Найбільших втрат 126-та окрема бригада берегової оборони (обрбо) ЧФ Росії зазнала навесні на Херсонському напрямку. Офіційних повідомлень про загиблих з 126-ї бригади дуже мало. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну редакції Крим.Реалії вдалося зібрати більше трьох десятків некрологів.
126-а бригада берегової оборони ЧФ Росії вторглися на материк України з Криму. Ця бригада наступала на Херсонщині, Миколаївщині, Запорізькому напрямку. Зокрема бригада вела бої за Антонівський міст.
В листопаді 2022 року російський телеграм-канал «Рибар» опублікував інфографіку про 126 бригаду. Автори каналу стверджують, що на ній відображено всі пересування 126-ї обрбо з початку повномасштабного вторгнення в Україну.
У березні 126-а бригада отримала звання гвардійської, але про втрати особового складу нічого не повідомляли. Проте, за даними генштабу ЗСУ, наприкінці березня у розташуванні бригади в Перевальному в закритому режимі провели церемонію прощання одночасно приблизно із сотнею вбитих. 19 квітня Генштаб ЗСУ повідомив, що втрати 126-ї окремої бригади берегової оборони становлять до 75%.
Частина родичів загиблих і полонених писала в соцмережах на сторінці російського глави Криму Сергія Аксьонова (за паспортом Аксенов) про те, що звання та нагороди не повернуть їм рідних.
Один із некрологів загиблому з 126-ї бригади ЧФ Росії вийшов цілою статтею в державній газеті «Крымские известия». Це некролог кримчанину, мешканцю села Олександрівка Білогірського району, єфрейтору Іллі Іванову.
Військовий планував, цитую «зайти в гості до дядька» у Миколаєві. Але йому не вдалося.
«8 лютого йому виповнився 21 рік. За кілька днів зателефонував і почав прощатися. Ми нічого не зрозуміли. Останнє, що сказав: «Якщо завтра не вийду на зв'язок, не хвилюйтеся!». 6 березня написав: «Все добре. Я поки що живий. Може, до дядька в гості зайду». У нас брат живе у Миколаєві. Тоді вже багато чого прояснилося. Прямо не говорив, натякав», – розповіла мати Іванова.
У статті також цитують 24-річного командира мотострілецького взводу, який воював разом з Івановим, з позивним «Барс». Він оцінює роботу Збройних сил України.
«На ура» сьогодні не візьмеш
«Українські військові «напічкані»: безпілотники, міномети, протитанкові керовані ракети західного виробництва. Плюс супутниковий зв'язок. У ЗСУ досить добре налагоджена робота. Пересування нашої техніки, місце розташування скидають у групи в соцмережах. Ці дані потім аналізують. Два з половиною місяці екіпаж Іллі працював із моїм взводом (у Херсонській області до нас перекинули). З'являється все більше нової зброї. HIMARS б'ють. За стандартами НАТО все йде. Недооцінювати супротивника ніколи не можна. Тільки «на ура» сьогодні не візьмеш» – цитує газета слова російського військового.
Гроші на колеса для «второй армии мира»
Великі проблеми зараз загалом у всіх підрозділів російської армії, що дислокуються у Криму – зазначає військовий експерт, полковник Збройних Сил України Владислав Селезньов. У 2014 року він був начальником Кримського медіа-центру Міноборони України.
Працює «солдатське радіо», яким поширюється інформація про реальні втрати серед російських вояків
«Втрати величезні, і, звичайно, моральний стан особового складу, який виконував завдання в рамках так званої спецоперації, дещо пригнічений. І ми бачимо, що час від часу посилають високопосадовців, які перебувають на території тимчасово окупованого Криму, щоб спонукати, щоб примусити, заохотити особовий склад цих підрозділів виконувати завдання. Ба більше – працює так зване «солдатське радіо», яким поширюється інформація про реальні втрати серед російських вояків, які беруть участь у так званій спеціальній операції», – каже Владислав Селезньов.
У жовтні бійці 126-ї бригади почали активно просити про допомогу.
«Українські націоналісти тиснуть на нас зараз технікою, дронами, озброєння нове. Нашій групі не вистачає елементарних, просто звичайних коліс. Тому що війна зараз йде сучасна, ми просто не встигаємо. На 80 людей у нас залишився один БТР. Сподіваємося на вашу підтримку, дуже чекаємо на допомогу», – казали на відео військовослужбовці 126-ї бригади ЧФ Росії.
Після того як це відео розповсюдили в соцмережах, російські волонтери знайшли їм коптер та автомобіль, ЧВК «Вагнер» пообіцяло 4 автівки.
У літньому одязі в голому полі
Блогер Роман Сапоньков, який називає себе військовим кореспондентом, збирав цій бригаді допомогу. В одному із своїх постів він написав, що «хлопці опинилися у неприємній ситуації, коли довелося вискакувати з оточення. В результаті вони опинилися у літньому одязі в голому полі».
