Доступність посилання

ТОП новини

«Наші побоювання, що частину дітей італійці намагатимуться лишити в себе». В Італії відмовляються повертати сиріт-біженців з України?


Сім'ї українських біженців перетинають кордон
Сім'ї українських біженців перетинають кордон

РИМ – На Апеннінах понад півтора року спостерігається критична ситуація щодо українських неповнолітніх біженців, яких організовано евакуювали туди на початку повномасштабної війни. Місцеві суди затримують або забороняють репатріацію дітей. Дипломати й опікуни кажуть про обмежені можливості для допомоги. За даними консульств, найбільш численні та обурливі факти стосуються дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування. Менше випадків, що стосуються дітей, вилучених із родин українських біженців. І вони швидше вирішуються. На думку експертів з обох країн, проблему слід розв’язувати на міждержавному рівні, можливо, укладенням двосторонньої угоди. Деякі фахівці-юристи наполягають на необхідності дотримання Італією норм міжнародних конвенцій, що б унеможливило баталії в трибуналах. Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» розбирався докладніше.

Конфліктні питання щодо дітей-біженців – нині особливий напрямок роботи Генерального консульства України в Неаполі. Саме на півдні тривають численні судові процеси – їх близько 200 – стосовно доступу до дітей українських опікунів, зміни умов проживання вихованців дитбудинків та дозволів неповнолітнім виїхати на Батьківщину. Найбільш проблемними фігурують два регіони – Сицилія і Калабрія, про що докладно вже інформував проєкт «Ти як?».

Регіон Калабрія у Італії
Регіон Калабрія у Італії

Це віддалені області з морськими курортами, куди з березня 2022 року для тимчасового перебування перемістили більше дітей із сиротинців. Їх супроводжували директори дитбудинків або ж представники, визнані Україною державними опікунами. На південних теренах виявилася розвиненіша структура для оперативного прийому та розміщення багатьох малолітніх біженців. Ще до повномасштабної війни із цими областями була налагоджена співпраця через місцеві асоціації, за допомогою яких діти легально приїздили на відпочинок й оздоровлення. Після канікул вони поверталися додому без особливих проблем. Та через нові воєнні обставини в Україні італійські представники влади змінили статус малолітніх прибульців. На початках їх визнавали як «неповнолітніх іноземців без супроводу» та, відповідно до місцевого законодавства, призначали їм через суд державних опікунів-громадян Італії. Тож українські піклувальники, відповідно, були позбавлені права опікунства. Це в багатьох випадках унеможливило повернення дітей в Україну без дозволу суду.

Регіон Калабрія
Регіон Калабрія

Без права впливу

Генеральний консул України в Неаполі Максим Коваленко розповідає, що наприкінці минулого року надійшло чергове негативне рішення із Сицилії від суду міста Катанії у справах неповнолітніх щодо кількох вихованців дитячого будинку «Смарагдове містечко» Донецької області. Їхнє перевезення до Польщі у безпечне місце, чого домагалася українська сторона, визнали недоцільним.

Проблема в тому, що це все перейшло у судову площину, і жодна інституція не має права впливу на суддів
Максим Коваленко

«Вони пояснюють, що українські діти вже адаптовані в Італії, вивчили мову, мають добрі й безпечні умови проживання, вони під наглядом, і немає сенсу міняти їхнє місце перебування. А наші аргументи були такими: ми перевозимо дітей у безпечні умови в треті країни чи в західний регіон України, де є гарантії безпеки, діти не повинні втрачати зв'язок з Батьківщиною та рідними, якщо вони в них є. Проблема в тому, що це все перейшло у судову площину, і жодна інституція не має права впливу на суддів, як і в Україні зрештою», – констатує у розмові з Радіо Свобода генконсул Максим Коваленко.

Допомогти повернути 26 вихованців Чинадіївського дитячого будинку (Закарпатська область) із Калабрії та Сицилії досі закликає директорка закладу Світлана Софілканич, їхня державна опікунка, згідно із законодавством України. В Італії ж чимало її підопічних розлучені із легальними українськими представниками і перебувають під опікою громадян Італії, яких призначив місцевий суд. Радіо Свобода має у розпорядженні листи директорки Софілканич до профільних відомств, де вона повідомляє про тиск на дітей, який чинять італійські прийомні родини, залякуючи малих війною на Батьківщині, і переконують їх залишатися в сім’ях. Адміністрація дитбудинку постійно наголошує, що «в закладі створені всі необхідні безпекові умови для проживання, навчання і розвитку дітей, які тимчасово виїхали до Італії».

Українські біженці перетинають кордон
Українські біженці перетинають кордон

Неготовність системи?

