Після більш ніж тижня активних бойових дій навколо Нагірного Карабаху азербайджанські сили, схоже, намагаються зміцнити контроль над низкою покинутих містечок і сіл, які, як вони стверджують, вони відбили поблизу карабаської столиці, населеного місцевими вірменами Степанакерта.
Метью Брайза, колишній посол США в Азербайджані і старший дослідник американського аналітичного центру «Атлантична рада», каже, що цей воєнний план відповідає політичним цілям президента Ільгама Алієва.
«Я думаю, що цілі Азербайджану тут є обмеженими, – каже Брайза Радіо Свобода. – Вони переважно політичні: відбити деякі території, які вони можуть утримати, без того, щоб просунутись занадто уперед і надто розтягнутися».
«Це саме те, що я очікував від Азербайджану. Війна є продовженням політики іншими засобами. На війну йдуть, бо переслідують політичні цілі», – додає він.
Азербайджан і Вірменія втягнуті в конфлікт за гірський регіон, який розпочався ще наприкінці існування колишнього Радянського Союзу. Вони вели війну, що завершилась в 1994 році нелегким перемир’ям і приблизно з 30 тисячами загиблих.
Від того часу Нагірний Карабах контролюють сили місцевих вірмен.
Брайза, який був послом США в Баку в 2010–2012 роках, каже, що головною політичною ціллю Алієва є «відбити якусь частину території, достатньо території, щоби його історичний спадок був позитивним».
«(Якщо йому це вдасться, то він) дозволить кільком сотням тисяч біженців-азербайджанців повернутися до їхніх домівок. Це було б значним політичним досягненням», – каже Брайза про населені пункти, які місцеві азербайджанці були змушені залишити в 1990-х роках.
Азербайджанці захопили території на рівнині через те, що це було зробити найлегше. Але таку територію буде і утримати найважчеМетью Брайза
Переважно, пояснює Брайза, це давно покинуті села, про які Баку каже, що «звільнив» їх, і розташовані вони на південний схід від Степанакерту – це «територія на рівнині до підніжжя пагорбів» поблизу карабаської столиці.
Якби азербайджанські сили хотіли здійснити спробу взяття Степанакерту, вони б мали пройти крізь важкопрохідні горбисті терени, з глибокими ущелинами і крутими скелями.
«Вони, схоже, захопили території на рівнині через те, що це було зробити найлегше. Але таку територію буде і утримати найважче», – пояснює Брайза.
«Із точки зору Азербайджану, бойові дії мають перейти на вищі терени, як це було на півночі (Карабаху), щоб Азербайджанові потім було легше втримати території, які він узяв під контроль», – каже він.
У підсумку, вважає Брайза, Азербайджан «здобуває позиції для того, щоб повернутися до переговорів» за міжнародного посередництва, і Росія, ймовірно, врешті натисне на Вірменію, щоб вона також сіла за стіл переговорів.
«Не думаю, що Азербайджан хоче йти далі від цього – зміцнення свого контролю над відвойованими територіями. Чим далі він просуватиметься, це не лише буде дорожче і небезпечніше, але також і тилове забезпечення буде розтягнутим, і вся операція стане складнішою», – каже Брайза.
Можливо, це може втягнути Росію в конфлікт, яка цього не бажає, якщо азербайджанці зайдуть далеко у ВірменіїМетью Брайза
«Вони, можливо, можуть втягнути в конфлікт Росію, яка цього не бажає, якщо азербайджанці зайдуть надто далеко і у Вірменію, – каже Брайза. – Отже, я б очікував, що вони ще якийсь час повоюють, зміцнюючи контроль над відвойованою територією, а потім перейдуть до переговорів».
Брайза каже, що очікує, що Баку виголосить заяви, які будуть «відлунням» заяв президентів Росії, США і Франції щодо потреби «повернутися за стіл переговорів без жодних передумов».
«Це, власне, вірменська сторона має передумови для переговорів. Не Азербайджан», – каже він.
Інші експерти погоджуються, що подальша ескалація бойових дій, як, наприклад, можлива спроба азербайджанських сил іти на штурм Степанакерту, зробить переговори важчими.
«Артилерія, ракети і безпілотники здійснили удари по населених територіях, які розташовані ближче до лінії фронту, і далі вглиб Нагірного Карабаху, за який точиться конфлікт, – каже Олеся Вартанян, аналітикиня з питань Південного Кавказу в Міжнародній кризовій групі. – Через побоювання авіаударів Степанакерт – місто з населенням у 55 тисяч – пішло у темряву. Люди ховалися в в підвалах і сховищах. Якщо буде ескалація бойових дій, тоді буде більша небезпека для людей».
Якщо буде багато жертв, тоді посередникам буде набагато важче стримувати бойові дії, і тоді збільшиться ймовірність іноземного військового втручанняОлеся Вартанян
«Сотні тисяч людей живуть неподалік лінії фронту. Якщо буде багато жертв, тоді посередникам буде набагато важче стримувати бойові дії, і тоді збільшиться ймовірність іноземного військового втручання», – каже вона.
За повідомленнями вірменських і азербайджанських військових, загалом понад 200 людей – цивільних і військових – були вбиті і багато сотень поранені в результаті цього загострення.
Багато тисяч людей залишили домівки, і багато мешканців Нагірного Карабаху отримали прихисток на території Вірменії.
Воєнні цілі
Воєнна стратегія Азербайджану наразі сфокусована на двох ключових фронтах поблизу Степанакерту, а також на стратегічному гірському пасмі на північний захід від міста.
На південному заході азербайджанські сили ведуть бої за низьку долину ріки і передгір’я в районі Джабраїла/Джракана і Фюзулі/Варанди.
«Було кілька сотень тисяч людей, які населяли весь Фюзулинський район перед війною, – пояснює Брайза. – Джабраїльський район був не так густо заселений, але якщо кількасот тисяч азербайджанців зможуть повернутися до своїх домівок, – це вже буде великим політичним досягненням для президента Алієва».
Просто на північ від Степанакерту азербайджанські війська займають позиції проти сильно укріплених підступів до Нагірного Карабаху.
Інформація з Єревану і Баку підтверджує важкі бойові дії у розділеному між сторонами Тартарському районі і в північному Мартакертському районі, що є частиною території власне Нагірного Карабаху.
Водночас є суперечливі повідомлення про бойові дії в горах Муровдаг/Mрав на північному заході.
Цей гірський хребет контролюється силами місцевих вірмен від часу перемир’я в Нагірному Карабасі 1994 року, – і він має надзвичайне стратегічне значення.
Адже він височіє і розташований уздовж єдиної дороги, яка напряму з’єднує Єреван із північною частиною Нагірного Карабаху.
Відома як автомагістраль Варденіс – Мартакерт, ця дорога була зруйнована під час війни на початку 1990-х років.
Але її знову відкрили останніми роками як ключову магістраль, що йде через окуповану частину Азербайджану, і гроші на ремонт автошляху виділялись із держбюджету Вірменії.
Коли бойові дії розпочались 27 вересня артилерійськими обстрілами й ударами з безпілотників, речник Міністерства оборони Азербайджану Анар Ейвазов стверджував, що азербайджанські сили «знищили певну кількість позицій окупантів і взяли під контроль навколишні висоти» уздовж Муровдагського хребта.
Але де-факто міністерство оборони Нагірного Карабаху назвало це повідомленням «інформаційною провокацією пропагандистської машини Азербайджану».
«Якщо це правда, що шлях Мартакерт – Єреван був відрізаний (Азербайджаном), це має важливе значення, – пояснює Брайза. – Єдиним іншим значним шляхом між Вірменією і Нагірним Карабахом є дорога через [окупований Лачинський район на півдні] – так званий Лачинський коридор. Якщо залишився лише цей шлях, тоді Нагірний Карабах справді є у вразливій ситуації».
Брайза каже, що відеокадри, які поширило Міністерство оборони Азербайджану з південно-східного фронту в Джабраїлі і Фюзулі, вказує на те, що Азербайджан значно посилив свої військові спроможності останніми роками за допомогою закупівлі озброєнь – переважно з Росії, але також і з Ізраїлю і Туреччини.
Нелегко вивести з ладу системи С-300. Відтак Азербайджан продемонстрував великий рівень спроможності в цій ситуаціїМетью Брайза
«Кадри, зняті біля Фюзулі, показують, що азербайджанська сторона була здатна знищити принаймні одну батарею протиповітряного комплексу С-300, які має на озброєнні Вірменія, але які експлуатують Росія і Вірменія спільно», – каже Брайза в інтерв’ю Радіо Свобода.
«Це вказує, що Азербайджан вдався до відчайдушного кроку, – якщо це правда, – ризикуючи навіть конфронтацією з Росією в цій ситуації», – додає американський аналітик.
«Нелегко вивести з ладу ці системи, призначені протидіяти безпілотникам і ракетам, – і зробити це саме дроном або ракетою, – пояснює Брайза. – Відтак, схоже, Азербайджан продемонстрував великий рівень спроможності в цій ситуації».
