(Рубрика «Точка зору»)
Тетяна Попова
Рада з питань свободи слова та захисту журналістів при президентові України розробила, в співпраці з представниками інформагенцій та журналістами, низку рекомендацій щодо проведення пресконференцій перших осіб держави в Україні та організації пулів.
Ми побачили коментарі та позицію невдоволених журналістів пресконференціями в Києві та Херсоні. І вирішили вивчивши досвід пресслужб ЕС, Великобританії, Німеччини, США Франції та Литви розробити та надати ОП свої рекомендації.
Спробую пояснити, кожен з пунктів нашого переліку.
Частота пресконференцій
1) проводити пресконференції президента для великої кількості ЗМІ (50 та більше журналістів) раз на 6 місяців (за потреби – частіше);
- В принципі, попередні Президенти робили їх приблизно раз на рік. Вважаємо, що раз на 6 місяців – мінімум, якого треба дотримуватися.
2) регулярно спілкуватися з регіональною пресою під час поїздок в регіони;
- Президент це і зараз робить, але враховуючи, що не всі регіональні журналісти можуть потрапити на великі національні пресконференції, то регіональні ЗМІ мають отримали можливість поставити свої питання під час регіональних поїздок.
Запрошення ЗМІ
3) за можливості, акредитувати якнайбільшу кількість охочих українських та іноземних журналістів (якщо дозволяє місце);
- Якщо місце дозволяє, варто акредитовуати всіх бажаючих.
У випадку технічних, безпекових, часових, карантинних обмежень та відсутності інших можливостей для участі всіх бажаючих журналістів можливі обмеження, за рахунок:
4) надання пріоритету представникам ЗМІ перед блогерами, з якими можливі інші формати спілкування;
- Для блогерів є формати оф-рекордз (детально описані в п.13), але в той же час, якщо аудиторія блогера дорівнює аудиторії національних каналів, не варто нехтувати можливістю донести свою позицію до аудиторії блогера.
5) організації прямої трансляції / стрім пресконференції однією чи двома камерами (від Офісу Президента чи одного із холдингів) і надавати всім іншим телеканалам відео. У такому разі запрошуються тільки журналісти без операторів;
- У зв’язку з карантинним обмеженнями чи обмеженнями приміщення цілком логічний варіант.
6) зважати на контекст і проводити тематичні пресконференції чи брифінги на різні актуальні теми. Відповідно, на такі пресконференції мають бути запрошені у першу чергу ті ЗМІ, які висвітлюють цю тему, і саме їм надана можливість першими ставити запитання;
- Якщо основна події тематика – охорона здоров’я/воєнна/освіта і т.д., варто акрелитовуати в першу чергу тих, хто пише на цю тематику.
7) акредитувати від одного медіахолдингу – одне медіа (навіть якщо в холдинг входить 3-5 різних ЗМІ, вони мають відправити одного оператора і одного журналіста і сформулювати одне питання, яке цікавить аудиторію саме їхнього медіа холдингу);
- Передостаннє логічне обмеження у випадку відсутності можливості запросити всіх бажаючих.
8) акредитувати для участі в пресконференції не менш як два загальнонаціональні медіа кожного з видів: телебачення, радіо, онлайн-медіа, інформагенції, преса. У виняткових випадках, якщо такі медіа мають широку аудиторію та входять до одного холдингу, може допускатися акредитація двох медіа різних видів від одного холдингу (наприклад, телеканал і радіостанція);
- є холдинги, в які входять і телеканали, і радіостанції чи преса і радіостанції. В такому випадку логічно, що по одному журналісту мають акредитувати від кожного типу ЗМІ.
Регламент пресконференцій
Детальний регламент заходу за участю президента визначає та оголошує прессекретар перед початком заходу та стежить за його дотриманням впродовж заходу:
9) під час пресконференції ввести правило: «одне медіа – одне запитання»;
- На останній пресконференції в я Києві було більше 100 заявок, акредитували близько 60. З них встигли поставити питання менше 30. При цьому деякі ЗМІ ставити по 3-5 питань та спілкувалися по 10 хв. А інші не встигли поставити жодного.
