Європейський суд із прав людини визнав свою юрисдикцію у справі «Україна проти Росії (стосовно Криму)», в якій Київ оскаржує послідовні дії Москви, так звану «адміністративну практику», на порушення європейської Конвенції про права людини на окупованому півострові. Суд також прийняв до розгляду майже всі претензії України.
Велика палата ЄСПЛ у своєму рішенні, оголошеному 14 січня, визнала наявність такої послідовної адміністративної практики за одинадцятьма групами пунктів українського подання і відхилила лише три. При цьому ЄСПЛ визнав, що така адміністративна практика Росії, її «ефективний контроль» над Автономною Республікою Крим і містом Севастополем існує з 27 лютого 2014 року – задовго до того, як Росія офіційно заявила про «вступ до неї» окупованого півострова. Тепер ця справа – в тих пунктах, які суд визнав прийнятними, – йде на розгляд по суті.
ЄСПЛ: «Оголошення рішення в справі «Україна проти Росії (стосовно Криму)» [відео англійською мовою]
Це рішення Європейського суду з прав людини широко привітали і в Україні, і за її межами.
«Тепер Росія не уникне відповідальності»
Зокрема, з такою заявою виступив Європейський центр захисту прав людини. Ця неурядова організація, яка працює у Великій Британії, допомагає вести справи в ЄСПЛ жертвам порушень прав людини, серед того й у кількох справах, пов’язаних із російською окупацією Криму і частин материкової України на Донбасі.
Європейський центр захисту прав людини: «Європейський суд із прав людини оголосив частково прийнятною низку скарг, які подала Україна проти Росії через Крим. З’ясовано, що Росія мала там «юрисдикцію», бо здійснювала ефективний контроль над Кримом із лютого 2014 року. Рішення по суті справи, як і рішення в багатьох індивідуальних справах, будуть пізніше»
Це важливий крок на шляху до притягнення Росії до юридичної відповідальності за агресію проти УкраїниДмитро Кулеба
«Сьогоднішнє важливе рішення підтверджує, що Росія буде притягнена до відповідальності в Європейському суді з прав людини за всі порушення прав людини, скоєні в Криму», – заявив у коментарі для Радіо Свобода директор Європейського центру захисту прав людини (EHRAC) професор Філіп Ліч.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба назвав «перемогою України» рішення Великої палати Європейського суду з прав людини визнати справу України проти Росії щодо Криму «частково прийнятною» і розглянути її по суті.
Росії не вдасться уникнути відповідальності за порушення прав людини та основоположних норм і принципів міжнародного праваЄвген Єнін
«Це перемога України, звичайно. Це важливий крок на шляху до притягнення Росії до юридичної відповідальності за агресію проти України. І з кожним кроком ціна цієї відповідальності буде рости. Я переконаний, що юридична сукупність дій України крок за кроком буде підтверджувати ту правду, яку Україна доносила з 2014 року, і спростовувати всю ту пропаганду і дезінформацію, яку поширювала Росія», – заявив Кулеба.
«Ми переконані, що Росії не вдасться уникнути відповідальності за порушення прав людини та основоположних норм і принципів міжнародного права», – сказав заступник голови МЗС Євген Єнін.
Рішення ЄСПЛ – потужний юридичний удар по міфології, яка використовується Росією в гібридній війні. Крим – це історія збройної агресії і грубих порушень прав людини, а не «референдуму» і «мирного волевиявлення»Денис Малюська
«Рішення ЄСПЛ – потужний юридичний удар по міфології, яка використовується Росією в гібридній війні. Крим – це історія збройної агресії і грубих порушень прав людини, а не «референдуму» і «мирного волевиявлення», – заявив міністр юстиції України Денис Малюська, який назвав нинішнє рішення «першою проміжною перемогою у серії справ України проти Росії у Європейському суді з прав людини».
У своєму дописі в фейсбуці він також перелічив кілька важливих аспектів цієї справи:
- «Юридичний: ми крок за кроком доводимо судовими рішеннями факти агресії та злочинної поведінки Російської Федерації на території нашої держави. Рішення судів – це не політичні заяви. Рано чи пізно такі рішення матимуть юридичні наслідки для топ-чиновників країни-агресора.
- Комунікаційний: і ми, і Рада Європи даємо потужний меседж: Крим залишається у наших пріоритетах, ми все пам’ятаємо і будемо доганяти усіх причетних.
- Протидія гібридній війні: Росія підтримує міф про «мирне» та «правомірне» «приєднання» Криму. Міф, звичайно, у першу чергу для їхнього внутрішнього користування. Але вони намагаються просувати його і на міжнародній арені».
«Вся Україна чекає на позитивний результат розгляду по суті всіх пунктів звинувачень України щодо Росії, адже на шляху повернення українських територій, встановлення справедливості та притягнення винних до відповідальності це буде одним з ключових інструментів відновлення територіальної цілісності нашої держави», – наголосила уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова.
Українська Прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, зі свого боку, повідомила, що й надалі готова надавати свої матеріали для підготовки міждержавних позовів і співпрацювати з Міністерством юстиції України, Міністерством закордонних справ України й іншими центральними органами виконавчої влади «для захисту порушених державою-окупантом прав громадян України в Криму».
