початку Другої світової війни, у 1939 році, у складі Війська польського служили понад 150 тисяч етнічних українців, пише Олександр Колянчук. Вояки армії УНР стали основою офіцерів-контрактників.
Щороку Олександр Колянчук з дружиною бере участь у вшануванні пам’яті загиблих вояків УГА і петлюрівців у таборі в Пикуличах. Як бути з історичною пам’яттю українцям і полякам сьогодні?
Важливо говорити правдуОлександр Колянчук
«Мені б було тяжко не прийти на цвинтар у Пикуличах, бо я родився з синами України. Тяжко з минулим, тому що поляки накопичували величезний матеріал історичної вартості, джерельної у той час, коли українцям ця стежка була заборонена. Я скористав багато у військових архівах, бо жив у Польщі, але коли приїхав в Україну, хотів отримати матеріали, але було складно. Українці не назбирали стільки, як поляки. 40 тисяч полонених знайшлись на території Польщі, жили по підвалах, лісах, гинули діти, прийшов 1945 рік і жінок, чоловіків, дітей вивезли на схід. Минуле – це трагедія. Тут важливо говорити правду, яка і далі не говориться. Немає однакового старту у вивченні минулого в Україні та Польщі. Україна не має підготовлених кадрів для дослідження», – зауважив Олександр Колянчук.
Українці Перемишля започаткували рівно сто років тому, у 1921 році, коли був ліквідований табір для військовополонених, церковну ходу пам’яті у честь українських вояків, які загинули за волю України.
Вона відбувалась у наступну неділю після зелених свят і починалась від греко-католицького собору у Перемишлі і до цвинтаря у Пикуличах. У 1921 році цю ходу очолив греко-католицький єпископ Йосафат Коциловський.
Комуністична влада Польщі заборонила цей захід. Лише у 1990 році традиція була відновлена. У панахиді не бере участі православне духовенство Польщі, хоча серед похованих українських вояків більшість православної віри.
Другий рік поспіль, через пандемію і карантинні обмеження, хода Перемишлем не відбувається.
Важливо підтримати традицію вшануванняСвятослав Шеремета
«Сподіваємось, що закінчиться пандемія і ми відновимо нашу ходу. Для нас важливе це місце, бо тут поховані загиблі солдати, а ще важливо підтримати традицію вшанування, якій сто років. Львівська облрада, товариства «Надсяння», «Закерзоння» багато працювала над тим, щоб цю історичну традицію ходи відновити. Сюди щороку приїжджали українці з Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини», – зауважив депутат Львівської облради Святослав Шеремета.
Оскільки на сьогодні є проблемою відновлення українських пам’яток у Польщі, через відсутність порозуміння з польською стороною, в Україні наразі не проводяться пошукові земляні роботи у місцях поховань поляків на замовлення Польщі.