10) регламентувати питання та відповіді в часі: на одне питання та відповідь на нього відводити не більше 5 хвилин;
- Коротко сформульоване питання – простий вияв поваги до інших колег. Знов таки для того, щоб більше журналістів мала можливість поспілкуватися з президентом.
11) варто обмежити тривалість великих пресконференції (не більше 4 годин).
- Рекорди за тривалістю – це добре, але їх не варто повторювати. Навіть 4 години це фізично важко і для журналістів, і для спікера.
12) надавати можливість журналістам поставити запитання за наступним принципом: відсоток акредитованих українських центральних, регіональних та іноземних ЗМІ має відповідати відсотку поставлених запитань (наприклад, акредитувалося 50 всеукраїнських, 25 регіональних та 25 іноземних, відповідно: кожні два питання надаються центральним, а потім по одному – регіональним та іноземним).
Антидискримінаційне правило перш за все для регіональних та міжнародних ЗМІ.
Організація пулів та інших пресформатів
13) збільшити різноманіття пресформатів. Окрім пресконференцій президента України, організовувати також брифінги глави Офісу президента України, його заступників, інших чиновників-спікерів, відповідальних за різні напрями діяльності. Також можна використовуватися формат офрекордс у різних варіантах (on background, on deep background, off the record, неформальне спілкування) за прикладом країн ЄС та США.
- Навіщо вигадувати велосипед, якщо прес-служби в інших країнах вже це зробили і в нас є можливість використовувати вибірково їх найліпші практики?
14) формувати різні пули для внутрішніх поїздок по країні та для міжнародних поїздок;
- В залежності від направленності та аудиторії ЗМІ.
15) не фінансувати з держбюджету поїздки журналістів в президентському пулі. ЗМІ, які беруть участь у пулі, повинні самостійно сплачувати необхідні видатки їхніх працівників в таких поїздках (дорогу, проживання, харчування тощо).
- В Німеччині навіть, якщо журналіст летить урядовим літаком, редакція сплачує за середнім кошторисом авіаперевізників його квиток. Антикорупційне правило.
16) за аналогом Білого дому та Єлисейського палацу для журналістів, які працюють у пулах, створити пресзал в Офісі президента (потребує узгодження з УДО).
- Це стало б проривом – відкрити ОП для журналістів. І це буде стимулювати спікерів з ОП частіше спілкуватися з журналістами. ОП це також вигідно через швидке донесення інформації. В такому випадку ті журналісти, які будуть в постійному пулі зможуть працювати прямо на території ОП. А спікеру потрібно буде в будь-який момент, коли потрібно зробити заяву, лише спуститися до прес-зали. Така швидкість необхідна щонайменше на період збройної агресії проти України.
Питання етики та стандартів
17) акредитовувати на пресконференції та залучати в пули лише ті медіа та журналістів, які дотримуються професійних стандартів та Кодексу етики українського журналіста;
Логічно, що якщо журналіст порушує постійно загальновизнаний Кодекс, його не варто залучати до пресконференцій та пулів.
Медіа країни-агресора
18) не акредитовувати на пресзаходи офіційних осіб в Україні медіа, що беруть участь у гібридній війні проти України.
Думаю, всім українцям зрозуміло, чому так має відбуватися щонайменше до кінця зброєносці агресії та окупації українських територій. В той же час спільні закордонні з президентами інших країн конференції в Норманському форматі чи в інших – це виключення з цього правила. Але наші рекомендаціі написані перш за все для роботи з пресою на території України.
Тетяна Попова – член Ради з питань свободи слова та захисту журналістів, експерт зі стратегічних комунікацій ГО «Інформаційна безпека».
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
