Хтось із них вже мав за плечима службу в армії або й бойовий досвід, хтось узяв уперше автомат до рук лише в лютому нинішнього року. Вдома лишилися улюблені музичні інструменти, сценічні костюми, декорації й глядацькі зали, де їх зустрічали оваціями. Тепер вони – бійці. Але й тут, на фронті, вони не полишають творчості – пишуть, грають, обмірковують нові ідеї. Це, кажуть, допомагає підтримувати бойовий дух – свій і товаришів.
Радіо Свобода записало історії трьох вояків, чиї життя до війни були пов’язані з творчістю й сценою.
«Вертеп», його гітара і концерти
Тимофій Хом’як із Дніпра – музикант та засновник гурту «Вертеп». А ще – батько трьох синів. Зараз він – стрілець, рядовий одного з батальйонів тероборони ЗСУ. Позивний – «Вертеп».
Розказує: 24 лютого він записався до списку добровольців тероборони, а 26 лютого вже отримав зброю. Ні бойового досвіду, ні навіть досвіду служби в армії до цього не мав. Довелося, каже, навчатись всього з нуля – розбирати автомат, стріляти, опановувати тактичну медицину, топографію тощо.
Кажуть, що війна – це не наука, а мистецтво, отже, певна творчість присутня у військовій справіТимофій Хом’як
«Кажуть, що війна – це не наука, а мистецтво, отже, певна творчість присутня у військовій справі», – напівжартома каже Тимофій. Зазначає: поруч з автоматом у нього й зараз є гітара, а в підрозділі ще один професійний музикант – позивний «Бас», з яким вони іноді грають невеличкі концерти.
«Щоправда, автомат ми тримаємо в руках набагато частіше, ніж гітару. До речі, окрім мене, ще двоє музикантів гурту «Вертеп» наразі у війську – Олексій Бондаренко та Микола Константинов. І хоча ми перебуваємо в різних військах, навіть іноді вдається бачитись. Так, в середині квітня ми організували невеликі одноденні гастролі з восьми концертів у наших підрозділах», – розповідає Тимофій Хом’як.
Музикант каже: війна для нього і його товаришів розпочалася не в лютому нинішнього року. З весни 2014-го і до зими 2022-го включно він разом з гуртом «Вертеп» зіграли кілька сотень концертів на українському Донбасі.
«Це було щось схоже на агітбригаду – грали та співали в різних умовах, і в шанцях, і на нулі, в шахтах, в спеку і в мороз на танках. Робили музичну політінформацію! Я – за освітою історик, тому трохи знаюсь на роботі політрука», – розказує він.
У найближчих творчих планах – встигнути покупатись в Азовському морі до кінця купального сезону, звільнивши наш український південьТимофій Хом’як
Навіть зараз, під час повномасштабного вторгнення РФ, Тимофій з друзями продовжують зрідка записувати пісні. Переважно дистанційно, але іноді, розповідає, заїжджаючи до студії у Дніпрі.
«За весну ми оприлюднили три відеокліпи. Їх можна переглянути у нас на сторінці у фейсбуці або ютуб-каналі. У найближчих творчих планах – встигнути покупатись в Азовському морі до кінця купального сезону, звільнивши наш український південь», – додає музикант.
«Артист» планує виставу й пише пісні
Актор і режисер із Дніпра, керівник театру «Арт-Фронт» Ігор Кирильчатенко з позивним «Артист» – на фронті вдруге. 2014 року він вже воював на сході України. Спершу – в складі однієї з частин Нацгвардії, потім – у ЗСУ. Пройшов «гарячі» точки Донбасу, зокрема Горлівку. Зараз, так само, як і тоді, пішов добровольцем. Боронить Україну в складі одного з полків Нацгвардії, знову – на сході України.
У хвилини перепочинку боєць міркує над наступними спектаклями. Нещодавно театральний проєкт «Вистава без бар’єрів «Полон», який ініціював він з командою однодумців ще до війни, посів друге місце у конкурсному відборі від Українського культурного фонду.
