На заводі «Газпрому» у Новому Уренгої стався потужний вибух, наслідки якого призвели практично до повного припинення видобутку газу в Західному Сибіру і загрожують зупинкою всього газопереробного комплексу регіону. Вибух вже позначився на прокачуванні газу по трубопроводу «Ямал – Європа». При цьому віддалені наслідки не може передбачити ніхто.
Здавалося б, «Газпрому» можна тільки поспівчувати. Але український енергетичний аналітик Михайло Гончар справедливо зазначає, що «Газпром» останнім часом став розповідати про власну аварійність. І аварії відбуваються одна за одною. Чи не для того, щоб переконати у вичерпаності газової інфраструктури Західного Сибіру і українського транзитного маршруту і перемкнути покупців газу на поставки по альтернативних газопроводах із арктичних родовищ Ямалу?
В європейських медіа говорять про створення штучного дефіциту газу і підвищення ціни на нього
Одночасно «Газпром» значно скоротив і навіть припинив закачувати газ до своїх європейських сховищ. Додаткові потужності для прокачування газу через українську газотранспортну систему теж не зарезервовані. В європейських медіа говорять про створення штучного дефіциту газу і підвищення ціни на нього. Одночасно «Газпром» з гордістю повідомляє про значне збільшення свого експорту. Як так? А дуже просто. Додаткові обсяги газу прокачуються по «Турецькому потоку», для забезпечення потреб Туреччини, Румунії та балканських країн. Але в обхід, зрозуміло, української газотранспортної системи.
Російський газовий монополіст, по суті, шантажує європейських покупців свого газу
Це і є відповідь Кремля і «Газпрому» на недавні домовленості Сполучених Штатів і Німеччини щодо долі «Північного потоку-2». Президент США Джозеф Байден і федеральна канцлерка Ангела Меркель декларували підтримку України і підкреслили, що будуть протистояти спробам Росії використовувати транзит і поставки газу як енергетичну зброю і засоби тиску на Київ. І це не просто декларації. Це питання юридичних процедур і суперечок. Як швидко «Північний потік-2» буде запущений навіть після того, як буде добудований? Чи зможе «Газпром» використовувати цей новий газопровід на повну потужність? Чи вдасться вивести «Північний потік-2» з дії Європейської енергетичної хартії, яка не дозволяє стовідсоткове завантаження нових газопроводів одним постачальником? Хто проведе сертифікацію нового маршруту в умовах, коли низка фірм відмовляється брати участь у проєкті через побоювання потрапити під американські санкції?
Але в умовах дефіциту і спекулятивної ціни на газ на всі ці питання можуть дати дуже швидку відповідь – просто тому, що Європа не захоче замерзати. Російський газовий монополіст, по суті, шантажує європейських покупців свого газу. Сигнал є очевидним – якомога швидше запустити на повну потужність альтернативні маршрути поставок газу і забути про українську газотранспортну систему.
Інтереси «Газпрому» – це інтереси Кремля
Європейські спостерігачі дивуються. Як же так! «Газпром» десятиліттями позиціонував себе як надійного постачальника сировини. І тут раптом показує, як можуть бути припинені поставки. Як ніхто не думає про резерви. Як стає непридатною інфраструктура і відбуваються численні аварії. Так у таких умовах європейські покупці задумаються про нових постачальників, а частка «Газпрому» на європейському ринку значно знизиться. Хіба це в інтересах «Газпрому»?
Відновлення російського впливу на пострадянському просторі для Кремля дорожче за будь-які гроші
Але інтереси «Газпрому» – це інтереси Кремля. А Володимиру Путіну може бути важливим забезпечити собі можливості для політичного тиску на Україну – про що російський президент недавно досить докладно розповідав під час виступу на Петербурзькому економічному форумі. І так, заради забезпечення такого тиску можна і пожертвувати фінансовими інтересами «Газпрому». Тому що відновлення російського впливу на пострадянському просторі для Кремля дорожче за будь-які гроші.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