Інформацію про обурливу поведінку деяких родин та їхніх адвокатів підтвердили Радіо Свобода й українські опікуни, визнані вже в Італії та залучені до судових процесів на місцях. На анонімних умовах вони розповіли про «сумнівну поведінку сімей, панібратство між прокурорами та адвокатами і несприяння влади на місцях у виконанні судових рішень на користь повернення біженців до України». Зацікавлені правники чи соціальні служби з італійської сторони відмовилися від коментарів для Радіо Свобода.

Нинішня правова система не готова до вирішення таких ситуацій, які виникли в умовах воєнних дій
Джузеппе Веккйо

А гарант з питань дитинства і юнацтва регіону Сицилії Джузеппе Веккйо, відповідаючи на письмовий запит, зазначив, що «нинішня правова система не готова до вирішення таких ситуацій, які виникли в умовах воєнних дій», і тому він не може давати жодних оцінок.

Очевидно, що головним аргументом для нього є затяжна війна і ризик для дітей. Посадовець Веккйо додав: «Хотів би зауважити на складності ситуації та різних форм захисту, залежно від вікової групи, особливо для неповнолітніх (підлітків), які можуть бути згодом залучені до участі у воєнних діях. Нагадую, що необхідно приділяти максимальну увагу міжнародним конвенціям, які захищають неповнолітніх від ризику війни».

В Україні йде війна і остаточного рішення ухвалювати не хочуть
Максим Рог

Такі настрої і в судових органах, про що говорить для Радіо Свобода із Рима Максим Рог, радник із консульських питань консульського відділу посольства України в Італії: «Основна аргументація суддів полягає в тому, що в Україні йде війна і остаточного рішення ухвалювати не хочуть. Це переважно на півдні країни (така ситуація – ред.), в центрі та на півночі немає такого».

Щоправда, консульський відділ в Римі сприяє нині поверненню із Флоренції (центральний регіон Тоскана) 20 неповнолітніх вихованців із Київщини «Макарівського районного центру соціальної підтримки дітей та сімей «Промінь надії». Після надання до суду необхідної документації (про гарантії безпечного перебування та медичну, психологічну допомогу дітям в Україні) дипломатів запевнили у позитивній розв’язці до кінця минулого року. Але рішення досі немає. Рог не виключає, що затримка може бути пов’язана з масованими ракетними атаками на Київ 29 грудня та 2 січня. Руйнівні напади Росії могли підвищити сприйняття ймовірної небезпеки для дітей, котрі мають виїхати на проживання до столичної області.

У цьому випадку, каже Максим Рог, всі діти висловили бажання повернутися на Батьківщину до призначених уже прийомних родин. Якщо ж неповнолітній біженець відмовляється їхати до України, тоді суддя може ухвалити рішення на користь дитини і задовольнити її бажання. Часто складніші ситуації трапляються із підлітками, ділиться спостереженнями генконсул у Неаполі Максим Коваленко: «Протягом трьох днів вони можуть написати різні заяви – то повертається, то ні – і це також затримує ухвалення рішення судді».

Є ризик, що ці діти не повернуться в Україну
Максим Коваленко

Зважаючи на співпрацю італійських інституцій у питанні повернення дітей-біженців додому, в українських дипломатів таки є застереження. «Наші побоювання, що у той чи інший спосіб частину дітей італійці намагатимуться лишити в себе. Це ж нація, яка стрімко старіє, процедура міжнародного всиновлення стосовно дітей-біженців або тимчасово переміщених осіб нині не здійснюється, але все, знову ж таки, залежить від суду. Якщо семи-восьмирічні діти, проживши у сім’ях, адаптувалися, говорять італійською мовою, а української майже не знають, тоді прийомні сім’ї наголошують на щасливих умовах перебування, мовляв, не слід завдавати стресу повернення, й суддя зважатиме на інтереси дитини. І є ризик, що ці діти не повернуться в Україну», – говорить генеральний консул України в Неаполі Максим Коваленко.

Який вихід?

Протягом усього періоду, принаймні з квітня 2022 року, відбувалися державні наради і зустрічі різних рівнів за участі віцепрем’єр-міністра Ірини Верещук та омбудсмена Дмитра Лубінця, який минулого вересня побував в Італії для обговорення і прискорення репатріації цих дітей в Україну. Дипломати постійно контактують із судовими органами на Апеннінах та уповноваженими з прав дітей в регіонах країни. Активно задіяні українські громадяни, яких місцеві суди визнали державними опікунами неповнолітніх за поданням дипломатичних установ України.

