Павло Кулежанка – відома особа в білоруському політичному середовищі. Він належить до руху «Спротив», який виник після виборів 2020 року і пропагує ідею повстання проти режиму Лукашенка. Павло жив у Білорусі до 2011 року, служив у внутрішніх військах та ОМОНі. Зараз Павло – білоруський доброволець в Україні. Він переконаний, що білоруський батальйон Калиновського стане армією, яка в майбутньому звільнить Білорусь від диктатури. Про це Павло Кулежанка розповів Білоруській службі Радіо Свобода.
«Якщо солдат з червоно-зеленим стягом буде стояти навпроти мене зі зброєю в руках, то вагатися не будем»
Павло розповідає, що вилетів зі США на наступний день після отримання візи. Після кількох днів у Варшаві, де розташований Центр білоруських добровольців, він прибув до Києва.
Без вільної України не буде і свободи в Білорусі. Для мене як білоруса це історичний шанс
«Це час вибору для всіх нас. Коли він настає, вам потрібно визначитися – хто ви. Я розумію, що без вільної України не буде і свободи в Білорусі. Для мене як білоруса це історичний шанс. А якщо ми його не використаєм, то невідомо, коли він буде знов. Україна – єдина країна у світі, яка дає платформу для майбутнього формування білоруської визвольної армії, яка формується на базі батальйону Кастуся Калиновського», – зазначив Павло Кулежанка.
Першим завданням білоруських добровольців він називає визволення України від російських загарбників, але кінцевою метою білорусів з батальйону називає Білорусь і «знищення режиму Лукашенка».
«Остання опора Лукашенка – це силовики. Якщо він відправить їх в Україну, а звідси труни повернуться назад, він втратить цю останню опору. Як людина, яка воює на боці України, я готовий зустрічати тут «лукашистів». Вони вже бачили, що тут роблять з російськими окупантами, з ними тут зроблять те саме. І враховуючи нашу кінцеву мету, можу сказати, що тоді у нас буде менше роботи, коли настане час звільняти Білорусь», – каже Павло.
На запитання, що він буде робити, якщо на полі бою побачить солдата з червоно-зеленим прапором на формі, він впевнено відповідає: «Якщо він буде стояти навпроти мене зі зброєю в руках, то вагатися не будемо».
За словами Павла, батальйону Калиновського володіє всією інформацією про те, які війська зосереджені по той бік білоруського кордону, яке озброєння та бронетехніка у них є.
«Якщо вони захочуть прийти сюди з недобрими намірами, то на них чекає шквальний вогонь і «Байрактари»(турецькі дрони), і всі вони будуть знищені», – каже Павло.
«Уже є політичне рішення щодо розширення нашого формування»
За словами Павла Кулежанки, сьогодні в батальйоні Кастуся Калиновського – більше від сотні бійців. Наступного тижня очікується прибуття ще однієї групи.
«Уже є політичне рішення щодо розширення нашого формування. «Пробиваємо» власну базу для тренувань. До нас тут дуже добре ставляться, пам’ятають попередній досвід з білорусами. Коли ми їхали зі Львова, провідниця здивувалася, що ми – білоруси. Але ми пояснили їй різницю між білорусами та «лукашистами», – розповідає Павло.
«У нас сильна команда, яка створює штаб командування батальйону. Команда добре усвідомлює свої цілі, в тому числі кінцеву, і робить все для розширення цього формування. Ми робимо все можливе, щоб зосередити ресурси в одному місці».
Нині білоруси з українського боку беруть участь у різних формуваннях, але батальйон Калиновського є найбільшим. «Ми запрошуємо всіх до себе, людей з бойовим досвідом. Вони стануть кістяком нашого батальйону. Настав час визначити справжніх чоловіків і білорусів у визволенні своєї Батьківщини. Тут не повинні спиняти ні відстань, ні вік, ні бойовий досвід. Батальйон має великий бойовий досвід. Є дуже досвідчені інструктори. Усьому можна навчитися. Я не думаю, що хтось може викладати краще за інструкторів, які воюють з 2014 року», – каже Павло.
Бійці батальйону вже брали участь у бойових діях. А 22 березня ще дві групи вирушили на бойове завдання. В першу чергу в таких операціях беруть участь люди з бойовим досвідом, добре екіпіровані та з хорошою зброєю.
Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого. Російські війська завдають авіаударів по ключових об’єктах військової та цивільної інфраструктури, руйнуючи аеродроми, військові частини, нафтобази, заправки, церкви, школи та лікарні. Обстріли житлових районів ведуться з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню та балістичних ракет. Колони бронетехніки російської армії намагаються оточити Київ та кілька обласних центрів неподалік російського кордону.
Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території та називає це «спеціальною операцію», яка має на меті «демілітаризацію і денацифікацію».
20 березня у Генштабі ЗСУ заявили, що фіксують ознаки того, що збройні сили Білорусі готуються до вторгнення на українську територію.
Олександр Лукашенко 4 березня заявив, що білоруська армія «не брала і не має наміру брати участі в «спецоперації» Російської Федерації в Україні». 6 березня Міністерство оборони Білорусі оприлюднило заяву, в якій заперечило участь білоруських військ у новому російському вторгненні до України.
Втім, 18 березня стало відомо, що на залізничній станції Мулярівка Гомельської області Білорусі розвантажують російську військову техніку.
