Хоча Віктора Януковича давно вже немає на президентській посаді, але справа його досі живе. Майбутні вибори відбудуться за системою, яку ще 8 років тому реанімував президент-утікач. Як вона працює? Чому її критикують, але не змінюють? І хто й як потрапить до Верховної Ради?
Верховна Рада йде на дочасні вибори. Та, попри запевнення практично всіх політиків та ще й новообраного президента, відбудуться вони за старою системою. Це мішана система. Тобто, 50% депутатів обиратимуть до Верховної Ради за закритими партійними списками, інших 50% ‒ за «мажоритаркою».
Тобто галочки треба буде поставити, як і раніше, у двох бюлетенях. В одному ‒ за конкретного депутата у своєму окрузі, а в другому ‒ за певну партію.
Спочатку про першу складову ‒ славнозвісну «мажоритарку».
В Україні існує 225 мажоритарних округів. Очевидно, на окупованих територіях голосування не буде. Тож фактично округів буде менше ‒ як і депутатів-мажоритарників у Верховній Раді. 27 місць залишаться порожніми.
Хто проходить у Верховну Раду?
Все просто ‒ той, хто набере в своєму окрузі найбільше голосів. За «мажоритаркою» в Верховну Раду цього скликання, зокрема, потрапили: Дмитро Добкін, Олександр Онищенко, Борислав Розенблат, Сергій Ківалов, Євгеній Мураєв та інші.
Переміг також і Юхим Звягільський. Йому вистачило усього лише півтори тисячі голосів (1 454), щоб переобратися до Верховної Ради вже у восьмий раз.
Через те, мажоритарні округи невеликі за територією і кількістю виборців, кандидатам їх легко «підкупити». Вони «засівають» гречкою, дарують грошові винагороди, встановлюють дитячі майданчики і роблять ремонти.
Задобривши нерозбещеного українського виборця, кандидати-мажоритарники зазвичай так і потрапляють до Ради.
Але низка експертів стверджує: проблема не в самій мажоритарній системі, а в тому, що порушників не карають за підкуп та інші незаконні дії.
Друга частина депутатів потрапить до Верховної Ради за закритими партійними списками. На практиці все дуже просто. В бюлетені потрібно проголосувати за свою улюблену партію і чекати результатів виборів.
Хто стане депутатом?
Перед виборами кожна партія висуває список своїх кандидатів. У ньому максимум ‒ 225 осіб. Всі партії, які подолають прохідний бар’єр у 5%, поділять між собою місця у Верховній Раді. Відповідно, чим більше голосів у політичної сили, тим більше у неї місць у Верховній Раді.
У чому небезпека?
У системі із закритими списками верхівка партій фактично самостійно визначає черговість кандидатів у своїх списках. І саме в цьому небезпека. Адже прохідні місця можуть «продаватися». А виборці ніяк на це не можуть вплинути. Бо голосуватимуть одночасно за весь список, а не за конкретного кандидата.
Так у 2014 році за списками партій разом із своїми колегами до Верховної Ради, зокрема, пройшли:
Роман Насіров від «БПП» (очільник Державної фіскальної служби з 2015 року, обвинувачений у корупції),
співачка Злата Огнєвіч від Радикальної партії,
Михайло Добкін від «Опозиційного блоку» (2017 року позбавлений недоторканності за підозри у махінаціях із землею),
Микола Мартиненко від «Народного фронту» (розглядається справа за підозрою у легалізації доходів і відмиванні грошей ексдепутатом),
Надія Савченко від «Батьківщини» (наразі під слідством у справі про підготовку терактів).
Найбільша проблема закритих списків – що поруч із чесними й професійними людьми можуть опинитися корупціонери і просто невідомі кандидати. Тобто, голосуючи за чесного кандидата, виборці автоматично допомагатимуть пройти у Верховну Раду й нечесному.