Українські біженці
Українські біженці

«У серпні 2022 року до Рима був відправлений Меморандум щодо повернення дітей, але він так і «помер», відповіді не було, бо це такий документ без зобов’язань, італійська сторона не була зацікавлена погоджувати питання. Ми з колегами плануємо зустрічатися з італійським МЗС та Міністерством внутрішніх справ, щоб шукати вихід із ситуації. Можливо, вони скажуть конкретно, який двосторонній договір має Україна підготувати», – повідомив Радіо Свобода Максим Рог, радник з консульських питань.

Позиція Києва доволі чітка – має бути укладена українсько-італійська угода
Максим Коваленко

Взагалі позиція Києва доволі чітка, додав його колега з Неаполя Максим Коваленко, – має бути укладена українсько-італійська угода про порядок перебування і повернення сиріт-біженців чи позбавлених батьківської опіки. «У документі слід прописати всі логістичні моменти та гарантії участі у вихованні дітей наших директорів дитбудинків сімейного типу. Про це говориться майже два роки», – повідав генеральний консул України в Неаполі.

У необхідності договірного врегулювання проблеми переконаний і Джузеппе Веккйо, гарант з питань дитинства й юнацтва регіону Сицилії. Та наразі йому невідомі будь-які конкретні пропозиції щодо укладення такого документа, який, на думку посадовця, мав би уточнювати режим призначення опікунів для неповнолітніх, які перебувають на території Італії і не є під піклуванням опікуна, що відповідає вимогам італійського законодавства.

Окремі юристи в Україні говорять про недотримання норм міжнародного права з боку італійської держави. У згаданих випадках апелюють до положень Європейської конвенції про визнання та виконання рішень стосовно опіки та про поновлення опіки над дітьми від 1980 року. І там йдеться про те, що рішення про опіку, ухвалене в одній договірній державі, визнається і має виконуватися у будь-якій іншій договірній державі. В Італії ж довелося доводити статус української опікунки навіть через Касаційний суд країни, який минулого червня ухвалив позитивний вердикт. А, втім, це не допомогло кардинально розблокувати ситуацію.

Гаазька конвенція від 1996 року могла б дати чіткі відповіді щодо правил опікунства над сиротами в умовах війни
Паоло Реале

У дописі під назвою «Українські сироти «викрадені» в італійських трибуналах?» сицилійський касаційний адвокат Езекйя Паоло Реале критикує італійське судочинство, яке в умовах надзвичайної ситуації не спромоглося застосувати уніфікований підхід до юридичного визначення статусу дітей та визнання їхніх українських піклувальників. На думку правника, склалася неприйнятна ситуація, коли стосовно цих малих біженців на півночі країни у Больцано ухвалюють одне рішення, а на півдні в Палермо – протилежне. Таким чином, продовжує експерт, ніби і піклуючись про захист інтересів неповнолітніх втікачів від війни, італійська держава створила умови, що навіть після завершення воєнних дій цим дітям може бути закритий зворотній шлях на Батьківщину. «Хоча існує Гаазька конвенція від 1996 року, яка могла б дати чіткі відповіді щодо правил опікунства над сиротами в умовах війни», – додає адвокат Реале.

До виконання міжнародних угод закликає й українська влада, наприклад, Національна соціальна сервісна служба, коли відповідає на листи адміністрації Чинадіївського дитбудинку інтернатного типу. Та наразі прискорення процедури повернення згаданих дітей непомітне. Радіо Свобода звернулося за коментарем до Нацсоцслужби, проте на час публікації відповіді не отримало.

Коли дітей вилучають у батьків-біженців

Як повідомили дипломати-співрозмовники Радіо Свобода, у їхніх територіальних округах числяться й факти вилучення дітей у родинах біженців. Однак такі судові справи завершуються швидше. Причини вилучення дітей у батьків-біженців бувають різними. Через проблемну соціальну адаптацію та труднощі з облаштуванням на новому місці часом у них трапляються нервові розлади, агресивна поведінка або когось із них помічають у стані сильного алкогольного сп’яніння, що й викликає прискіпливу увагу органів місцевої влади.

Поширені випадки, коли дорослі відправляють дітей з родичами, які не вважаються законними опікунами, тоді неповнолітнім надають італійського опікуна. У цьому разі питання вивезення дитини до батьків додому або за кордон вже вирішується через суд, і чимало таких історій завершуються позитивно. Справи можуть затягуватися через неможливість для батьків швидко зорієнтуватися та знайти фахового україномовного адвоката, щоб запустити процес захисту. Генконсул у Неаполі Максим Коваленко зауважив, що рішення місцевих соціальних служб про вилучення дітей не завжди порушують права батьків-українців, а дотримуючись національних законів, вони дбають про захист неповнолітніх на території Італії.

Масштабна війна Росії проти України

24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.

Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.

Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.

На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.

Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.

11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.

Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.

Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.

З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.

6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.

Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.

Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.

Форум

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG