У день голосування на президентських виборах у Празі було дві величезні черги українців. Перша – біля українського консульства, де і була закордонна виборча дільниця. А друга – перед виступом одного з найпопулярніших в Україні гурту KAZKA. До Чехії музиканти завітали вперше у рамках світового туру KARMA, який охоплює 13 країн. Після неймовірного шоу Олександра Зарицька (вокал), Микита Будаш (клавішні, гітара) та Дмитро Мазуряк (сопілкар) розповіли Радіо Свобода про стрімкий успіх, невдачу на «Євробаченні» і про те, чи вдалося проголосувати за кордоном.
– Ви вже в турі досить довго – наскільки я розумію, це перший міжнародний тур, під час якого ви плануєте відвідати також США і Торонто. Чи вистачить у вас сил?
– Дуже рідко буває, коли публіка заряджає тебе, а не ти її. Я дуже часто після концертів виходжу, ніби з мене «вижали» все. І я не можу ні рухатись, ні мислити. Я просто хочу впасти і спати. А сьогодні я була настільки заряджена, що я така: а давайте ще на один біс вийдемо, ну будь ласка. Люди пищали, кричали, було дуже багато людей, вони сиділи, стояли на барних стійках, на балконі, вилазили, падали. Сьогодні був треш. Але в позитивному мисленні. Раніше ми були в 14 містах України. Так як нам немає ще навіть двох років, то для нас це, звичайно, шок. Спочатку ми навіть не розуміли взагалі, що відбувається. Ми були такі собі в Україні, танцювали, співали. І тут нас перекидають взагалі в інший простір.
– Чому ви відмовилися брати участь у «Євробаченні»?
Коли ми чесно переможемо, тоді і поїдемо. Дуже сподіваємося, що це буде наступного року. Представляти Україну – це те, чого ми прагнемо
– На жаль, ми не перемогли. Ми дуже цього хотіли, це була і моя мрія, і нашого гурту. Але ми ніколи не граємо нечесно. Тому ми не маємо права займати чиєсь місце. Перемогла MARUV, це її місце, і ми не претендуємо на нього. Наші фанати казали: їдьте, ви маєте на це право, ви це заслужили будь-якою ціною, йдіть по головах. Але ми вирішили не сварити народ. Коли ми чесно переможемо, тоді і поїдемо. Дуже сподіваємося, що це буде наступного року.
Представляти Україну – це те, чого ми прагнемо і над чим зараз працюємо. Ми створюємо музику, яка зараз звучить всюди у світі, в таких країнах, про які ми навіть не чули. А «Євробачення» – це місце, завдяки якому можна проявити себе у Європі.
– Як ви ставитесь до того, що зараз культура в Україні настільки політизована, що на рівні національного відбору виникають такі історії?
– У нас, чесно кажучи, не було навіть часу подумати, тому що на нас було вилито стільки «хейту», що ми думали тільки про те, як з цим впоратися. Як морально і психологічно вижити, а ще після цього вийти і заспівати у фіналі. Весь цей конфлікт ми якось обійшли стороною. По-перше – ми не давали жодних приводів. Це було спрямоване на MARUV. Ми не поїхали не з приводу Росії чи ще чогось. Можливо, ми могли вибрати іншу пісню. Ми все це продумаємо на наступний рік. Річ також у тім, що я не вхожу в «топ» найкращих співачок України в плані вокалу. Я вважаю, що я гарно співаю, але в мене немає освіти. А все-таки «Євробачення» – це пісенний конкурс, там також оцінюють, як ти співаєш інтонаційно, технічно. Це мене трошки бісить, але я стараюсь. Зараз я навчаюсь у людини, яка дуже «зашифрована». І ніхто, окрім мене, не знає хто вона. Це вокальний тренер, який мене вчить інтонувати. Це дуже нудно і неймовірно важко, але я віддаю себе в жертву.
– Коли почали робити кавери на пісню «Плакала» – багато із них з’явились саме у російському сегменті YouTube. Вони реально почали співати українською мовою. Як ви це сприймаєте?
Не люблю співати російською, тому що я не вважаю цю мову мелодійною. Навіть коли я чотири роки тому працювала в караоке, я співала або англійською, або українською
– Розумієш, у чому справа, в Росії не розуміють, про що мова. А ми от були в Білорусі, нам сказали – ми все розуміємо. В Болгарії те ж саме, вони розуміють майже все. У Польщі, Латвії, Литві. Їм навіть не треба перекладати, вони так розуміють. Але все-таки було прийняте таке рішення, і я думаю, що все-таки воно правильне. Пісня «Apart» також англійською мовою. Ми вже пишемо другий альбом, він називається «Нірвана», і вже написано дві пісні. Поки що вони не українські.
– У мережі нам траплялись заголовки про те, що KAZKA ніколи не напише пісню російською». Це правда?
– Ну, поки що це принципово. По-перше, ми не будемо робити кордони між Росією і Україною. Я просто не люблю співати російською, тому що я не вважаю цю мову мелодійною. Навіть коли я чотири роки тому працювала в караоке, я співала або англійською, або українською. Це були пісні «Бумбокса», Скрябіна, «Океану Ельзи». Тож або українська, або англійська.
– Сьогодні біля виборчої дільниці в Празі була надзвичайно велика черга. Люди стояли по кілька годин. На ваш концерт була приблизно така ж черга. Ми запитували в людей, чи встигли вони сьогодні проголосувати. А ви встигли проголосувати?
– (Олександра) Я, на жаль, не встигла. Встиг тільки Діма.
– (Діма) Я рано встав, швидко побіг у Києві. Це було недалеко від мого дому. А потім уже зібрав сумку.
– (Олександра) Я б дуже хотіла проголосувати, я навіть думала, як це можна зробити. Але я прописана в Харкові. У мене не було часу, на жаль, переоформитися. Але, коли я гортала сьогодні інстаграм, – мені навіть набридло: просто кожна людина з цим бюлетенем. І це насправді класно, бо таке вперше в нас, справді.
– Ну ви відчуваєте, що саме через соціальні мережі і молодь відчувається, ніби проголосував кожен другий?
– (Микита) Так, завдяки соціальним мережам дуже сильно пригорнули увагу до цієї події. Всі просто зрозуміли, що це важливо. Раніше було неважливо голосувати, бо все було вирішено. А зараз кожен відчуває, що він творець свого майбутнього. Він іде і голосує за того, за кого вважає за потрібне.
– В якомусь сенсі ви є обличчям України. А от яке має бути в України майбутнє?
– Це, звісно, дуже приємно, коли тобі кажуть, що ти «обличчя України». В нас є багато артистів, які є обличчям України: «Океан Ельзи», ONUKA, HARDKISS – і я вважаю, що всі вони достойні.
Нам також випала честь представляти Україну серед інших країн. Тому ми дуже хочемо, щоб наша музика була впізнавана саме як українська.
Щоб, почувши нашу пісню в Америці, людина могла одразу сказати: а-а-а, це українська музика, це KAZKA. Ми б хотіли, щоб музика націоналізувалася, щоб було зрозуміло, що це українське звучання. Це наша місія як гурту.
Ну а про те, якою ми бачимо Україну у майбутньому? Максимально вільною, щасливою та розкутою. Країною, в якій кожний має право голосу та вибору. Країну, в якій розвивається молодь. Аби вона відчувала, що вона є потрібною у своїй країні. Аби молодь не виїжджала в інші країни себе реалізовувати, але могла це робити в своїй країні.
