Буремне для України ХVІІ століття далося взнаки й тим, що в Україні не збереглося жодної могили тодішніх українських гетьманів. Могила Богдана Хмельницького була сплюндрована поляками дуже швидко по його смерті, через перебудову братського храму зникла могила гетьмана Петра Сагайдачного у Києві, так само як і могила Івана Мазепи в румунському місті Галаці. Багато гетьманів загинуло, хто у московському, а хто у польському полоні, і про їхні поховання не залишилося жодної згадки. Мабуть єдиний гетьман цього століття, якому пощастило зберегти по собі пам’ять у вигляді поховання – це Петро Дорошенко (1627–1698), що гетьманував в Україні у 1665 –1676 роках.
Але розташоване його поховання у Росії, майже під самою Москвою. Як же так трапилося?
Після зречення булави, український гетьман Петро Дорошенко перебував у російському полоні. Полон цей для нього був справді почесним – він став російським воєводою у Вятці, а закінчив своє життя 1698 року, у власному маєтку Ярополче, де навіть втретє одружився.
Над могилою Дорошенка було зведено дерев'яну капличку, яка згодом розвалилася, і могила на довгі роки залишилася просто неба. У такому стані її бачив Олександр Пушкін, який одружився з правнучкою гетьмана від його третього шлюбу, відомою красунею Наталією Гончаровою.
Олександр Пушкін: «Дорошенко, один из героев древней Малороссии, непримиримый враг русского владычества»
Завдяки порадам Пушкіна, який згадував про гетьмана у поемі «Полтава», ще задовго до того, як породнився з його нащадками, такими словами: «Дорошенко, один из героев древней Малороссии, непримиримый враг русского владычества», родичі Гончарової відновили на могилі гетьмана капличку, цього разу кам'яну, але в простому провінційному стилі.
Пошкоджена вона була в роки Другої світової війни, і розібрана у 1950-і роки. І знову могила гетьмана залишилася просто неба.
В такому стані я побачив її в перший раз, у серпні 1997 року, під час відвідин Ярополця з делегатами І Міжнародної наукової конференції «Українська діаспора Росії», яку зорганізував наш Український історичний клуб (УІК) у Москві. Навіть тоді могила виглядала велично.
Старовинний кам'яний надгробок був обнесений невеличкою огорожею, і з цього місця був чудовий вид на навколишні поля. З нами була група дівчат-бандуристок із Черкас, прямо біля могили вони виконали у супроводі бандури декілька українських пісень.
Через кілька років, завдяки посольству України в Росії, розпочалася відбудова каплички в тому вигляді, якою вона була у ХІХ столітті. 1999 року, саме під час реставрації, я був на могилі вдруге, разом зі своїм другом та однокласником Іваном Басенком, теж російським українцем, нащадком українських переселенців на Сірий Клин. Від того часу в мене залишилося кілька фотографій.
Не забувають українці Росії гетьмана Петра Дорошенка і зараз. Так, на ютубі можна подивитися цікавий відеоматеріал, як українці Москви, під звуки козацького маршу, віддають шану славному українському гетьману. Ця поїздка була зорганізована Українською громадською організацією Москви «Коло культурної дипломатії» у серпні 2017 року.
Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода