Семисерійний серіал «Ферзевий гамбіт» («The Queen's Gambit») на Netflix б’є рекорди перегляду. За майже місяць від прем’єри серіал у світі подивились понад 62 мільйони підписників. Серіал екранізований Скоттом Френком за романом Волтера Тевіса «Гамбіт королеви», чи «Хід королеви». «Ферзевий гамбіт», за даними Netflix, – у десятці найпопулярніших серіалів у понад 90 країнах світу, на першій сходинці і у рейтингу Netflix в Україні.
Тринадцятий чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров став консультантом авторів цього серіалу. Що радив, розповів в ефірі Російської служби Радіо Свобода.
– Я хочу вас, пане Каспаров, запитати з приводу дуже ласкавої, дуже доброзичливої атмосфери цього американського фільму стосовно Радянського Союзу. Я просто вражена, ніяких страшних росіян, ніякого КДБ. Я знаю, що там є двоє наглядачів, які супроводжували радянського гросмейстера в Парижі, але це свята справа, вони повинні були його супроводжувати. Але немає нічого, що показувало б якийсь конфлікт між країнами, якусь боротьбу комунізму з капіталізмом. Найголовніше, що коли героїні пропонують зробити політичну заяву проти комунізму, вона відмовляється і навіть гроші жбурляє назад: я на таких умовах в Москву не поїду, якщо ви будете ставити мені цю умову – робити політичну заяву. Це ви постаралися?
Якраз моїм внеском була поява співробітників КДБ, яких в книзі немає
– Насправді те, що ви сказали – це просто слідування книзі. Волтер Тевіс був людиною досить ліберальних поглядів, практично всі сюжетні лінії, які ви зараз описували, вони взяті з книги. Треба сказати, що якраз моїм внеском була поява співробітників КДБ, яких в книзі немає. Я пояснив Скотту Френку, що виїзд сім’ї чемпіона світу за кордон був неможливий без такого щільного супроводу. Тобто практично всі сцени, в яких з’являються ці люди в штатському, в тому числі в ліфті, мені здається, дуже важлива розмова, яку підслухала Гармон (у фільмі розповідається історія жінки-шахістки Елізабет Гармон, яку в дитячому віці навчив грати у шахи працівник притулку – ред.) – це якраз був мій внесок.
А в цілому книга була більш ніж доброзичлива до Радянського Союзу, тому що політика там була на другому плані. Ось ця фінальна сцена, коли вона вислизнула від її куратора американського, книга чітко вказує на те, що, швидше за все, він є співробітником американських спецслужб, з’являється, скажімо, на Гоголівському бульварі, в якомусь місці Москви, де грають в шахи – це теж фінальна сцена в книзі. Я дещо підкорегував, щоб зробити її більш життєвою, тобто до неї звертаються «Ліза», а не «Гармон», щоб показати додаткову ідейну близькість цих людей, які грають в шахи на бульварі, дівчинки зі штату Кентуккі, яка піднеслася на цю висоту, але однаково її життя, як і раніше, залишається в шахах.
– Бенні, чемпіон Америки, який допомагає героїні в її турнірах, консультує її, трошки любить, він говорить їй, відкриває секрет успіхів радянських гросмейстерів: цей успіх в командній грі. Тобто вони можуть грати індивідуально, звичайно, але потім вони збираються і влаштовують мозковий штурм всією командою, а ми, каже Бенні, індивідуалісти, тому ми їм програємо. Наприкінці команда американців мозковим штурмом допомагає своїй подружці здобути перемогу над радянським Борговим. А звідки це все, командний дух, який американці запозичили у радянських людей?
– Ця лінія присутня в книзі, але я рекомендував її розвинути. Насправді у фільмі вона представлена більш виразно, цей фінальний дзвінок. Важливо це пояснювати молодшим глядачам, тому що сьогодні такого рудимента, як відкладені партії, не існує. Взагалі сама ідея, що партія може відкладатися, аналізуватися, вона в епоху комп'ютерів виглядає якоюсь дикістю. Але коли я ще грав з Карповим, практично всі мої матчі за першість світу, за винятком матчу з Крамником, тобто більшість матчів – це матчі, в яких були відкладені партії. У 60-ті роки це була нормальна практика. Саме про це говорить Бенні, що коли партія відкладена, росіяни непереможні, бо вони працюють всі разом. Мені здається, відхід від індивідуалізму – це те, що розводить біографію Гармон з Фішером (одинадцятий чемпіон світу з шахів – ред.), тому що Фішер завжди був індивідуалістом. Багато в чому її історія повторює фішерівську, але ось тут є повний відхід від фішерівської недовіри до будь-якого помічника. Вся історія сходження Гармон – це історія взаємодії з людьми, які допомагають їй, які хочуть їй допомогти. Цей епізод в Москві в фільмі, мені здається, поданий дуже добре. На мій погляд, це був дуже важливий шаховий момент, який ще більше зблизив шахістів різних країн, не СРСР, не Америка, а саме така солідарність шахова. (...)
Знайти професійні партії, які відповідали б аматорським описам Тевіса – це цікаве було завдання. Воно, на мою думку, було виконане
В цілому атмосфера турнірів, якщо говорити не тільки про фінальні партії в Москві, але і про інші партії, вона була відтворена максимально близько до тексту книги. Я так само намагався домогтися того, щоб вона все-таки не дуже далеко йшла від реального життя. Волтер Тевіс був шахістом-аматором, тому він ще залишив опис цих партій, він розписував, як вони всі відбувалися. Одна з цілей, яку я перед собою поставив, практично її виконав – це наблизити текст партій і взагалі динаміку розвитку боротьби в кожній партії до описів Тевіса, що було не так просто. Тому що знайти професійні партії, які відповідали б аматорським описам Тевіса – це цікаве було завдання. Воно, на мою думку, було виконане, особливо в останній партії, коли вдалося майже повністю витримати цю лінію, яка була задана в книзі. Складна партія, відкладається вона в незрозумілій позиції. Вони пропонують дуже цікаву ідею, при аналізі якої Боргов пропонує нічию, вона відмовляється. Все це відповідало книзі і тому, що відбувалося на дошці.
– У цьому фільмі показаний вплив таблеток на її здібності, алкоголю.
Шахи в цьому серіалі грають таку позитивну роль, що я очікую нового шахового буму, в першу чергу в Америці
– Вона потрапляє в такий ступор, вона починає програвати навіть локальним шахістам у себе в штаті Кентуккі. Якраз її подруга з притулку, яка стала таким інструктором з фізпідготовки, вона її виводить з цього ступору. Очевидно, що комбінація алкоголю і цих таблеток практично її вгробила в якийсь момент, і тільки допомога подруги і шахових її друзів дозволили їй з цього напівнепритомного стану вийти. До речі, це те, що приваблює у фільмі аудиторію, в першу чергу американську, яка бачить в цьому не стільки шаховий образ героїні, а саме подолання за допомогою шахів. Це, до речі, я вважаю, буде сприяти розвитку шахів в Америці, тому що фільм спростовує традиційне стале уявлення, що шахи можуть зашкодити людині. Фішер став божевільним, тому що грав у шахи. Тут навпаки виходить. Фішер довгий час боровся зі своїм божевіллям завдяки шахам. Шахи в цьому серіалі грають таку позитивну роль, що я очікую нового шахового буму, в першу чергу в Америці.
(Фінальну партію Елізабет Гармон проти російського шахіста Василя Боргова Гаррі Каспаров узяв із реальної гри українського гросмейстера зі Львова Василя Іванчука у 1993 році. У своїх інтерв’ю Гаррі Каспаров говорив, що львів’янин глибоко розуміє шахи. Нібито Василеві Іванчуку пропонували у серіалі зіграти роль Боргова, але він відмовився. Чому? Наразі не вдалося почути це від самого гросмейстера, який не є людиною публічною і не вельми охоче погоджується на розмову).
