Матеріал створено в межах партнерства Радіо Свобода та фільму «Номери», який вийде на широкі екрани 19 листопада.
Антиутопія як жанр поширився в художній літературі та, згодом, в кінематографі через усвідомлення негативних наслідків для суспільства, до яких призводять експерименти над людиною, стверджують мистецтвознавці. Адже небезпечними є спроби «вдосконалити» особистість задля високої мети, при цьому до уваги не беруться ані свобода людини, ані її вибір. Держава в антиутопічних творах зображується великим «злом», яке розчавлює людину і позбавляє її будь-яких прав. В антиутопічних романах чи кінострічках, де завжди присутня боротьба індивіда проти насильства. Автори цих творів застерігають людство від ілюзій створення досконалого суспільства. Ми проаналізували добірку найяскравіших зразків антиутопії в літературі і кіно, а також спробували з’ясувати, наскільки актуальними вони виглядають в сучасному світі.
«1984»
Один з найвідоміших романів-антиутопій «1984» побачив в світ у 1948 році. Автор, англійський письменник Джордж Орвелл, розповідає історію жителя Лондона Вінстона Сміта, який працює в Міністерстві Правди і є членом Зовнішньої Партії. Для інших він постає сумлінним трудівником і прихильником ідеології, а глибоко в душі ненавидить це все. Роман змальовує, як може нищити людину тоталітарна суперкраїна Океанія. Її жителі не мають прав і свобод, вони позбавлені індивідуальності. В суспільстві панує жорстка ієрархія, все підпорядковується владі, люди не мають права любити, а шлюби укладаються виключно з репродуктивною метою.
Найвідоміша фраза у творі «Big Brother is watching you!» («Великий брат стежить за тобою») стала уособленням стеження і, на загал, будь-якої насильницької дії. Певний час твір вважався революційним і був заборонений у низці тоталітарних країн. У 1956 і 1984 роках за романом були зняті однойменні фільми.
«451 градус за Фаренгейтом»
Роман-антиутопія американського письменника-фантаста Рея Бредбері, написаний у 1956 році. В центрі твору – майбутнє суспільство споживання, в якому під забороною опинилася література. Це пояснюється самою назвою твору: 451 градус за Фаренгейтом – це температура, при якій горить папір. Головний герой твору – пожежник Ґай Монтеґ – спалює книги, а відтак і знання.
Автор описує бездуховне суспільство, якому тоталітарна держава забороняє читати, а відтак і мислити й відчувати, щоб тримати членів цього суспільства в цілковитій покорі.
Після того, як роман був опублікований, його піддали цензурі. Існувало два варіанти твору. Один для дорослих читачів, інший – для шкільних бібліотек, в якому були переписані кілька фрагментів тексту.
У 1966 році роман екранізували.
«Механічний апельсин»
Антиутопічний філософсько-повчальний роман англійського письменника Ентоні Берджеса, виданий у 1962 році. Головний персонаж твору – Алекс, ватажок підліткової банди. Життя молодих людей, як чітко заведений механізм, рухається по колу, причому воно насичене або тілесними радощами, або злочинами – грабунками на міських вулицях. Суспільство, в якому живе головний герой, намагається перевиховати його, зробити з нього зразкового громадянина. В цьому і полягає головна ідея роману – чи можна примусити людину чинити добро, якщо вона сама того не бажає? Адже без свободи вибору людське життя перестає бути насиченим і змістовним, а згодом також перетворюється на певний механізм.
У 1971 році режисер Стенлі Кубрик зняв за романом фільм, який також швидко став культовим. Щоправда, режисерові закидали те, що його робота спричинила хвилю наслідувальних насильницьких злочинів.
«Дивний новий світ»
Роман-антиутопія англійського письменника, гуманіста, філософа Олдоса Гакслі, вийшов друком у 1932 році. Події твору відбуваються в Лондоні у вигаданому суспільстві майбутньої «Фордівської ери». Відомий американський підприємець Генрі Форд зображується в творі як символ споживацького бога, якому поклоняються всі жителі вигаданої держави. За сюжетом, люди вирощуються в колбах на спеціальних заводах-інкубаторах. Ще до народження вони поділяються на п’ять каст, які розрізняються розумовими і фізичними здібностями, причому членам найвищої касти «альфів» змалечку прищеплюється зневага до представників найнижчої касти «епсилонів».
Автор застерігає читачів від небезпеки бездушного і спрощеного ставлення до людини, де природні почуття і настрої вважаються дикунством. Також він критикує сучасне йому суспільство, звинувачуючи його в споживацьких інтересах.
За романом були зняті однойменні телесеріали. Вперше телесеріал був знятий у 1980 році, а прем’єра другого відбулася у липні цього року.
«Номери»
П’єса українського режисера, письменника і громадського діяча Олега Сенцова написана у 2011 році. В центрі твору тоталітарне суспільство, яке намагається побороти свої страхи та отримати свободу. У світі Номерів все підпорядковується суворій системі й верховному правителю – Нулю. Десять героїв вже звикли бігти по колу та робити все відповідно до книги Правил. У них немає можливості вибирати, як жити й кого любити. Але звичний порядок змінює новий житель, який руйнує усталені норми і постає проти влади. Відтак Номери хочуть самостійно вирішувати свою долю, отримати імена і створити новий світ за своїми законами.
Режисери Олег Сенцов (який керував процесом зйомки з ув’язнення) та Ахтем Сеітаблаєв зняли однойменний художній фільм, премְ’єра якого відбудеться 19 листопада.
«В українському просторі завжди бракувало кінематографічного осмислення антиутопії» – Самусенко
В чому полягає основний посил антиутопії в літературі і кінематографі? І чому цей жанр користується популярністю протягом тривалого часу? Про це розмірковує кінокритик, заступник редактора онлайн-видання Moviegram Юрій Самусенко.
– Пане Самусенко, охарактеризуйте кожен із цих антиутопічних творів (фільмів). У чому їхня цінність?
– Вихід фільму «1984» не ознаменував його потенційної культовості. Стрічка, радше, виявилася обов’язковою екранізацію у славнозвісний рік з назви роману. Жодних значимих нагород та популярності фільм не отримав, хоча після смерті виконавця головної ролі Джона Герта фільм неодноразово згадували. Екранізувати такий потужний роман буквально та нашвидкоруч було помилкою, адже фантазія глядача вміє малювати набагато креативніші картини.
У контексті світових антиутопій «Номери» мінімалістичні і користуються набором простих символів, щоб бути зрозумілими кожному. Тому на своєму полі їм немає рівних
«451 градус за Фаренгейтом» екранізували кілька разів. Остання версія 2018 року мала би стати наймасштабнішою, хоча і виходила на телеканалі HBO. У ролях Майкл Шеннон та Майкл Б. Джордан. Втім, успіху кіно теж не зазнало. Ймовірно, провина криється у самій славі роману. Його смисли простягаються далеко за візуальну картинку режисера Раміна Бахрані. Після появи «Чорного дзеркала» вже складно здивувати аудиторію таким світом майбутнього.
«Механічний апельсин» Стенлі Кубрика пішов далі свого попередника – роману Ентоні Берджеса. Кубрик вміє знайти у книзі щось по-справжньому кінематографічне і зробити на ньому наголос. Його Алекс викликає таку ж огиду, як і книжкова версія, а ультранасилля з Молоком плюс перетворилися на впізнавані елементи поп-культури. Навіть мову Берджеса «надсат» режисер відтворив непомітно і влучно, щоб лише віддані прихильники першоджерела помітили його внесок. Серіали у період локдауну знову почали збирати перегляди.
Стрімінговий сервіс Peacock зробив ставку на «Дивний новий світ» Олдоса Гакслі і не прогадав. Його текст перенасичений метафорами та символами на утопічне майбутнє. І це чудово зрезонувало з протестами по всьому світу. Щоправда, заради сентиментальності у серіалі акцентується увага на мелодраматичній сюжетній лінії. Пробачити таке можна, адже герої роману Гакслі у такому розкішному світі ще не блукали. В українському просторі завжди бракувало кінематографічного осмислення антиутопії, адже реальність сама схожа на неї.
«Номери» – це одна з перших дієвих спроб, адже стрічка народжувалася кінофестивалями і була написана і зрежисована людиною, яка багато знає про абсурд людських вчинків. У контексті світових антиутопій «Номери» мінімалістичні і користуються набором простих символів, щоб бути зрозумілими кожному. Тому на своєму полі їм немає рівних.
– Сюжети цих творів різні, самі твори написані у різних час за різних суспільно-політичних обставин. Чи можна стверджувати, що їх об’єднує «спільний меседж»?
Який би не був час, устрій та країна, людина все ще бажає залишатися вільною, тому цей мотив слугує цілющим джерелом для створення нових романів та їхніх екранізацій
– Антиутопії часто наголошують на плакатних меседжах, мовляв, боріться за свободу і за бажанням усе вийде. Ускладнюються лише механізми отримання цієї свободи і, власне, результат. Спільна мета авторів антиутопій, якщо її звужувати, полягає у тому, щоб змусити читача або глядача думати критично. Який би не був час, устрій та країна, людина все ще бажає залишатися вільною, тому цей мотив слугує цілющим джерелом для створення нових романів та їхніх екранізацій.
– Наскільки актуальні нині теми свободи слова, свободи особистості, її вибору, спроби людини чинити опір авторитаризму, протидіяти жорстокості і намагання бути собою, відстоювати власне «Я»? Як вони трансформуються в українських реаліях і в загальносвітових процесах?
– Насправді цінність власного «Я» нікуди не зникала. У різні часи вона посилюється чи послаблюється. Сьогодні ми перебуваємо на хвилі посилення, спостерігаючи за революціями чи беручи у них участь. Локдаун та пандемія змусили прискіпливіше ставитися до свого здоров’я та оточення. Тому актуальність антиутопій нікуди не зникне.
В українських реаліях та у світі процеси встановлення свободи отримують опір від влади, яка з часом не хоче втрачати набутих позицій. Втім, практика показує, що все змінюється. Необов'язково на краще, але в інших форматах. Цю тезу майстерно ілюструють якраз і «Номери» Олега Сенцова та Ахтема Сеітаблаєва.
– Утопічні романи і кіно… В чому складність екранізації?
– Догодити всім неможливо. Когось вабить буквальна екранізація, яка не випускає жодного слова зі сценарію. Другій половині кінематографістів подобаються вільні інтерпретації прочитаного тексту. Я залишаюся прибічником другого, адже зникає тиск від прихильників, які очікують отримати скоріше екранізацію власного бачення роману, ніж самої ідеї. Проблема полягає лише в тому, щоб показати альтернативний світ оригінальним. Це переважно стосується зображення (не)ідеального міста, яке все важче відрізнити з фільму у фільм. Але вірю, що згодом і цю проблему буде подолано.
– Яке місце і роль фільму Олега Сенцова «Номери» серед інших антиутопічних картин?
– Поки що зарано визначати цінність «Номерів» у пантеоні антиутопій, але вона, звісно ж, існує. Мінімалізм, театральність та архетипи роблять стрічку зрозумілою для молодого покоління. Тому «Номери» найкраще використовувати як ввідний курс для початківців, які бажають познайомитися із жанром антиутопії.