ЄСПЛ: Росія контролювала Крим іще до «референдуму» – сам Путін підтвердив
У своєму рішенні Європейський суд із прав людини, зокрема, погодився з аргументами уряду України, що Росія ще з 27 лютого 2014 року – дня штурму будівель Верховної Ради і Ради міністрів АРК – через свою військову присутність і підтримку місцевих сепаратистських сил здійснювала фактичну «юрисдикцію» над Кримським півостровом – у розумінні статті 1 Конвенції, яка вимагає від її сторін дотримуватися прав і свобод людини в межах своєї юрисдикції. Росія стверджувала, що її юрисдикція над Кримом почалася тільки 18 березня того року, коли в Москві був підписаний так званий договір, який, із погляду Росії, нібито «ввів півострів у неї».
Один із доказів цього фактично надала сама Росія, а саме її президент Володимир Путін.
Як звернув увагу ЄСПЛ, на зустрічі з керівниками силових структур у ніч із 22 на 23 лютого 2014 року він заявляв, що ухвалив рішення «почати роботу щодо повернення Криму до Російської Федерації».
Також у телеінтерв’ю, що вийшло в ефір 17 квітня 2014 року, він прямо визнав, що Росія роззброїла військові частини української армії і правоохоронні структури і що російські військові підтримали так звані «сили самооборони Криму» (за посиланням на текст інтерв’ю російською мовою міститься російська пропагандистська термінологія).
«Міф про «вільне волевиявлення кримчан» зруйновано»
За словами низки коментаторів, важливим наслідком цього рішення – і не лише для справ у ЄСПЛ, а й для позовів України проти Росії в інших міжнародних судах – є юридичне встановлення одним із таких міжнародних судів факту того, що принаймні з 27 лютого 2014 року Крим ефективно контролювала Росія – а отже, твердити про якісь «рішення кримської влади», «результати референдуму» тощо надалі просто не має юридичного сенсу: всі ці рішення ухвалювалися вже під цим ефективним контролем Росії.
«Зараз найважливіше те, що російський міф про вільне рішення кримчан приєднатися до Росії зруйновано», – прокоментував це рішення юрист і правозахисник Сергій Заєць, який багато займається проблемами Криму.
Міф, який Росія створювала довгі роки, нібито відбулося «вільне волевиявлення кримського народу про входження до складу Росії», розсипався на порох. Шість років роботи російської пропаганди перетворилися на пилСергій Заєць
«Завдяки рішенню ЄСПЛ той міф, який Росія створювала довгі роки, – про те, нібито відбулося «вільне волевиявлення кримського народу про входження до складу Росії», – сьогодні розсипався на порох. Шість років роботи російської пропаганди перетворилися на пил. Тепер можна говорити про те, що Росія сама ініціювала той «референдум» і що він був проведений під дулами російських автоматів. І хай уже були різні політичні резолюції із засудженням дій Росії в Криму, із засудженням «референдуму», про його невизнання, – але вони ухвалювалися, виходячи з сьогоднішніх інтересів учасників голосувань, із політичної кон'юнктури. Рішення ЄСПЛ – це вже юридичний механізм. Суд вивчив докази, думки обох сторін і дійшов висновку, що Росія контролює Крим із 27 лютого 2014 року і що під її контролем був призначений так званий «референдум», – сказав він в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Заступник міністра юстиції України, уповноважений із питань ЄСПЛ Іван Ліщина в тому ж ефірі навіть назвав це рішення суду несподіванкою для нього.
«Тобто одна з найгостріших цілей України досягнута і, признаюся чесно, я цього не очікував», – сказав він.
Європейський суд із прав людини, як правило, розглядає справи довгими роками і, на думку Ліщини, остаточного рішення в нинішній справі доведеться чекати від 5 до 10 років. «Але, як уже говорили, дуже важливо, що це рішення відкрило можливість для ЄСПЛ розглядати індивідуальні скарги кримчан. Їх розглянути можуть набагато раніше», – наголосив він.
Щодо часу після 18 березня 2014 року, то вже й сама Росія визнає свій контроль над Кримом – але, на відміну від України, заявляла, що встановлювати факт її «ефективного контролю» було б недоречно, бо це, мовляв, призвело б до порушення в суді питання про суверенітет над Кримом, а воно перебуває поза юрисдикцією ЄСПЛ. Але суд не погодився з Москвою й тут. Він виходить із розуміння, що юрисдикція Росії над Кримом здійснюється у вигляді фактично наявного «ефективного контролю над територією», і нема потреби розглядати питання щодо територіальної юрисдикції.
Які аргументи України ЄСПЛ прийняв, а які ні
Тож Європейський суд із прав людини вважає, що в цілій низці питань існують достатні докази і повторюваності фактів, і офіційної толерантності до них, які є складовими «адміністративної практики», що її, як заявляє українська сторона, Росія здійснює в Криму на порушення цілої низки статей європейської Конвенції про права людини.
