22 лютого на зустрічі міністрів закордонних справ ЄС у Брюсселі вирішується якою буде подальша політика Євросоюзу щодо Росії. Депутат Європарламенту Сергій Лагодинський розповів телеканалу «Настоящее время», створеному Радіо Свобода за участі «Голосу Америки», чому в Брюсселі відчувають утому від відносин із Росією і коли можуть бути запроваджені нові санкції у зв'язку із ув'язненням російського опозиційного політика Олексія Навального.
Перед початком зустрічі у Брюсселі Верховний представник ЄС у закордонних справах Жозеп Боррель наголосив на важливості консолідованого рішення щодо санкцій проти Росії через переслідування російського опозиціонера Навального та ігнорування Кремлем рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
«Зрозуміло, що Росія стала на шлях протистояння із Європейським Союзом. У справі Навального йдеться про відмову взаємодіяти, включно з відмовою враховувати рішення Європейського суду з прав людини. Важливе обговорення на раді міністрів закордонних справ буде стосовно того, як на це відповідати. Я сподіваюся, що ми зробимо це спільно і рішуче», – сказав Боррель.
– Я думаю, що на зустрічі вирішать яким чином просувати санкції. Тоді рішення передадуть високому представнику з міжнародних відносин ЄС, уже добре усім відомому, пану Боррелю. От він і буде робити все необхідне, так би мовити, технічне підґрунтя, для запровадження санкцій.
– Скажіть, чи можете ви якимось чином прокоментувати вимогу Європейського суду з прав людини, який сказав, що потрібно негайно звільнити Олексія Навального. Наскільки це серйозна річ? Що буде, якщо Росія і далі ігноруватиме цю вимогу? Експерти починають обговорювати можливий вихід Росії з Ради Європи.
– Тут ситуація складна, тому що дійсно якихось правових важелів, які б могли зараз швидко працювати немає. Проте це рішення містить можливість передати його на розгляд Ради міністрів Ради Європи, і знову ж Рада міністрів буде вирішувати, що робити на політичному рівні.
Що стосується юридичного виміру, то це дуже складно. Санкції, наскільки я розумію, згідно із Конвенцією з прав людини можуть бути запроваджені, якщо є фінальне, тобто остаточне, рішення по суті. Це було не рішення по суті, це було тимчасове рішення для того, щоб врятувати життя людині в даному випадку. Але це рішення Росія може ігнорувати (це не перше рішення, яке ігнорує Російська Федерація). До речі, не тільки вона, Туреччина теж ігнорує такі рішення.
Я просто думаю, що зараз буде принципова дискусія про те, що робити з такими країнами, як Росія і Туреччина. І політичний тиск для того, щоб відібрати в Росії право голосу в Раді Європи, збільшиться.
Відбувається остаточна втрата репутації російської системи юстиції. Це підтвердження того, що російська система юстиції не хоче бути частиною цивілізованої, правової частини світу.
І в такому випадку – попри те, що я був завжди проти того, щоб у Росії відібрали право голосу, бо я вважаю, що дуже важливо, щоб цей суд був, щоб була можливість цієї інстанції для російського суспільства, – але якщо це не дає ніякого ефекту, то навіщо тоді взагалі мати таку інстанцію?!
Багато хто теж так вже вважає, і думають, що в Росії треба відібрати право голосу в Раді Європи.
– Це дуже взагалі цікава, так би мовити, сфера. Тому що, з одного боку, зрозуміло, що у різних країн світу, які об'єднані якимись спілками, особисті відносини з Росією теж можуть бути різними, але при цьому існує якась дуже така позиція, що набагато краще, навіть маючи якісь розбіжності, мати майданчик для того, щоб вести діалог з Росією. Але, здається, все більше і більше представників країн ЄС починають замислюватися, навіщо в принципі мати цей ринг, якщо друга сторона абсолютно ігнорує якісь прописані норми. Тобто немає жодного раціонального пояснення, чому потрібно продовжувати виконувати формальності.
– Розумієте, тут питання не тільки в Росії. Справа в тому, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) – це одна з перлин, скажімо так, юридичного прогресу в рамках всеєвропейського права і прав людини. І будь-яка таке нехтування рішень цього суду, причому таке, треба сказати, нахабне, «а Баба-яга проти», кремлівське – в принципі руйнує репутацію цього суду.
І тому дуже багато країн, багато експертів, які, може бути, навіть якось симпатизують російським громадянам, поставлені зараз перед питанням: «Чи можемо ми собі дозволити без якоїсь реакції, без якихось санкцій залишати таку поведінку?».
І знову ж таки, ще раз хочу наголосити – не тільки поведінку Росії, але і поведінку Туреччини теж, наприклад.
Тому ці санкції також і заходом самозбереження і збереження репутації і функцій цього суду. Тому без реакції це залишати дуже важко. І я думаю, що якась реакція повинна бути і буде.
– Наскільки змінилися настрої щодо Росії? Як взагалі розмовляти, вибачте за оціночне судження, із агресивно налаштованими країнами? Є якась втома?
– Ви абсолютно праві, є утома. Це втома в тому плані, що вже набридло. Набридло намагатися знайти якісь дипломатичні шляхи, якщо вони не працюють.
Читайте ще:
Лавров заявив про готовність розірвати відносини з ЄС, якщо буде посилено санкції
Україна, НАТО, ЄС та Росія. Із ким саме хоче воювати Сергій Лавров?
