Франак Вячорка, радник Світлани Тихановської із міжнародних справ, в інтерв’ю Білоруській службі Радіо Свобода ділиться думками про план перемоги демократії в Білорусі, стратегію подальших дій, шляхи міжнародного впливу на режим Лукашенка та роботу над помилками.
Коротко про головне:
- Наше завдання – дипломатично ізолювати Лукашенка, зробити так, щоб Росії й іншим державам було невигідно підтримувати диктатора.
- Білорусь ніколи не була в такій ситуації, як зараз – ні в 2010 році, ні в 2006-му, так не було навіть у серпні.
- У критичні моменти, коли Лукашенко з автоматом бігав, він був реально переляканий, на межі зламу, він уже уявляв себе в ролі Януковича... Можливо, тоді нам потрібно було бути рішучішими.
- За нашими розрахунками, зміни повинні відбутися до літа цього року, і план, який буде представлений, охоплюватиме наступні п’ять місяців.
«Найбільша проблема – зрозуміти, по яких точках режиму слід бити, щоб перемогти. Немає сенсу бити скрізь»
– Запитання, яке найчастіше ставлять у Білорусі – про план здобуття перемоги, про стратегію подальших дій...
Найбільша проблема – зрозуміти, по яких пунктах режиму слід бити, щоб перемогти. Немає сенсу бити скрізь
– План перемоги не змінюється від серпневої кампанії. Він складається із різних фаз. Ми всі знаємо, де ми стоїмо тепер і де хочемо бути в підсумку. Наша кінцева мета – вільні вибори, які призведуть до перемоги демократії в Білорусі. Шляхів до кінцевої мети є багато.
Протягом останніх тижнів ми робили вправи – які найбільш ймовірні сценарії падіння лукашизму, проведення вільних виборів та переходу до демократії. Для цього під Вільнюсом зібралися представники Павла Латушка, Валерія Цепкала та Координаційної ради, щоб обговорити, хто і що може робити.
Мені здається, що ми нарешті намацали і розподілили завдання. Найбільша проблема – зрозуміти, по яких точках режиму слід бити, щоб перемогти. Немає сенсу бити скрізь.
Наше завдання – створити максимальну кількість пунктів тиску, в яких режим буде ізольованим, слабким, невдалим і буде змушений піти на переговори. Для цього ми розробляємо багато кампаній, які будуть представлені найближчим часом. Це кампанії, пов’язані з вуличною активністю, економічним тиском, міжнародним тиском, і кожен білорус зможе долучитися до тієї чи іншої кампанії.
«Наше завдання – домогтися розколу еліт, а це можна зробити як через внутрішні канали, так і через зовнішні»
– Ваша сфера в команді Тихановської – це міжнародна діяльність. Які методи зовнішнього впливу на режим є найбільш ефективними?
– Ми їхали до Брюсселя у вересні з 14 пунктами програми (не визнавати вибори, допомогти політичним в’язням, ізолювати Лукашенка, зупинити програми підтримки «лукашенківської держави»). Усі ці пункти виконані.
Так, санкційні списки не такі широкі, як хотілося б, але ми тепер продовжуємо працювати в тому ж напрямку. Наше завдання – дипломатично ізолювати Лукашенка, зробити так, щоб Росії й іншим державам було невигідно підтримувати диктатора.
Наше завдання – домогтися розколу еліт, а це можна зробити як через внутрішні канали, так і через зовнішні. Потрібно показати елітам перспективу, яку вони отримають, якщо Лукашенко піде. Підтримка і те, що може зробити Захід, базується на трьох стовпах, які не змінюються.
- Один стовп – це солідарність (підтримка незалежних ЗМІ, кампанії підтримки політв'язнів, яких засуджують до шалених, божевільних термінів).
- Другий стовп – тиск (ізоляція режиму, припинення фінансування, припинення ділового партнерства з «гаманцями Лукашенка», блокування рахунків за кордоном, розслідування корупційних схем «лукашенківських помічників»).
- Третій стовп – правосуддя (міжнародні суди, універсальна юрисдикція, Європейський кримінальний суд, Міжнародний кримінальний суд), щоб злочини режиму, скоєні влітку та восени минулого року, не залишились безкарними.
«Я особисто не думав, що Лукашенко може так далеко зайти»
– У вашому першому інтерв’ю в якості радника з міжнародних справ восени, коли ви за власною ініціативою приєдналися до команди Тихановської, ви казали:
«Я їхав робити короткострокову перемогу, щоб закінчити повстання за 6 місяців. Довгої кампанії на роки з урядами у вигнанні ніхто з нас не хоче, не планує і не буде робити. Ми всі тут лише для того, щоб перемагати, і дуже швидко. Часу дуже мало. Роботи дуже багато. Якщо робити зміни, треба робити це зараз. Якщо ми їх зараз не зробимо, то буде Північна Корея».
Ви казали це на початку жовтня. Що б ви сказали тепер?
Білорусь ніколи не була в такому становищі, як зараз... Це тотальна зачистка громадянського суспільства
– Північна Корея справді настає. Білорусь ніколи не була в такому становищі, як зараз. Вона такою не була в 2010-му, ані в 2006-му, такою не була навіть у серпні. Це тотальна зачистка громадянського суспільства. Людей без жодної причини «в’яжуть» на вулиці, суди відбуваються за липовими обвинуваченнями, їх навіть не намагаються представити як якийсь розгляд, як процес. Напади на ЗМІ, на організацію, яка допомагає людям з обмеженими можливостями, на simbal.by (інтернет-крамниця, в якій можна замовити речі, пов’язані з білоруською культурою, мовою та історією – ред.)
