Навчальний рік починається менш ніж через тиждень. Та поки першокурсники готуються вивчати філологію, менеджмент і право, аналітики ринку праці наводять дані, які вказують: найбільше роботодавці шукають фахівців у дещо інших галузях.
Катерина Крючкова – одна з понад 65 тисяч українських абітурієнтів, які подали цього року заяви на вступ до вищих навчальних закладів за фахом «філологія». За даними Міністерства освіти і науки України, це найпопулярніша спеціальність вступної кампанії 2019 року. Сама дівчина згадує, що з дитинства хотіла бути журналісткою і мала хист до літературної творчості.
«Щороку я ходила на олімпіади з української мови та на конкурс Яцика. Це був локальний жарт, якщо комусь треба щось перевірити на грамотність чи просто шукали знавця української – гукали Касю», – розповідає вона.
Катерина, за її словами, зараз не має чіткого бачення щодо майбутньої роботи, хоча й не виключає, що все ж працюватиме в ЗМІ. Однак свою роль зіграв і вибір вищого навчального закладу – зрештою вона стала студенткою Києво-Могилянської академії.
«Більше заяв я подала на журналістику. За першим пріоритетом я не пройшла, а на філологію – більше місць», – пояснює дівчина.
У липні Міністерство освіти і науки, підбиваючи підсумки вступної кампанії, назвало філологію найпопулярнішою спеціальністю для вступників 2019 року: з майже 831,5 тисячі заяв 65 519 подали на вступ за цим фахом.
Втім, за даними рекрутингової компанії hh.ua, запити в роботодавців дещо інші. Більшість з-понад 52 тисяч вакансій, оприлюднених на сайті сервісу з початку 2019 року, стосуються галузі IT.
«Такі відмінності між уподобаннями абітурієнтів і фактичними потребами роботодавців є передумовою дисбалансу попиту та пропозиції на ринку праці України», – йдеться в аналізі компанії.
Керівниця експертно-аналітичного центру міжнародного кадрового порталу «HeadHunter Україна» Юлія Дрожжина каже, що найпопулярніші спеціальності, згідно з аналізом компанії, не змінюються протягом останніх п’яти років.
«Ми аналізуємо попит в динаміці так: ми порівнюємо кількість вакансій три, чотири, п’ять років тому і, говорячи, наприклад, що юристам буде складно конкурувати за вакантне місце, ми спираємося на ретроспективний аналіз в тому числі і на прогнози на ринку праці на найближче майбутнє», – пояснює вона.
Підстав очікувати відчутних змін на українському ринку аналітики рекрутингової компанії не бачать, адже автоматизація роботи, зазначає Дрожжина, відбувається не так швидко, як за кордоном, відтак заміщення живої робочої сили програмним забезпеченням відбувається повільніше.
Відсутність даних
Втім, державне замовлення, яке забезпечує студентам бюджетні місця, не базується на потребах ринку, та й більш загальних даних щодо цих потреб наразі немає, говорить експерт з питань освіти аналітичного центру CEDOS Єгор Стадний. За його словами, світова практика не передбачає прогнозування кількості спеціалістів, яких потребуватиме економіка.
«Ніхто в світі не думає, скільки конкретно випускників 120 спеціальностей двох рівнів навчання – бакалаврату і магістратури – треба буде за чотири і шість років. Тому що це просто неможливо. Прогноз у світі йде більше за дуже широкими індустріями. Їх може бути приблизно кільканадцять, до двадцяти. І в тих же індустріях закладають фахівців теж не за спеціальностями, а за рівнем кваліфікації», – пояснює він.
За словами Стадного, статистичних даних, які б давали повне розуміння того, скільки українському ринку потрібно менеджерів, а скільки – інженерів, немає. Водночас він припускає, що ринок праці на 70-80% складається із вакансій, які не передбачають вищої освіти.
Основним державним органом, який опікується питаннями працевлаштування, є Державна служба зайнятості. В її базі даних за перші сім місяців 2019 року з’явилося 743 тисячі вакансій. Більшість із них – робітничі.
«Найбільший попит роботодавців спостерігався на кваліфікованих робітників, а саме: водіїв, швачок (шевців – ред.), електромонтерів, слюсарів, операторів заправних станцій, електрогазозварників, трактористів, монтерів колій, токарів, робітників з комплексного обслуговування будинків, малярів, мулярів та столярів», – йдеться у відповіді ДСЗ на запит Радіо Свобода.
Також, за даними установи, затребуваними є працівники сфери обслуговування та «висококласні фахівці з досвідом роботи» на кшталт лікарів, бухгалтерів, освітян, державних службовців, медиків.
У ДСЗ зазначають, що професійно-технічні заклади зацікавили вступників 2019 року набагато менше, ніж ВНЗ, хоча й не навели цифр. При цьому тільки 2% випускників вищих навчальних закладів і 1% випускників профтехів зверталися за допомогою до служби у працевлаштуванні протягом 2018 року.
Загалом, за статистикою, в червні 2019 року (останні дані Держстату), найвищі зарплати в Україні отримували працівники сфери авіаційного транспорту. На другому і третьому місцях – фінансисти і працівники інформаційно-телекомунікаційної галузі.
Освіта як інвестиція
Як припускає Єгор Стадний, говорити про «роботу за спеціальністю» в сучасних реаліях недоречно. Натомість, каже, є сенс оцінювати, чи застосовує випускник вишу навички, отримані під час навчання.
«Якщо людина може знайти роботу, для якої вища освіта просто не потрібна, тоді дуже чітко і ясно зрозуміло, що це змарнований час, особисті інвестиції, якщо це було державне місце – то й державне місце. Якщо людина працює на посаді, яка вимагає кваліфікації вищої освіти, то тоді це досить влучні інвестиції, як на мене, і головне, щоб людина і надалі розвивалася і не втрачала такої позиції на ринку праці, навіть міняючи роботу».
Саме тому, продовжує він, вступ має здійснюватися не на спеціальності, а на широкі галузі, в рамках яких фахівці зможуть обирати вужчі напрямки. Крім того, щоб адаптувати систему вищої освіти до потреб ринку праці, потрібно, зокрема, змінити ставлення молодих людей до власної освіти.
Потрібно обирати вищу освіту, яка буде давати поштовх ракети, тобто ми дуже швидко відіб’ємо і навчання, і недоотриману зарплатуЄгор Стадний
«Якщо ми сприймаємо нашу вищу освіту як інвестицію, нам би хотілося, щоб ми якомога швидше вийшли з цього мінуса на нуль і почали зростати. І для цього нам потрібно обирати з самого початку вищу освіту, яка буде давати нам такий поштовх ракети, тобто ми дуже швидко відіб’ємо цей мінус – і навчання, і недоотриманої зарплати, і так далі. Якби ми так підходили до вибору університету і спеціальності, ми б, напевно, більш прискіпливо ставилися до наших університетів і того, куди ми вступаємо», – припускає він.
Експерт також припускає доцільність досліджень, які б показували, який відсоток випускників кожного університету працює на посадах, що вимагають отриманої освіти.
Зараз загальної статистики працевлаштування випускників вишів не існує. Втім, на початку літа Міністерство освіти анонсувало створення системи такого моніторингу разом із Пенсійним фондом.
За даними Держстату, в 2019 році офіційно безробітними були 222,7 тисячі працездатних людей віком від 15 до 24 років і 432,3 тисячі – людей віком від 25 до 34 років. Сукупно це дорівнює 34,7% від усього працездатного населення такого віку в Україні.