Це такі моменти, про які заявляє Україна:
- примусові зникнення людей і відсутність ефективних розслідувань такої практики;
- жорстоке поводження і незаконне утримання;
- насадження в Криму російського права, внаслідок чого з 27 лютого 2014 року суди в Криму не можна вважати такими, що були «створені відповідно до закону»;
- автоматичне нав’язування російського громадянства, обшуки приватних помешкань;
- переслідування і залякування релігійних лідерів, які не вписуються в російську православну віру, свавільні обшуки місць молитви і конфіскація релігійного майна;
- придушення неросійських засобів інформації;
- заборона на публічні зібрання і вираження підтримки, а також залякування і свавільне затримання організаторів демонстрацій;
- експропріація майна цивільних осіб і приватних підприємців без відшкодування;
- придушення української мови в школах і переслідування українськомовних дітей у школах;
- обмеження свободи пересування між Кримом і материковою Україною, що сталося внаслідок де-факто перетворення Росією адміністративної межі на кордон;
- переслідування кримських татар.
Кожен із цих пунктів стосується порушень однієї чи кількох статей Конвенції, а в останньому Україна вбачає відразу п’ять порушень.
Натомість у трьох випадках ЄСПЛ не вбачає послідовності порушень, як-то в заяві України про послідовну адміністративну практику вбивств і розстрілів чи в питанні про випадки короткотермінових затримань іноземних журналістів і вилучення їхньої апаратури в першій половині березня 2014 року. А до заяви про практику націоналізації майна українських військовослужбовців уряд України не додав достатніх доказів, заявили в суді.
Відповідно до позову України проти Росії, всі питання в нинішній справі стосуються лише проміжку часу від 27 лютого 2014 року до 26 серпня 2015-го.
Рішення було ухвалене за результатами слухання справи, що відбулося ще в вересні 2019 року.
Нині ЄСПЛ зауважив, що визнання цієї прийнятності до розгляду ніяк не передбачає його майбутніх рішень щодо можливої відповідальності Росії за порушення в цих пунктах – їх будуть ухвалювати окремо в перебігу розгляду справи по суті. А визнання ефективного контролю Росії над Кримом не стосується питання про законність за міжнародним правом так званого «приєднання» півострова до Росії, як офіційно називає Москва свою окупацію, – це питання взагалі не є предметом розгляду в цій справі.
Іще одне з рішень ЄСПЛ стосується скарги України щодо переведення засуджених із Криму для відбування покарання в Росії, а також подання про ще одну міждержавну справу, що було подане 2018 року – його суд приєднав до нинішньої. В тій справі Україна заявляє про порушення з боку Росії у зв’язку з політично мотивованими затриманнями і переслідуваннями українських громадян за різними кримінальними обвинуваченнями. На цей час суд не зміг вирішити їхню прийнятність, це питання буде вирішене пізніше і оголошене, коли почнеться розгляд справи по суті. Дата цього наразі не визначена.
Реакції в Росії: «недоведені обвинувачення» і «підтверджений контроль»
У Росії нинішнє повідомлення ЄСПЛ наразі майже не коментують офіційно, діячі нижчого рангу твердять про «упередженість» суду щодо Росії.
Російське Міністерство юстиції у своєму короткому повідомленні винесло в заголовок те, що «ЄСПЛ зробив висновок про недоведеність низки обвинувачень» за скаргою України проти Росії – при цьому додавши до згаданих трьох моментів, які суд дійсно не прийняв, іще пару, які насправді суд продовжує розглядати. Російський Мін’юст облудно додав до переліку нібито відхилених також скарги на дискримінацію українців, політично мотивоване переслідування осіб проукраїнського спрямування і відмови в реєстрації релігійних та інших організацій. Тим часом насправді в повідомленні ЄСПЛ ці моменти перелічені серед тих, які взяті до подальшого розгляду.
А державне російське агентство «РІА Новості» й деякі інші російські ЗМІ винесли в заголовок гучну фразу «ЄСПЛ визнав юрисдикцію Росії над Кримом» – так, ніби суд визнав легітимність окупації півострова. Дехто в російському чи проросійському секторі інтернету дійсно взявся коментувати цей заголовок словами «Крим наш!». Щоправда, в тексті повідомлення російського агентства, якщо прочитати його далі від заголовку, мусили визнати, що це рішення означає саме те, що означає: «що Росія несе відповідальність за події на півострові з 27 лютого 2014 року».
Справ проти Росії не бракує
Європейський суд із прав людини також нагадав, що нині на розгляді в ньому перебуває ще дві міждержавні справи – а ще понад сім тисяч індивідуальних подань, що стосуються подій у Криму, на сході України і в Азовському морі.
Одна з цих міждержавних справ стосується подій у листопаді 2018 року, коли Росія захопила в міжнародних водах три кораблі ВМС України разом із екіпажами, які йшли в Азовське море; це сталося в Чорному морі неподалік Керченської протоки, але через перші неточні повідомлення стало широко відомо як інцидент «в Азовському морі», хоча туди кораблі й не потрапили.
Інша об’єднала два позови України проти Росії щодо подій на сході України і позов Нідерландів проти Росії через збиття літака рейсу MH17.