Це все ознаки тоталітаризму. Заборона символіки, зміни в Адміністративному кодексі. Лукашенко пішов на таку ескалацію, якої ми тоді, восени, коли розмовляли з вами, не могли передбачити.
Я особисто не думав, що Лукашенко може так далеко зайти. А він може, він заходить. Питання в тому, як довго він може тримати народ у страху, як довго він може тримати гайки закрученими настільки міцно, як довго він зможе утримувати економіку, яка може будь-якої миті давати збій. І якщо обвалиться рубль, обвалиться і все це лукашенківське диво.
Я гадаю, що недовго, сподіваюся, що кілька місяців. Час грає проти нього, і тому саме зараз, взимку, він завдав такого удару по нас, по людях, молоді, по всіх протестувальниках, намагаючись знищити будь-які вогнища потенційного спротиву.
«Суперечки нікому не допоможуть, розбірки теж не допоможуть. Помилки роблять усі»
– Зараз складний час, зима, є стомленість, є розчарування, щоденні репресії влади стають все жорсткішими. Починаються «розбірки» в інтернеті, починаються пошуки винних, у тому числі серед своїх. Що ви як представник команди Тихановської можете сказати людям, який позитивний і реалістичний меседж можете донести?
– Суперечки нікому не допоможуть, «розбірки» теж не допоможуть. Помилки роблять усі. Що було слушним, що було неслушним, покаже історія, покаже час. Ми все ще бачимо цей заряд енергії, який розпочався в серпні і триває зараз.
Ми все ще бачимо цих мужніх людей, які виходять на вулиці, бізнесменів, які далі підтримують громадські ініціативи. Ми бачимо перформанси, вивішування прапорів, спонтанні протести. Це означає, що не все знищено.
Коли Лукашенко бігав з автоматом, він справді був реально переляканий, на межі зламу, вже уявляв себе в ролі Януковича... Можливо, тоді нам треба було бути рішучими
І треба бачити перемоги, а не поразки. Треба бачити позитивне, і головне – не боятися. Нещодавно я давав інтерв’ю і відповідав на запитання, які були помилки. Помилки були у нас у всіх. І найбільша помилка полягає в тому, що в критичні моменти, коли Лукашенко бігав з автоматом, він справді був реально переляканий, на межі зламу, вже уявляв себе в ролі Януковича... Можливо, тоді нам треба було бути рішучими.
А сьогодні нам потрібно бути рішучими вдвічі більше. Треба бути сміливими. Страх нікуди не веде. Все одно люди, яким дають шалені терміни, сидіти так довго не будуть.
Масові арешти, звичайно, це неприємно, але це не критично. Ми дуже близькі до перемоги, і для нас дуже важливо не дати страху і репресіям переламати нас. І головне – потрібно триматися разом.
Ми можемо мати різні політичні погляди, ми можемо любити Росію чи любити Європу, ми можемо поділяти ліберальні чи консервативні цінності, але слід згадати, що нас об’єднало зі самого початку – прагнення до вільних виборів. Якщо ми втратимо фокус – вільні вибори, ми програємо цю революцію.
«У Білорусі ми виграли вибори, а Навальному, його однодумцям, протестувальникам усе ще потрібно перемогти»
– Повернення Навального показало, з одного боку, що зробить авторитарна влада у разі повернення лідера, а з іншого боку, це реакція суспільства. Які висновки з цього зробила команда Тихановської?
– У Росії все набагато складніше, ніж у Білорусі. Російські протести певною мірою інспіровані білоруськими, але у них інша ситуація. У Білорусі ми перемогли, волелюбні люди вже перемогли на виборах, нам не потрібно нікому доводити, що нас є більшість. А Навальному, його союзникам, протестувальникам треба ще перемогти – на виборах чи якимось іншим способом. Їм у цьому сенсі складніше. У Росії протест справедливий. Навальний зробив рішучий крок, і без цього кроку не було б протестів.
«Конкретні дії будуть оголошені вже невдовзі. І насамперед вони адресовані не керівникам за кордоном, а людям у Білорусі»
– І ще раз запитання про план, стратегію, терміни, конкретні дії ...
Наше завдання – сформулювати таку стратегію, в якій кожен, хто хоче змін, хоче вільних виборів, буде знати, що робити
– Конкретні дії будуть оголошені вже невдовзі. І вони передусім адресовані не керівникам, які перебувають за кордоном, а людям, які перебувають у Білорусі. Саме вони – головні герої, саме від них залежать ці зміни. Ми, ті, хто за кордоном, звісно, можемо запропонувати план, але ми не можемо кидати людей під кийки. Наше завдання – сформулювати таку стратегію, в якій кожен, хто хоче змін, хоче вільних виборів, буде знати, що робити.
Хтось буде займатися комунікаційними кампаніями, листівками, роботою в інтернеті. Той, хто може собі це дозволити, піде на масові вуличні акції. Хтось займатиметься економічним бойкотом. Наше завдання – показати набір дій, доступний і зрозумілий кожному.
Дуже важливо надати людям сенс, розуміння того, куди все це веде. За нашими розрахунками, зміни повинні відбутися до літа цього року, а план, який буде представлений, охопить найближчі п’ять місяців. Зробімо все можливе, щоб ці п’ять місяців привели нас до змін.
Читайте ще:
