Література про Донбас і Донбас в літературі – попри велику кількість авторів, які походять з цього краю, для багатьох українців він залишався «диким сходом». Змінити це уявлення покликана видана цього року антологія українських письменників Донбасу «Порода». Одним із двох іноземних авторів, яких включила ця антологія, є празький письменник і перекладач Олексій Севрук. Що пов’язує празького автора з Донбасом, він розповів у празькій студії Радіо Свобода.
Мене з Донбасом не пов’язує практично нічого. В цій антології опинився через тематику своїх творів
– Це – такий парадокс, тому що мене з Донбасом не пов’язує практично нічого. І я в цій антології опинився досить випадково. Є таке київське угруповання «Свідки слова», яке виникло кілька років тому і до якого я належу, і в ньому з 12 осіб десь половина – це емігранти з Донецької та Луганської областей, які у зв’язку з війною опинилися у Києві. Одним з них є співукладач цієї антології «Порода» Микита Григоров. Йому сподобалося моє оповідання, оскільки його головний герой вирушає на Донбас, який є образом дорослішання, ініціації молодої людини. Я – там не єдиний іноземець, там є і польський колега Бартош Попадяк, але в своїх віршах він це все якось систематизує. Тож ми там опинилися як не вихідці з Донбасу, а через тематику своїх творів.
– Література Донбасу тривалий час була непомітна для України. Існували різні школи, які були набагато більш просунуті в літературному просторі. Чим цікава література Донбасу? Чи можна говорити про таке явище?
Що стосується літератури Донбасу, то тут є досить відомі імена, і хоча ці письменники походять з Донецької та Луганської областей, їх ніхто не асоціює саме з Донбасом
– Це – досить механічні категорії, якісь географічні групи – «Станіславський феномен» або «Житомирська школа». А що стосується літератури Донбасу, то тут є досить відомі імена, і хоча ці письменники походять з Донецької та Луганської областей, їх ніхто не асоціює саме з Донбасом. Наприклад, та ж Емма Андієвська відома як представниця Нью-Йоркської школи або Сергій Жадан, який асоціюється з Харковом, де він живе, а не зі Старобільськом на півночі Луганської області, де він народився.
– Герой Вашого оповідання говорить, що для нього «схід» означав Східну Галичину, а тут раптом йому відкрився такий «великий схід». Як Ви бачите той «великий схід» і ту «велику Україну»?
Хоча на сході України я також ніколи не був – це для мене terra incognita, територія, куди можна проектувати якісь свої фантазії та стереотипи
– На відміну від героя мого оповідання – це такий дивакуватий польський журналіст, у якого, як у багатьох поляків, з одного боку, є сентимент до України, а з іншого боку, він зовсім не розуміється на українському питанні, і мені було цікаво це все показати, – то ж на відміну від свого героя, я все ж таки народився на тому, можна сказати, «великому сході», а саме в Києві. Хоча на сході України я також ніколи не був – це для мене terra incognita, територія, куди можна проектувати якісь свої фантазії та стереотипи, позитивні чи негативні. І якось креативно з цим працювати.
|
Біографічна довідка: Олексій Севрук народився у Києві у 1983 році. Скориставшись чеським корінням, у 1995 році родина переїхала до Чехії за програмою репатріації Волинських чехів. Вивчав україністику в Карловому університеті у Празі, закінчив філософський факультет за спеціальністю «славістичні та східноєвропейські студії». Нині є аспірантом, досліджує вживання суржику в літературі. Перекладає твори українських письменників, серед яких – Сергій Жадан, Юрій Андрухович. |