На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Криму таке було неможливо – чинили тиск навіть на спроби збирати гуманітарну допомогу російським військовим. А вже восени самі військовослужбовці кримських підрозділів армії Росії стали записувати відео з проханнями.
Некрологи у соцмережах
Восени збільшилася кількість оприлюднених некрологів бригади. У вересні прийшла похоронка родині снайпера із Севастополя Кирила Витоптова.
У жовтні в Севастополі ховали снайпера, колишнього українського «беркутівця» Валерія Чебану.
У той же день також поховали командира відділення реактивного артилерійського взводу Юрія Бур'яна.
Про загибель артилериста з Білогірського району Криму Сергія Юріна написала його родичка.
Точні втрати бригади невідомі. Однак російський блогер Роман Сапоньков, наприклад, зазначає, що на початок листопада – тобто на момент втечі з Херсона – від 126-ї бригади залишився лише один батальйон.
Відновлювати втрати кримських підрозділів намагаються за рахунок мобілізованих. Восени вони масово скаржилися на те, що їм видають рвані бронежилети, іржаву зброю та каски.
Родичі мобілізованих до кримських підрозділів стверджували, що немає не лише екіпірування, а й матеріалів для облаштування позицій на фронті.
Якість підготовки та екіпірування першої хвилі мобілізованих явно не розрахована на високе виживання, вважає експерт Максим Майоров.
«Взяти певну частину гарматного м’яса, буквально гарматного м’яса, тобто людей, яких по мінімуму абсолютно готують, які там мають дуже низькі кваліфікації. Але вони мають створити саму таку масу, наростити різко кількість особового складу, з яким зараз дуже великі проблеми в кадровій армії», – говорить експерт.
Станом на січень 2023 року 126-а окрема бригада берегової оборони ЧФ РФ досі перебувають у Херсонській області, на лівому березі Дніпра.
Список загиблих 126-ї обрбо ЧФ
Нижче наведені дані про загиблих російських військовослужбовців, які служили у 126-й окремій бригаді берегової оборони Росії.
Список містить інформацію, яка з'являлася у відкритих джерелах, а саме російських та кримських ЗМІ, соцмережах родичів військових кримських підрозділів російської армії.
До списку не включені дані про вбитих, які повідомляє ЗСУ, але немає некрологів у російських та кримських ЗМІ та соцмережах. Також у Криму періодично з'являються некрологи та поховання військовослужбовців, за якими немає даних про військові частини, в яких вони служили.
Станіслав Бондарев. Контрактник, народився в станиці Мечетна Ростовської області Россії. Згідно з повідомленнями ростовських ЗМІ, вбитий 25 лютого.
Магомед Махачев. Командир взводу мотострілкового батальону, старший лейтенант. Родом з Дагестана. Як повідомляють ЗМІ регіону, загинув 25 лютого в Херсонській області.
Олексій Гусев, єфрейтор, народився в селі Фрунзе, Крим. Служив за контрактом з 2014 року, відповідно до інформації бібліотеки села Фрунзе, був механіком-водієм танка. Загинув 25 лютого, похований у селі Фрунзе. Наприкінці 2022 року йому та ще 5 іншим загиблим з регіону встановили стелу в селищі Первомайське.
Ілля Пілюгін. Лейтенант, командир саперного взводу, народився у присілку Юрково Курганської області. Вбитий 1 березня. Про загибель повідомив російський канал «Область 45».
Семен Соловйов, молодший сержант. Народився в Чистопольському районі, Татарстан. Дата смерті невідома. 10 березня про загибель Соловйова повідомили ЗМІ Татарстану. За їх даними, Соловйов служив в Криму ще до анексії півострова. Поховання сержанта мало відбутися в Феодосії.
Всеволод Ярославцев, командир мінометного взводу мотострілкового батальйону, житель Севастополя. 12 березня про його загибель повідомив російський глава Севастополя Михайло Развожаєв.
Кирило Халілеєнко, старший сержант. Родом з Алушти. Загинув 3 березня. Про поховання 12 березня повідомила глава російської адміністрації Алушти Галина Огнєва.
Роман Белолипецький, гранатометник. Народився в місті Калач Воронежської області. Загинув 14 березня. Некролог оприлюднив в соцмережі ВКонтакті Калачеєвський аграрний технікум. Після потрапляння некролога до українських блогів, запис був видалений.
Цибікжап Бадмаєв. Командир взводу розвідроти. Бадмаєв з Бурятії. ЗМІ Бурятії повідомили, що поховання відбулось 10 березня.
Костянтин Щербіна. Навідник танку. 24 роки, народився в Джанкої. Вбитий 18 березня. Як повідомив російський паблік в мережі ВКонтакті «Синодик», Щербіна був похований 30 березня. В грудні 2022 року в Джанкої була встановлена меморіальна плита Щербіні.
