Теми, які цікавлять чеське та українське суспільство, не обмежені історією, російською агресією в Україні, чи ринком праці та інвестиціями, їх набагато більше, переконаний міністр закордонних справ Чехії Томаш Петршічек, який минулого тижня приймав перший Чесько-український форум. На його переконання, чехи та українці мають багато спільних тем, які потрібно обговорювати регулярно, проводячи засідання форуму в обох столицях. Після першої зустрічі, яку її учасники оцінили як дуже позитивну, Радіо Свобода зустрілося з чеськими міністром, щоб дізнатися про те, якими він бачить найважливіші теми для чехів та українців.
– Відбулося перше засідання Чесько-українського форуму, про який ви згадували ще під час своєї поїздки в Україну рік тому. Чого ви чекаєте від нього?
– Я задоволений, що він почав працювати. Бо інтерес в обох суспільствах один до одного є, на рівні громадянського суспільства, на рівні академічних установ та дослідників є зацікавлення у тому, щоб вести цей діалог. Ми хотіли б, щоб учасники форуму могли обговорити ті питання, які є дражливими, щоб, наприклад історичні питання могли обговорити між собою історики, і таким чином з’ясувати ті питання, які можуть впливати на нинішню співпрацю та сучасну політику.
Я також сподіваюся, що ми будемо обговорювати і майбутнє, що в наступних засіданнях Форуму візьмуть участь й інші зацікавлені кола/ Наприклад, я знаю про те, що чеські профспілки хотіли б налагодити прямий діалог із українськими колегами. Ми мали досвід переходу від державного планування комуністичного режиму до ринкової економіки, і мені здається, що наші профспілки грали у цьому свою позитивну роль. Тож вони могли б поділитися своїм досвідом з українськими колегами, коли в Україні плануються подальші реформи.
– Наскільки історичні питання обтяжують чесько-українську співпрацю?
– Є деякі питання з часів Другої світової війни, які мають вплив на погляди певної частини чеської громадськості. Саме тому ми хотіли посилити співпрацю істориків та дати простір для історичних дебатів у межах щойно створеного Чесько-українського форуму.
Ми сподіваємося, що в українських архівах наші історики зможуть знайти документи, які допоможуть нам побачити деякі наші історичні події в іншому світлі, наприклад, події 1968 року (окупація Чехословаччини військами Варшавського договору – ред.). Ми не маємо доступу до архівів у Москві, але сподіваємося, що частина документів, які нас цікавлять, можуть бути в архівах у Києві.
– Дедалі більше українців прибуває до Чехії в пошуках роботи, також і чеський ринок праці потребує дедалі більше робочих рук. Але не завжди українці отримують достойні умови щодо оплати праці та умов життя. Як можна це змінити?
– Наш уряд переконаний, що закордонні працівники повинні мати такі ж умови праці, як і наші громадяни. Ми не хочемо, щоб наші компанії наймали працівників з-за кордону за мінімальну заробітну платню в тих секторах, де зарплати не є мінімальними. Це, по-перше, не справедливо, а по-друге, ми не хочемо, щоб через закордонних працівників зменшувалися зарплати наших громадян. Тому в нашому рішенні влади, що передбачає збільшення квот для робітників з України до 40 тисяч, йдеться і про критерій зарплат.
– Українська сторона вже довгий час працює над тим, що запросити чеських інвесторів до України, їм розповідають про те, що тих самих робітників вони можуть знайти в самій Україні, що їхні інвестиції будуть вигідніші там. Але поки що, незважаючи на значний розрив між чеськими та українськими зарплатами, дуже небагато чеських інвесторів зважуються прийти в Україну. Що стримує чеський бізнес?
– Ми говоримо з українською стороною на цю тему, говорили і під час візиту українського міністра закордонних справ пана Вадима Пристайка. Я сподіваюся, що в майбутньому так і станеться, що чеські фірми зможуть використати працьовитість українських робітників прямо в їхній рідній країні, що вони відкриють Україну як вигідну країну для інвестицій.
Але поки що для багатьох фірм надто великий ризик становить непередбачуваність бізнесового середовища, недотримання правових засад, тож, на мою думку, в інтересах самої України продовжити роботу щодо встановлення верховенства права. Бо для підприємця найважливіше є створення передбачуваного правового простору.
– Рік тому ви побували в Україні, як один із небагатьох іноземних гостей ви побували також і на Сході, прямо на лінії розмежування поблизу Маріуполя, ви на власні очі бачили, яких збитків завдає Україні російська агресія. Нині дедалі більше голосів у Європі закликає скасувати санкції щодо Росії, включно з голосами в самій Чехії. Якою є позиція чеського уряду, чи готова Чехія підтримувати режим санкцій?
Ми запровадили санкції через нелегальну анексію Криму. Санкції є одним з інструментів, який має Європейський союз
– Я переконаний, що ми маємо розмовляти з Росією, але виходячи зі спільної позиції, яку поділяють всі члени Європейського союзу. Позиція Росії щодо регіону поблизу її кордонів має змінитися. Поки що цього не сталося. Без зміни поведінки Росії питання санкцій не повинно бути переоцінено.
Ми запровадили санкції через нелегальну анексію Криму. Там нічого позитивного досі не відбувається, тому я переконаний, що санкції є одним з легітимних інструментів, який має Європейський союз, завдяки яким може створити тиск на російську сторону, щоб вона змінила свою позицію в низці конфліктів по сусідству з нами.
– Україна є об’єктом так званої гібридної війни, де проти неї застосовується не лише конвенційна зброя, але і кібернетичні напади, що мають на меті підірвати її економіку та інфраструктуру. Пізніше ці методи застосовуються в інших країнах. Чеські недержавні організації, чеські експерти в галузі кібернетичної безпеки їздять в Україну, вивчають цей досвід, систематизують його у співпраці з українськими колегами. Чи використовує цей досвід Чехія і на державному рівні?
– Обидві країни мають зацікавлення у цій співпраці, бо вона стає дедалі важливішою для суспільних інституцій.
Ми живемо в той час, коли кібернетична безпека є одним з пріоритетів для держави. Ми приділяємо велику увагу забезпеченню кібернетичної безпеки нашого міністерства та інших інституцій держави та громадських інституцій. Нещодавній випадок з нападом на базу даних лікарні в місті Бенешов показав, як важливо є забезпечити безпеку наших громадян в цій галузі.
Україна пережила низку нападів на інформаційні мережі та критичну інфраструктуру. Співпраця та обмін досвідом у цій галузі вже відбувається. На цей рік заплановано кілька подій за участю нашого агентства NÚKIB, яке займається кібербезпекою на національному рівні. І з обох боків є бажання продовжувати цю співпрацю.
