Міжнародний центр миротворчості та безпеки (Львівська область), більш відомий як Яворівський військовий полігон, – новий центр медійної уваги на мапі України. Тут, на військовому полігоні, журналісти знімають сюжети, як українські воїни разом із побратимами і під керівництвом інструкторів із країн-членів НАТО відточують свою майстерність. Журналісти приїжджають не лише з України, а і з різних країн світу, від Канади до Японії, розповідає Радіо Свобода начальник прес-служби Міжнародного центру миротворчості та безпеки Віталій Ілик.
– Я працюю на цій посаді у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки з грудня 2016 року і можу сказати: зацікавленість нами дуже значна – зацікавленість нашою армією, тим, що ми не здались «на милість переможця» у перші тижні й місяці російської агресії. Тож журналісти їдуть до нас, але, звісно, вони мають пройти акредитацію, щоб працювати на території центру, поспілкуватися з бійцями та інструкторами. До того ж у 2018 року у селі Старичі, а це наш «цивільний сектор», відкрито нові гуртожитки для військовослужбовців Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Тож бійцям є про що розповісти.
– Чи готові бійці до спілкування з представниками ЗМІ?
Армійці не дуже й відкриті люди, але часи змінюються, вони «ідуть на контакт»
– Знаєте, армійці не дуже й відкриті люди, але часи змінюються, вони «ідуть на контакт». Журналістам цікаво ще і центр наш побачити, бо він справді унікальний: він один із двох в Україні (разом з полігоном у Широкому Лані на півдні країни), де відбуваються міжнародні військові навчання. Починаючи з 1995 року, у нас проходять спільні навчання військових України і НАТО.
Із початком російської агресії тут навчають бойові підрозділи Збройних сил і Національної гвардії України, резервісти тренуються.
– Коли почалась ваша служба у Збройних силах України?
– Я прийшов у військо з профспілок. Якось, коли вже Росія розпочала війну проти України, мені зателефонував у профспілкових справах вельми поважний пан, а я раптом зрозумів, що розмова про профспілки мені не цікава, що з цим рутинним життям час завершувати, бо змінилась ситуація у державі. Далі був шлях до військкомату, це вже був початок 2015 року, моя військова спеціальність – замполіт, але замполітом я точно не хотів бути. Строкову військову службу я не проходив, тож пройшов «курс молодого бійця» уже у 2015 році в Києві у складі бойової бригади – тоді Мелітопольської, а нині 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.
– А як ви потрапили у Міжнародний центр?
– Перебуваючи у бригаді, я отримав кілька пропозицій із рідного Львова. Мені пропонували кілька посад. В армії є такий принцип: якщо людина професійна й адекватна, то вона потрібна. Я вирішив, що мої знання і навички найбільше потрібні у новоствореному Міжнародному центрі миротворчості та безпеки, і пішов туди.
– Розкажіть трохи про центр.
– Міжнародний центр миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного (це його повна назва) більш відомий як Яворівський військовий полігон. Полігон був створений іще 1940 року на базі колишнього військового полігону Війська Польського, який тут існував до радянської анексії західноукраїнських земель. Широкому загалові невідомий такий факт: влітку 1944 року у лісових масивах Яворівського полігону проходив збір партизанських сотень Української повстанської армії і боївок підпільної мережі ОУН для організації спільного переходу німецько-радянської лінії фронту.
У наш час, у 2017 році, на Яворівському полігоні запрацював штатний батальйон для позначення дій противника, абревіатура НАТО – OPFOR. Роль OPFOR полягає в імітації дій противника, тим самим учасники навчань, а це бойові підрозділи, отримують реалістичну підготовку для протидії противникові. Лазерна система імітації бою (MILES) допомагає моделювати ефекти бою тощо. Можна сказати, що у нашому Центрі за стандартами НАТО готують новітню армію України.