Мистецтво і тут допомагає піднімати бойовий духІгор Кирильчатенко
Ігор Кирильчатенко каже: нову виставу планують створити на основі автобіографічної книги «Фуга 119. В тональності полону», яку написав український доброволець Ігор Михайлишин. 2014 року він пробув у полоні бойовиків 119 днів.
Режисеркою та авторкою сценарію, як і в попередній виставі творчої команди «Незламний», виступить дніпрянка Вікторія Чернова. У спектаклі, окрім самого Ігоря Кирильчатенка, зіграє актор театру й кіно Олег Шульга, відомий українському глядачеві за фільмом «Червоний».
«Хотілося, щоб це була не просто чергова вистава, а вистава, яка б справді порушувала важливі проблеми. Автор книги, яка ляже в основу, – Ігор Михайлишин. Це – один з піаністів Майдану, прямо з Майдану пішов на фронт. Він – боєць батальйону «Донбас», потрапив у полон при виході з «Іловайського котла». Як добровольців їх тримали довго й в жорстких умовах. Ми плануємо це показати. Хочемо, щоб це була «вистава без бар’єрів», тобто щоб глядач був занурений в атмосферу, щоб він ніби сидів в одному підвалі з нашим героєм», – розповів Ігор Кирильчатенко.
Він каже: у травні нинішнього року вже мали проводити репетиції, а восени виставу вже мали показати на сцені. Однак повномасштабне вторгнення Росії в Україну внесло корективи: троє учасників проєкту – сам Ігор Кирильчатенко, автор книги Ігор Михайлишин та актор Олег Шульга – зараз на фронті. Отож, каже керівник проєкту, його реалізацію доведеться відтермінувати. Дещо змінять і сам задум: у виставі йтиметься не тільки про полон, пережитий бійцями-добровольцями 2014 року, а й про події 2022-го, зокрема полонених «азовців».
«На жаль, основні члени команди наразі перебувають фронті, та сподіваємось що УКФ ввійде в положення і строки реалізації перенесуть до нашої перемоги, яка вже не за горами», – каже він.
Актор додає: окрім театральних задумів, у нього є й інші творчі ідеї. Нещодавно він написав пісню.
«Склав пісню про «Дніпро-1» і про нашу бойову роту – «Примари». Трохи в гумористичному плані. Надіслав колезі до Києва – він переспіває в студії під гітару. А потім, якщо буде ще доступ до інтернету, і кліпчик зроблю. Тож незабаром – прем’єра! Мистецтво і тут допомагає піднімати бойовий дух підрозділу», – каже він.
«Маестро» читає українську класику й пише вірші
Боєць Національної гвардії із Дніпра Андрій Карпенко з позивним «Маестро» – колишній актор одного з театрів. З перших днів повномасштабної війни на бойових позиціях він начитує поезію українських класиків і викладає у вигляді роликів на своїй фейсбук-сторінці.
Офіцер каже: робить, коли є хвилини перепочинку між виконанням службово-бойових завдань. Поезією він захоплюється давно, а понад половину свого життя й сам пише вірші.
Має бути підтримуюче, патріотичне слово. Це об’єднує і веде нас до однієї мети – до перемоги над ворогомАндрій Карпенко
У доробку бійця – уже десятки начитаних віршованих творів класиків української літератури: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Олени Теліги, Василя Симоненка, Василя Стуса тощо.
«Українська мова надзвичайна за своєю милозвучністю й мелодійністю. І на передовій, і на певних позиція, де стоять військові, має бути підтримуюче, патріотичне слово. Це об’єднує і веде нас до однієї мети – до перемоги над ворогом. Я це роблю не тільки для військових, а для всіх українців, які зараз переживають велике хвилювання, горе, розпач», – сказав Андрій Карпенко.
Боєць також записує відеоролики з власними поезіями. Пізніше, каже він, вони увійдуть до поетичної збірки, яку планує видати друком. Книжку, каже, роздарує військовим. Але це буде пізніше – після перемоги.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