Андрій Жуков. Єфрейтор, старший розвідник розвідроти. Народився у Волгоградській області Росії. Про загибель Жукова родичам повідомили 8 квітня – стверджує російське видання «Блокнот Камышин». Місце служби Жукова було уточнено в одній з публікацій в соцмережі ВКонтакті.
Дамір Бекмансуров. Єфрейтор з Удмуртії. ЗМІ цього регіону повідомили про поховання 17 квітня.
Петро Агафонов, старший лейтенант, командир мотострілецького взводу. 1994 року народження, родом із міста Кяхта, Бурятія. Загинув 25 квітня, похований 19 травня у Кяхті. Місце загибелі російські ЗМІ не зазначають.
Максим Ядров. Лейтенант, командир танкового взводу. Уродженець Буздяцького району Башкирії. ЗМІ Башкортостану повідомили про похорон 20 квітня. У соцмережі ВКонтакті заявляють, що Ядров неодноразово ставав чемпіоном із танкового біатлону.
Віктор Гудков, старший сержант. Народився у селі Шахтіне Совєтського району Криму. Як повідомляють кримські ЗМІ, проходив військову службу за контрактом у військовій частині 12676 з 10 березня 2009 року. Судячи з цих даних, Гудков був українським військовим і присягнув, перейшовши на службу до російських військ. Загинув 3 травня 2022 року.
Ілля Іванов. Єфрейтор, уродженець села Олександрівка Білогірського району. Похований 17 липня. Про смерть повідомила газета «Крымские известия».
Олександр Юсупов. Майор, командир гаубичного артилерійського дивізіону. Родом із села Тюбук Челябінської області. За даними ЗМІ цього російського регіону, Юсупова було поранено 15 липня, а померло від ран 31 липня. Місце загибелі не повідомляється і в пізніших публікаціях ЗМІ. Відомо, що служити у Крим перевівся у 2019 році.
Дмитро Грібенштейн. Єфрейтор, навідник гранатометного взводу мотострілецького батальйону. Родом із Армянську, Крим. Загинув 8 липня. Як повідомляють кримські ЗМІ, у грудні на стіні будівлі коледжу хімічної промисловості в Армянську, де він навчався, було відкрито меморіальну дошку Грібенштейну.
Денис Зенін. Командир мотострілецького відділення, родом із Саратова. Як стверджує російський ресурс «Вечная память», Зенін загинув 29 серпня в селі Потьомкіне на Херсонщині внаслідок артилерійського удару. ЗМІ Саратова факт смерті підтверджують.
Олексій Іщенко. Старший лейтенант, командир роти. Місце народження невідоме. Загинув 29 серпня. Про загибель повідомив заступник голови Московської міської думи Андрій Медведєв.
Павло Сєдих. Заступник командира роти із озброєння танкового батальйону, лейтенант. Родом з Омської області Росії. Місцеві ЗМІ повідомляють, що загинув 10 вересня.
Кирило Витоптов. Снайпер мотострілецького відділення стрілецької роти. Похований у Севастополі. Про похорон 12 вересня повідомив російський голова Севастополя Михайло Развожаєв.
Даниил Чернюх. Артилерист. Родом із Феодосії. Як повідомляють кримські ЗМІ, загинув від авіаудару Збройних сил України 22 вересня біля села Новоолександрівка Херсонської області.
Юрій Бємбеєв. Командир роти. Бембеєв родом з Калмикії, місцеві паблики повідомляють про загибель 2 жовтня у Херсонській області.
Валерій Чебану, колишній «беркутівець» із Севастополя, стрілець мотострілецького батальйону. За даними місцевих ЗМІ, похований у Севастополі 8 жовтня.
Юрій Бур’ян. Командир відділення реактивного артилерійського взводу. За даними кримських ЗМІ, похований у Севастополі 8 жовтня.
Валентин Іванов. Молодший сержант. Загинув у жовтні на Херсонщині. Про загибель повідомив користувач «ВКонтакті» Костянтин Іванов. Після перепосту публікації українськими блогерами користувач закрив свою сторінку.
Андрій Кузьмін, капітан. Родом із села Стара Монья, Удмуртія. Загинув у Херсонській області 1 жовтня. Про смерть повідомили місцеві пабліки російського регіону.
Олег Байков, радіотелефоніст, 2021 року призваний на термінову службу, пізніше підписав контракт. Паблики російського регіону повідомляють, що Байков родом із міста Томськ. Дата і місце смерті не повідомляються, похований 8 жовтня.
Сергій Юрін. Артилерист. Родом із села Курське Білогірського району Криму. Про смерть 4 жовтня повідомила родичка.
Олексій Тотмєнін. Навідник танка Тотмєнін із села Ренево Омутнінського району Росії. ЗМІ цього російського району повідомили про загибель Тотмєніна 12 січня.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
